Філософські проблеми соціуму та інформаційне суспільство

 

Вступ

1. Поняття « соціуму « у філософії, його детермінація

2. Структура соціуму, його функції

3. Історичні типи суспільства

4. Культура, духовність в інформаційному суспільстві

Висновки

Список використаних джерел

 

 

З розвитком новітніх технологій все помітнішим став їх вплив на людину, суспільство в цілому. Виникають нові типи відносин між людьми, нові концепції щодо організації соціуму, зокрема – інформаційне суспільство, що є соціологічною концепцією, що визначає головним фактором розвитку суспільства виробництво та використання науково-технічної та іншої інформації. Концепція інформаційного суспільства є різновидом теорії постіндустріального суспільства, засновниками якої були З. Бжезинський, О. Белл, О. Тоффлер.

При розгляді розвитку суспільства як «зміну ступенів», прибічники теорії інформаційного суспільства пов'язують його становлення з домінуванням «четвертого», інформаційного сектору економіки, який іде після сільського господарства, промисловості та економікою послуг. Завдяки можливості спілкування, інформаційної технології приводить до того, що в інформаційному суспільстві класи змінюються соціально недиференційованими «інформаційними спільнотами».

Існує проект «глобальної електронної цивілізації», що базується на синтезі телебачення, комп'ютерної служби та енергетики [11]. «Комп'ютерна революція» поступово приводить до зміни традиційного друку «електронними книгами», змінює ідеологію, перетворює безробіття у забезпечене дозвілля [13]. Соціальні та політичні зміни розглядаються у теорії інформаційного суспільства як наслідок «мікроелектронної революції». Перспектива розвитку демократії пов'язується з розповсюдженням інформаційної техніки, яка забезпечує двосторонній зв'язок громадян з урядом, дозволить враховувати їх думку при розробці політичних рішень.

Розробки у галузі «штучного інтелекту» розглядаються як можливість інформаційного трактування самої людини. Концепція інформаційного суспільства викликає критику з боку гуманістично орієнтованих філософів та науковців, які дотримуються думки щодо негативних наслідків комп'ютеризації суспільства.

Постають питання щодо можливості гармонійного розвитку людини, культури соціуму вцілому.

 

 

Поняття «соціуму» або «суспільства» у філософії має багато визначень. Ось деякі з них: «Суспільство – найзагальніша система зв'язків і відносин між людьми, що складається в процесі їхньої життєдіяльності; історично визначений тип соціальної системи (первісне, рабовласницьке, феодальне, капіталістичне, комуністичне суспільство) ; специфічна форма соціальної організації, що склалася в процесі історичного розвитку даної країни» [16]. П. Сорокін дає таке визначення суспільства: «Суспільство означає не тільки сукупність декількох одиниць (осіб, індивідів тощо), але припускає, що ці одиниці не ізольовані одна від одної, а знаходяться між собою в процесі взаємодії, тобто впливають одна на одну тим, чи іншим чином, стикаються одна з одною і мають між собою той чи інший зв'язок» [10, с. 28].

Н. Смелзер у своїй праці «Соціологія» визначає певні умови, які повинні виконуватись, щоб соціальне об'єднання можна було назвати суспільством.

До цих умов належать:

а) певна територія;

б) поповнення суспільства, головним чином, за рахунок дітонародження;

в) розвинута культура;

г) «політична незалежність».

Соціальна філософія, як одна з галузей філософського знання, визначає специфіку і тенденції розвитку людського суспільства, механізми його утворення та закони існування, місце в ньому людини, соціальну будову суспільства, рівні й форми його організації, спрямованість та сенс людської історії, духовні основи суспільства.

Суспільство є надскладною системою, яка формується в міру розвитку здатності людей відокремлювати себе від природи.

Філософія визначає три основні групи факторів, які обумовлюють розвиток людського суспільства:

- праця (специфічно людська доцільна діяльність) ;

- спілкування (колективний характер діяльності й життя) ;

- свідомість (пізнання, інтелект, духовний зміст людської діяльності).

Суспільство (соціум) можна визначити як сукупність всіх форм і способів взаємодії й об'єднання людей. В такому широкому значенні суспільство включає в себе все, що відрізняє цю систему від природно-космічних явищ, дозволяє розглянути створену людиною реальність як особливу форму руху матерії. Суспільство, як система взаємодії людей, визначається певними внутрішніми суперечностями – між природою й суспільством, між різними соціальними спільнотами, між суспільством і особистістю. Ці зв'язки стали основою для розробки різноманітних соціологічних концепцій суспільства. Одні з таких теорій нехтують якісною різницею між суспільством і природою (натуралістичні концепції), інші – абсолютизують її (ідеалістичні вчення). У новий час, особливо в XVII-XVIII ст., значного поширення набула натуралістична концепція суспільного життя. Натуралізм (від natura – природа) як філософський принцип вимагає пояснювати соціальні явища винятково дією природної закономірності: фізичної, географічної, біологічної тощо.

Ш. Фур’є намагався створити «соціальну науку» на ґрунті всесвітнього тяжіння, тобто на основі вчення Ньютона. Натуралізм вищі форми буття зводив до нижчих, а людину – до рівня тільки природної істоти. Головний його недолік полягає в нехтуванні якісною своєрідністю людини, у приниженні людської активності, у запереченні людської свободи.

Наприклад, у філософії Томаса Гоббса свободі належить досить скромне місце; свобода для нього, є чимось неістотним, випадковим. Інший недолік натуралістичного підходу до суспільства полягає в уподібнюванні людини соціальному атому, а суспільства – механічному агрегату індивідів, замкнених лише на своїх власних інтересах. Таким чином, натуралізм занадто матеріалістично трактує людину, виділяючи в ній лише природну субстанцію. Унаслідок цього людські зв'язки набувають винятково природного характеру. Суспільство визнається, але в ролі цементуючого начала виступає або користь (просвітителі XVII-XVIII ст.), або статева любов (Л. Фейєрбах). І хоча постійно йдеться про індивіда, справжнього розуміння