Філософя, її предмет і роль в суспільстві

Задачу філософії Лукреций бачив в з’ясуванні природи речей і природи свідомості, тобто в тому, щоб дати цілісну картину світу. Світ, по Лукрецию, складається з атомів і пустоти. Атоми являють собою вічні, незруйновні рухомі найдрібніші частинки матерії, що є межею подільності речей. Атоми без’якісні, вони розрізнюються лише по величині, формі і тягарю. Всі речі природи являють собою результат різноманітних співвідношень рухомих в пустоті атомів.

Визнання існування пустоти як неодмінної умови, що робить можливим рух атомів, є, по Лукрецию, абсолютно необхідним. Він вказував, що ми повинні або відкинути рух атомів, або визнати існування пустоти, необхідної умови їх руху. Справа в тому, що рух атомів Лукрецій, як і всі його попередники матеріалісти-атомісти, розумів тільки як переміщення, як зміну ними місця. Звідси слідує, що він знав рух матерії лише в одній, найпростішій його формі, формі механічного переміщення її часток. Приймаючи атоми за складові, гранично найдрібніші частинки всіх речей, Лукрецій вважав їх внутрішньо незмінними. Рух як саморозвиток матерії, як її безперервна зміна, що виявляється в якісно різноманітних формах, матеріалістам стародавнього світу, в тому числі і Лукрецію, не був, і не міг бути відомим. Таким чином, обмежене розуміння руху як простого механічного переміщення і привело стародавніх атомистів, в цьому випадку Лукреція, до визнання необхідності пустоти. Без наявності в природі пустоти, вчив Лукрецій, атоми не могли б рухатися, перегруповуватися, утворювати нові речі, оскільки всюди була б тільки одна щільна матерія. Тому насправді, заявляв Лукрецій, кожний предмет містить в собі пустоту. Навіть ті предмети, говорив він, які люди вважають абсолютно щільними, є пористими, тобто містять в собі пустоту. Наявністю пустоти в предметах Лукрецій пояснював і таку їх властивість, як проникність.

Пустота на відміну від атомів не має тягаря. Тому в природі, вказував Лукрецій, зустрічаються як предмети великого об’єму і малої ваги, тому що в них багато пустого простору, так і предмети малого об’єму, але важкі, тому що в них міститься багато атомів, але мало пустого простору.

Стародавні матеріалісти, в тому числі і Лукрецій, ще не дійшли до розуміння матерії як об’єктивної реальності. Лукрецій називав матеріальним все те, що є тілесним, складається з атомів і володіє властивістю надавати вплив на все безпосередньо навколишнє і сприймати зовнішні впливи. Виходячи з цього обмеженого розуміння матеріальності, Лукрецій вважав, наприклад, душу людини матеріальною, а пустоту нематеріальною, оскільки пустота, на його думку, хоч вона і існує об’єктивно, але не володіє властивостями тілесності, не надає впливу на атоми.

Лукрецій відтворив геніальну здогадку Епікура про рівноприскорене падіння різних по вазі атомів в пустоті. Він відкинув точку зору, згідно з якою більш важкі атоми рухаються в пустому просторі з більшою швидкістю, ніж легкі, і тому падають на легкі і виробляють необхідні для утворення речей рухи. Насправді,  говорив Лукрецій, пустота внаслідок своєї природи не чинить опору рухомим атомам. Атоми різної ваги, вказував він, падають в пустоті з однаковою швидкістю, і більш важкі ніяк не можуть натикатися при падінні на легкі, змінювати їх рух і вести, таким чином, до утворення речей. У зв’язку з цим Лукрецій розвинув думку Епікура про те, що атоми при падінні мимовільно відхиляються від прямої, що приводить до виникнення завихрень і утворення речей, рухаються спонтанно.

Матерія, по Лукрецію, – це рухомі в пустоті атоми. Відмінність всіх речей в світі залежить від того, як пов’язані в них атоми, яке положення вони займають і яким чином рухаються. Якості предметів природи об’єктивні, вони є результатом відповідних співвідношень зціплень створюючих їх атомів. Атоми ж самі по собі, до того як вони сполучаться, утворюючи речі, позбавлені таких якостей, як колір, запах, смак і т.п. Атоми безбарвні, і тому недопустимо, говорив Лукрецій, вважати, наприклад, що чорні речі виникли з чорних атомів, а білі з білих. Але, вважаючи, що атоми позбавлені вказаних якостей, Лукрецій, як і Епікур, на відміну від Демокріта, вважав колір, звук і т. п. не суб’єктивними, а об’єктивними якостями, якостями самих предметів і процесів природи. Атоми, говорив Лукрецій, мають різні форми, тому, сполучаючись між собою, вони утворять якісно різноманітні речі, що мають певний колір, смак і т. п. Що тепло або холодно, твердо або м’яко у зовнішньому світі, говорив Лукрецій, то необхідно і здаватися нам теплим або холодним, твердим або м’яким. Визнання об'єктивності таких якостей, як колір, смак, запах і т.п., є серйозним досягненням атомістичного матеріалізму Епікура і Лукреція.

У своїй поемі “Про природу речей” Лукрецій висловив геніальну здогадку про закон збереження матерії. Кількість матерії, атомів, писав він, незмінно, воно вічно залишається одним і тим же. Ніщо не може відділитися від матерії або додатися до неї. Матерія вічна. Всі речі природи являють собою з’єднання атомів. Речі тимчасові, вони виникають і зникають, розпадаючись на атоми, на свої первинні складові частки. Вічність матерії, говорив Лукрецій, полягає в тому, що ніщо не може виникнути з нічого і не може зворотньо перетворитися в ніщо. 

Великий інтерес для історії науки представляє вчення Лукреція про простір і час, які він характеризував як об’єктивно, нерозривно пов’язані