Філософія. Хрестоматія

А тому достатньо правильно судити, щоб правильно діяти, і достатньо найслушнішого міркування, щоб і діяти також найправильніше, тобто щоб здобути всі чесноти, а разом з ними всі інші доступні нам блага. 

Після того, як я таким чином ствердився у цих правилах і поставив їх поряд з істинами віри, які я завжди ставив понад усе, я дійшов висновку, що решти всіх моїх опіній я міг би вільно позбутися. …Проте я не наслідував тих скептиків, які сумніваються лише заради самого сумніву і вважають за краще перебувати завжди у нерішучості; навпаки, моє прагнення полягало в тому, щоб досягти впевненості і, відкинувши хистку землю і пісок, знайти граніт або твердий грунт. 

Друкується за: Р. Декарт. Міркування про метод (пер. з фр.). — "Тандем", Київ. — 2001. 

 

 

 

І. Кант є засновником німецької класичної філософії. Народився він у скромній сім’ї ремісника в Кенігсберзі, в Східній Пруссії, де провів усе своє життя. Середню освіту здобув у «латинській школі», виховання в якій носило провінційний характер, згодом закінчує філософський факультет університету, після чого дев’ять років працює домашнім учителем. У 1755 р. стає магістром і в тому ж році приват-доцентом Кенігсберзького університету. Приват-доценти не отримували плати за лекції, але одержували від своїх слухачів певну суму грошей. Кант був популярним викладачем і завжди читав по кілька курсів одночасно, тому не відчував нестатків. Протягом 1766 – 1722 рр. працював також бібліотекарем. З 1770 р. І.Кант – професор, мав заробіток, що покривав усі його потреби.

І.Кант відомий своїм скромним і пунктуальним життям, яке стало притчею: ніби історія життя І.Канта така, що в нього не було ні життя, ні історії. Г.Гейне проводить у зв’язку з цим аналогію між Кантом і Робесп’єром: «Тип міщанина виражений в обох: природа призначила їх зважувати каву і цукор, але доля захотіла, щоб вони зважували інші речі, й одному кинула на ваги короля, іншому – Бога».

І.Кант виступав як вчений – астроном, фізик, географ. Йому належить першість у обґрунтуванні залежності припливів і відпливів від розташування Місяця, а також обґрунтування наукової гіпотези про походження Сонячної системи з гігантської газової туманності. Ця гіпотеза, скоригована великим фізиком Лапласом, і сьогодні розглядається астрономами як один з можливих варіантів пояснення походження Всесвіту.

Залишена Кантом спадщина понад двісті років вважається початком тих процесів, які згодом змінили увесь світ. Філософію І.Канта поділяють на два періоди — докритичний (до початку 70-х років XVIII ст.) і критичний, коли Кант розпочав досліджувати можливості розуму. Результати своїх досліджень він виклав у своїх відомих працях: «Критика чистого розуму», «Критика практичного розуму», «Критика спроможності судження» і багатьох інших.

 

1. З чого розпочинається пізнання у І.Канта?
2. Яку роль відіграють відчуття (рос. чувства) у процесі пізнання?
3. Які знання називаються апріорними?
4. Які знання є апостеріорними?
5. Назвіть джерело апостеріорних знань?
6. Яке апріорне знання є чистим?
7. За якими ознаками чисте знання відрізняється від емпіричного?
8. Чи надає досвід своїм судженням істинну всезагальність?
9. при посередництві чого добувається умовна все загальність?
10. Що є вірною ознакою апріорного знання?
11. Яка наука ґрунтується на чистих апріорних знаннях?
12. З якого джерела досвід черпає свою достовірність?
13. Які проблеми досліджуються за межами світу, що суттєво сприймається розумом?
14. Що таке метафізика?
15. Якою є, на думку Канта, первинна задача пізнання, що виходить за межі досвіду?
16. Нащо спрямована переважно діяльність нашого розуму?
17. У чому полягає сутність аналітичних суджень?
18. У чому полягає сутність синтетичних суджень?
19. які судження є пояснюючими?
20. Які судження є емпіричними?
21. За допомогою яких суджень розширюється наше знання?
22. В чому полягає істинне завдання чистого розуму?
23. Що Д.Юм називає метафізикою?
24. В чому полягає зміст твердження І.Канта: кожна людина є метафізик?
25. Що є предметом вивчення метафізики, як науки?
26. Що розуміє І.Кант під чистим розумом?
27. Чому І.Кант називає вступ до системи чистого розуму критикою.
28. Яке пізнання І.Кант вважає трансцендентальним?
29. Чому трансцендентальна філософія є наукою виключно чистого спекулятивного розуму?
30. Які є основні стовбури людського пізнання?

 

 

Без сомнения, всякое наше познание начинается с опыта; в самом деле, чем же пробуждалась бы к деятельности познавательная способность, если не предметами, которые действуют на наши чувства и отчасти сами производят представления, отчасти побуждают наш рассудок сравнивать их, связывать или разделять и таким образом перерабатывать грубый материал чувственных впечатлений в познание предметов, называемое опытом? Следовательно, никакое познание не предшествует во времени опыту, оно всегда начинается с опыта.

Но хотя всякое наше познание и начинается с опыта, отсюда вовсе не следует, что оно целиком происходит из опыта. Вполне возможно, что даже наше опытное знание складывается из того, что мы воспринимаем посредством впечатлений, и из того, что наша собственная познавательная способность (только побуждаемая чувственными впечатлениями) дает от себя самой, причем это добавление мы отличаем от основного чувственного материала лишь тогда, когда продолжительное упражнение обращает на него наше внимание и делает нас способными к обособлению его.

Поэтому возникает по крайней мере