Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Феномен самотності у людей похилого віку

Предмет: 
Тип роботи: 
Контрольна робота
К-сть сторінок: 
12
Мова: 
Українська
Оцінка: 

і т. ін.

Проте обмеження дозвіллєвої діяльності лише пасивними формами експлуатації суперсучасних аудіовізуальних засобів і систем не сприяє реалізації в повній мірі рекреативно-розвиваючого потенціалу у дозвіллі людей похилого віку. З іншого боку, вдома є всі можливості проводити вільний час за рахунок занять хоббі, художньою і прикладною творчістю, сумісних сімейних ігор, свят, соціально значущого спілкування (якщо мова йде не про нуклеарні сім’ї). Відмінності у практичній дозвіллєвій діяльності проявляються за ознакою статі. Так, наприклад, майстрування, будівничі роботи, садівництво в основному практикуються чоловіками; шиття, плетіння, гаптування, кулінарія, як правило, – сфера жіночого дозвілля. Вчені підрахували: людина на дозвіллі може вибрати собі предметну діяльність з 600 видів, типів і форм. Це розширює межі домашнього дозвілля, але й ускладнює діяльність установ культури, які самі можуть запропонувати до 200 різних форм культурно-дозвіллєвої діяльності.
Дозвілля пенсіонерів, які з тих чи інших причин не проживають вдома, має особливий характер. Люди, які втратили здатність самостійно пересуватися і потребують постійного догляду, часто потрапляють у будинки-інтернати (в Україні виділяється 300 грн. на утримання, з них 120 грн. на харчування у будинках-інтернатах). За даними соціологічних досліджень, найбільш розповсюджені причини, за якими люди похилого віку потрапляють у будинки-інтернати, це самотність (48, 8%), незадовільний стан здоров’я (30%), конфліктна ситуація в сім’ї та ініціатива родичів (19%).
Специфіка феномену самотності в літньому віці полягає також і в тому, що часто самотність призводить до суїцидальних вчинків. У віці 55-65 років часто спостерігається так звана реакція демобілізації, що виникає як результат психологічної кризи пізнього віку. «Майбутнє малюється в темному світлі, планів немає, а минуле, навпаки, ідеалізується, забарвлюється у винятково рожевий колір. Тому в людини з'являються пасивні суїцидальні висловлення типу «жити не варто», «все в минулому», «ніколи не повернути того, що було. «
У віці від 65 до 75 років можливе виникнення суїцидальних вікових депресій, а людей старших 75 років постійно переслідує думка – піти з життя самому.
Головною метою проектів для осіб похилого віку має бути забезпечення умов для активного способу життя, надання морально-психологічної підтримки, усунення конфліктних ситуацій, формування відчуття власної гідності, доцільності докладених зусиль і позитивної самооцінки, уникнення дестабілізуючих факторів життя. Успішними будуть проекти типу “Срібний вік”, “Нова професія”, “Мистецтво та здоров’я”, “Відпочинок за містом”, “Активне дозвілля”, “Забуті історії” та ін.
У проектній роботі з людьми похилого віку використовуються різні форми: виготовлення керамічних виробів, бальні танці, уроки самообслуговування, гра в бридж, гуртки живопису, оздоровчі заходи; консультації для родичів і близьких, які доглядають осіб літнього віку.
На особливу увагу заслуговують проекти, орієнтовані на реалізацію виховних можливостей осіб похилого віку. Прикладом може бути створення проектів і програм, метою яких є поєднання інтересів молоді та людей похилого віку. Така інтеграція відбувається шляхом творчої активності (участі у танцювальних, музичних, театральних гуртках) ; спортивної та оздоровчої діяльності (спеціальні програми для різних вікових груп) ; організації дозвілля в клубах за інтересами та рекреаційних центрах.
Головними в успішній реалізації таких проектів повинні бути:
види соціально-культурної діяльності, орієнтовані на творчу активність особистості (танцювальні вечори, виступи аматорських колективів, концерти за участю самодіяльних ансамблів i хорових колективів) ;
спортивна і фізкультурно-оздоровча діяльність (гра з м’ячем, туризм, катання на човнах, національні ігри, плавання) для зміцнення здоров’я, протистояння старінню організму, підтримання належної фізичної форми;
створення “хобі-груп” на основі спільних художніх, естетичних, релігійних, літературних та інших інтересів, любительських і клубних об’єднань за інтересами, що урізноманітнюють палітру культурної діяльності людини;
задоволення потреби в людському спілкуванні (дискусії, бесіди, прогулянки, що позитивно впливають на загальний стан здоров’я, життєвий тонус, психіку людини похилого віку).
Таким чином, самотність – це явище, яке характерне тільки людині й вимагає ретельного його вивчення. Кожен тип самотності – це особлива форма самосвідомості, яка свідчить про розрив основної мережі відносин і зв'язків, що складає життєвий світ особистості. Знання типів самотності з погляду пояснення цього явища, розкривають можливості дізнатися про багатоаспектність переживань самотньої людини, здатність більш ретельного аналізу феномену самотності, його джерел, а також необхідність оцінити сферу впливу самотності на життя людини.
 
2. Нормативно-правове забезпечення соціального захисту людей похилого віку
 
Соціальний захист слід розглядати в широкому та вузькому смислі. Так, під соціальним захистом у широкому смислі слід розуміти діяльність держави щодо встановлення та забезпечення соціально-економічних і соціально-культурних прав людини і громадянина. Соціальний захист в широкому смислі відображає найрізноманітніші сторони соціальної політики держави. Це і охорона здоров’я, і забезпечення житлом, і здобуття освіти, і охорона материнства та дитинства, і матеріальне забезпечення непрацездатних і інших потребуючих підтримки громадян, і соціальне обслуговування тощо.
Під соціальним захистом у вузькому смислі слід розуміти сукупність нормативно закріплених гарантій спрямованих на вирівнювання положення громадян з іншими членами суспільства у випадках настання соціальних ризиків.
Законом, що встановлює права, пільги та переваги для зазначених вище категорій громадян, є Закон України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16. 12. 1993 3721-XII.
Відповідно до вказаного закону людьми похилого віку в Україні вважаються: чоловіки у віці 60 та жінки у віці 55 років і старші, а також особи, яким до досягнення загального пенсійного віку (про пенсійний вік мова йтиме нижче) залишилося не більше як півтора року.
Громадяни похилого віку мають згідно з Законом такі права та переваги.
1. Право на працю. Досягнення пенсійного віку зовсім не означає, що людина обов'язково повинна виходити на пенсію. Люди похилого віку мають такі самі права на працю, як і молоді люди. Звільнення працівника з ініціативи роботодавця або відмова у прийнятті на роботу тільки з мотивів досягнення таким працівником пенсійного віку законом забороняється.
2. Право на пенсію. Право на пенсію за віком має кожний літній громадянин, який досяг пенсійного віку (55 років для жінок і 60 років для чоловіків) і має встановлений законом мінімальний стаж роботи (жінки – 20 років, чоловіки – 25 років). Право на пенсію обумовлено трудовим внеском людини і не обмежується будь-якими обставинами, включаючи наявність у людини похилого віку інших доходів. Отже, пенсії за віком виплачуються у повному розмірі без врахування заробітків (або інших доходів), одержуваних пенсіонером.
При виході на пенсію виплати одноразової грошової допомоги, які можуть провадитися роботодавцями, не підлягають оподаткуванню.
Громадянам похилого віку, які не мають права на пенсію (наприклад, не мають достатнього стажу, необхідного для призначення пенсії), державою надається державна соціальна допомога.
3. Забезпечення протезною допомогою. Громадяни похилого віку безплатно або на пільгових умовах забезпечуються протезами, слуховими апаратами, зубопротезуванням.
4. Крім того, самотні громадяни похилого віку мають також додаткові права.
Право на догляд. За наявності висновків медичних закладів, що самотні громадяни похилого віку потребують постійного стороннього догляду, їм призначається державна соціальна допомога на догляд, а також надається державними установами соціально-побутове обслуговування вдома;
Пільги щодо оподаткування. Самотні громадяни похилого віку, які мають у власності житловий будинок, дачу або будинок в садівничому товаристві, звільняються повністю або частково від сплати земельного податку або орендної плати за землю;
Переважне право на встановлення домашнього телефону.
Для користування зазначеними вище правами громадянам похилого віку не потрібно отримувати жодних особливих посвідчень або інших документів. Посвідченням для них слугує паспорт або пенсійне посвідчення.
Хто має статус ветерана праці
Ветеранами праці вважаються пенсіонери, які мають стаж роботи 40 років – для чоловіків, і 35 років – для жінок. Ветеранами праці визнаються також:
громадяни, яким призначені пенсії на пільгових умовах;
громадяни, нагороджені медаллю «Ветеран праці» за законодавством колишнього СРСР;
інваліди I і II груп, які одержують пенсії по інвалідності, якщо вони мають стаж роботи не менше 15 років.
Статус ветерана праці надає громадянам право на наступні пільги:
1) користування при виході на пенсію чи зміні місця роботи поліклініками, до яких вони були прикріплені за попереднім місцем роботи;
2) першочергове безплатне зубопротезування (за винятком протезування із дорогоцінних металів) ;
3) переважне право на забезпечення санаторно-курортним лікуванням, а також на компенсацію вартості самостійного санаторно-курортного лікування;
4) щорічне медичне обстеження і диспансеризація із залученням необхідних спеціалістів;
5) першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних закладах, аптеках та першочергова госпіталізація;
6) використання чергової щорічної відпустки (у разі продовження роботи) у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки без збереження заробітної плати строком до двох тижнів на рік;
7) переважне право на забезпечення житловою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт житлових будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом;
8) першочергове одержання позики на індивідуальне (кооперативне) житлове будівництво з погашенням її протягом 10 років починаючи з п'ятого року після закінчення будівництва, а також першочергове одержання позики для будівництва або придбання дачних будинків і благоустрою садових ділянок;
9) переважне право на вступ до садівницьких товариств (кооперативів), кооперативів по будівництву та експлуатації колективних гаражів;
10) переважне право на встановлення домашніх телефонів;
11) звільнення від плати за землю та сплати земельного податку;
12) безплатний проїзд всіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі), автомобільним транспортом загального користування (за винятком таксі) в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів у межах області (Республіки Крим) за місцем проживання.
Для отримання зазначених пільг статус ветерана праці повинен бути підтверджений посвідченням про право на пільги та нагрудним знаком. Видаються посвідчення і нагрудні знаки органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання ветеранів. Для ветеранів-військовослужбовців органами, що видають посвідчення і нагрудні знаки, є органи, які здійснюють їх пенсійне забезпечення (як правило, це військові комісаріати).
 
Список використаних джерел
 
Досуговая деятельность людей «третьего возраста» // Культура в современном мире: опыт, проблемы, решения. Инф. сб. – Вып. 1. – М., 1993. – 60 с.
Основы социальной работы: Учебник / отв. ред. П. Д. Павленок. – М. : Инфра-М, 1999. – 414 с.
Петрова І. В. Особливості організації дозвілля у клубах людей похилого віку // Організація культурно-дозвільної діяльності в клубних закладах розвинених зарубіжних країн. – К. : УЦКД, НПБ, 1998. – 51 с.
Тюптя Л. І., Іванова І. Б. Соціальна робота: теорія і практика: навч. пос. – К. : Знання, 2008. – 574 с.
Фото Капча