+3 8(066) 185-39-18
fбалансу, динаміки і структури доходів і витрат, динаміки грошових потоків тощо. Розробка кількісних сталих показників-індикаторів, які б могли стати критеріями прийняття фінансових рішень для цих напрямків аналізу, не може бути здійснена (за винятком деяких показників структури), оскільки вони характеризують не стан, а процес, тобто зміну певного явища в часі.
Проте потреба в розробці орієнтирів, достатніх для обґрунтування фінансового рішення стосовно процесів, що відображають певний рух ресурсів за певний проміжок часу, існує, оскільки саме на основі дослідження динаміки розвитку, руху ресурсів і відносин, пов’язаних з цим рухом, приймаються рішення щодо планування і будуються прогнози щодо перспектив діяльності підприємства у майбутньому періоді.
Частково ця потреба задовольняється за допомогою спеціальних економіко-математичних динамічних моделей, тобто моделей, які розкривають економічні явища та взаємозв’язки у їх русі, розвитку протягом певного періоду.
В роботі з динамічними моделями виділяють два підходи – конструктивний (оптимізаційний) і описовий (дескриптивний). Конструктивний підхід полягає у виборі з числа можливих траєкторій (шляхів) економічного розвитку оптимальної траєкторії. Оптимальна траєкторія визначається якнайкращою відносно певного вибраного критерію (наприклад, яка забезпечує найбільший обсяг прибутку за плановий період). Значення другого підходу полягає у дослідженні рівноваги в економічній системі. Цей підхід заснований на понятті «рівноважної траєкторії» (тобто урівноваженого, збалансованого економічного зростання) [27, с.245].
Серед динамічних моделей варто звернути увагу на групу моделей процесів управління, які відображають процеси перетворення і руху інформації в економіці на різних рівнях і різних «вертикальних» зрізах ієрархії управління. Ці моделі можуть мати різний ступінь агрегації – від окремого алгоритму планового розрахунку, передачі конкретного показника чи документа до узагальненої схеми управління фінансами на рівні підприємства. Формами представлення моделей процесів управління та управляючих систем можуть бути графи зв’язків, блок-схеми, імітаційні моделі, правила ділових ігор у вигляді методичних вказівок і інструкцій. В цілях планування фінансових показників можуть застосовуватися суворі методи дескриптивного і нормативного моделювання, методи оптимізації [27, с.260]. Cеред численних моделей процесів управління найбільш застосовуваними в фінансовій діагностиці є:
- оптимізаційні моделі, які являють собою систему рівнянь, рівностей і нерівностей, що задають обмеження (умови) та включають особливого
роду рівняння функціоналу або критерій оптимальності. Сучасні оптимізаційні моделі часто обмежуються моделями оптимізації прибутку та мінімізації витрат. Останні напрями застосування оптимізаційних моделей в економіці зумовили їх дещо іншу форму – моделі коригуються на фактор ризику, тому поняття оптимальності сьогодні займає не граничні значення (max, min), а є серединним співвідношенням між параметрами, що оцінюються, при заданому ступені ризику проведення певної господарської операції [27, c.254-255];
- імітаційні моделі, які являють собою складні комп’ютерні програми, що описують поведінку компонентів системи та взаємодію між ними, та емітують динамічні процеси, які відбуваються в реальних системах. Імітаційне моделювання становить експеримент з реалізованою у вигляді програми економіко-математичною моделлю шляхом варіювання її параметрів, структури, вхідних та управляючих впливів і підгону моделі до модельованого процесу, що вивчається. Для вивчення отриманих експериментальних даних необхідна група експертів в області, що характеризує об’єкт моделювання. Робота з імітаційними моделями дозволяє відновити недолік фактичних даних, необхідних для аналізу досліджуваного процесу, перевірити висунуті гіпотези, оцінити реакції модельованої системи на певні впливи, виявити впливи випадкових збурень на хід модельованого процесу.
Імітаційне моделювання почало розвиватися у 1970-их рр. XX ст. як альтернативний напрям економіко-математичного інструментарію на противагу оптимізаційному. Принципи імітаційного моделювання засновані на тому, що якщо в оптимізаційних підходах роль особи, що приймає рішення по суті виконує критерій оптимальності, то в імітаційних діалогових системах вибір рішення здійснює людина на основі формальних та інтуїтивних уявлень про цілі управління, спираючись на свої знання і досвід. При цьому сама система виконує роль обчислювача альтернативних варіантів на вимогу людини [27, с.256-257];
- моделі прогнозування економічних показників, до яких належать моделі одно факторних часових рядів, багатофакторних часових рядів, експоненційного згладжування, моделі з урахуванням лагу факторів, групового врахування аргументів, моделі зі взаємозамінними аргументами [27, c.248].
Наведені види економіко-математичних моделей є не єдиними, що можуть розв’язати проблему встановлення критеріїв прийняття фінансових рішень, базою яких є дані аналізу руху фінансових ресурсів, грошових потоків, доходів і витрат. Але саме ці різновиди моделей на наш погляд найкращим чином підходять для вирішення даної проблеми.
В процесі розвитку економічної науки України науковцями було розроблено і захищено близько 150 дисертацій в галузі економіко-математичного моделювання, серед яких є багато робіт фінансового
спрямування [27, c.315]. Тому можна зробити висновок, що на сьогоднішній день в теорії створений певний методичний інструментарій для сприяння прийняттю ефективних фінансових рішень, що ґрунтуються на аналізі динамічних процесів. Але переважна більшість моделей не знаходять своєї практичної реалізації в Україні і залишаються лише теоретичними розробками. Хоча в розвинутих країнах світу економіко-математичне моделювання вже давно стало невід’ємною складовою фінансового управління.
Серед багатьох причин, що стримують впровадження передових розробок в практику управління фінансовою діяльністю підприємств реального сектора економіки України, хотілося б виділити відсутність розуміння у керівників підприємств нагальної потреби в застосуванні не лише комп’ютерних бухгалтерських програм, а і програм підтримки фінансового менеджменту, що сприятимуть прийняттю ефективних фінансових рішень. Програмне забезпечення підтримки фінансового менеджменту активно впроваджується лише у великих корпораціях, які, по-перше, фінансово спроможні його встановити і підтримувати, по-друге, розуміють його