Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Філософські проблеми соціуму та інформаційне суспільство

Предмет: 
Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
28
Мова: 
Українська
Оцінка: 

індивіда й суспільства бракує.

На відміну від натуралістичних концепцій, ідеалістичні вчення відривають людину від природи, перетворюючи духовну сферу суспільного життя на самостійну субстанцію. Ідеалістичне розуміння історії виникає як результат абсолютизації духовного фактора в людському бутті. На практиці це означає дотримуватися просвітницького принципу: «Думки правлять світом».
Ідеалізм не заперечує об'єктивного чинника історії, але якщо з точки зору натуралізму розвиток суспільства визначається дією законів природи, то в ідеалізмі функцію творчого начала, соціального ватажка виконує або світовий розум (об'єктивний ідеалізм), або ж нічим не детермінована людська, насамперед духовно-вольова, активність (суб'єктивний ідеалізм). Ідеалістичне розуміння історії у багатьох випадках небезпечне тим, що породжує соціальну міфологію і прирікає соціальні суб'єкти, які опинилися під владою ілюзій міфів, на гонитву за міражами.
Отже, як натуралізм, який значною мірою розчиняє людину в природі, занадто заземляє її, так і ідеалізм, який відриває людину від природи і перетворює духовне начало в людині на самодостатню сутність, орієнтують на однобічне розуміння суспільства.
В певних теоріях визначається первинність індивідуального начала в суспільстві (М. Вебер, Т. Парсонс, П. Сорокін), в інших – вихідними є над індивідуальні соціальні структури (Е. Дюркгейм, К. Маркс).
Зіммель писав: «Суспільство існує всюди, де декілька індивідів знаходяться у взаємодії, яким би не було останнє». А П. Сорокін в своїй праці «Людина, цивілізація, суспільство» казав, що «соціальне явище є соціальний зв'язок, що має психічну природу і реалізується в свідомості індивідів, виступаючи в той же час по змісту і тривалості за його межи. Це те, що називають «соціальною душею», це те, що інші називають цивілізацією і культурою, це те, що треті визначають терміном «світ цінностей», в протилежність світу речей, що створюють об'єкт наук про природу. Будь-яка взаємодія, між ким би вона не відбувалася, якщо вона має психічний характер (у вищевказаному змісті цього слова) – буде соціальним явищем» [10, с. 39].
К. Маркс вважав, що в суспільстві діють «свої особливі закони, що не мають ніякого відношення до осіб, які складають суспільство», а сам індивід «включається у «зовнішнє» спілкування «тільки як природній член будь-якого людського колективу» [2, с. 208].
В сучасній соціальній філософії усвідомлення поняття «суспільство» пов'язане з інформаційною революцією, із новим баченням світу. «Інформаційно-комп'ютерна революція реалізується як «процес інформатизації усіх сфер життя суспільства й життєдіяльності людини. В основі кожної соціотехнічної революції знаходяться свої особливі технологічні системи. Для інформаційної революції це інформаційні технології. Її кінцевим результатом повинно стати створення нової інформаційної цивілізації. При чому все радикально змінюється: матеріальне виробництво і світогляд, побут і освіта, спілкування й мистецтво змінюють не тільки свої зовнішні риси, але й внутрішні механізми – зміст діяльності... « пише А. І. Ракітов у праці «Філософія комп'ютерної революції» [8]. Формується загально планетарна цивілізація на засадах, з одного боку, єдності і неподільності світового співтовариства, з другого – множинності, відносної незалежності й різноманітності народів, культур.
За думкою Д. Белла у наступному столітті вирішальне значення для економічного та соціального життя, для способів виробництва знання, а також для характеру трудової діяльності людини набуває становище нового соціального укладу, що базується на телекомунікаціях. Революція в організації та обробці інформації та знань, в якій головну роль грає комп'ютер, розвертається водночас із розвитком індустріального суспільства.
Три аспекти останнього особливо необхідні для розуміння телекомунікаційної революції:
1) перехід від індустріального до сервісного суспільства;
2) вирішальне значення кодифікованого теоретичного знання для здійснення технологічних інновацій;
3) перетворення нової «інтелектуальної технології» у ключовий засіб системного аналізу та теорії приймання рішень [5].
Один із засновників концепції «інформаційного суспільства» Д. Бела серед перших виділив його характерні ознаки. Його визначення цього поняття зводиться до роз’яснення суттєвостей нового суспільства через зміни, що будуть відрізнять «післяреволюційне» суспільство від теперішнього.
При визначенні поняття «інформаційного суспільства» на думку Турена найважливішим моментом є те, що робиться акцент на нові економічні стосунки. Турен підкреслює «... особливу важливість перетвореннь інвестиційної та керівничої політики під час телекомунікаційно-інформаційної революції... « [2].
Кан же вважав, що «різниця між поняттями «інформація» та «інтелект» є штучною, але достатньо важливою». За його думкою «інформація» намагається бути відносно формальною та легко доступною. Поняття «інтелект» означає знання про події та людей, це знання може бути умовним, інтуїтивним, особистим, офіційним або тайним. «Інтелектуальні» дані зазвичай не підпадають під стандарти, а «інформація» є сукупністю шаблонів. Дуже важко відокремити чітко інтелект від інформації [11].
Дослідження Г. Кана особливостей розмежування понять «інтелекту» та «інформації» є дуже важливим для розуміння сутності «інформаційного суспільства», оскільки воно дозволяє чітко відокремлювати духовну й матеріальну сфери нового суспільства. Адже інформація сама по собі, без людських емоцій не здатна змінювати людську культуру, сприяти прогресу духу.
В розумінні поняття «суспільство» потрібно виділяти два аспекти, два виміри – індивідуальний і соціальний. По-перше, суспільство – це самі люди в їх суспільних відносинах. Усі суспільні явища є результатом дій індивідів, їхніх цілей, бажань, думок, вільного вибору. Причому діють ці індивіди не відокремлено один від одного, тому суспільство є не просто сукупністю індивідів, а відкритою системою їх, спілкування, взаємозв'язків і взаємодій. По-друге, суспільство є такою системою, що здатна до саморегуляції. Процес упорядкування
Фото Капча