Фінансовий аналіз

Під поняттям «капітал» сьогодні розуміють різні його види, які характери-зуються десятками термінів, тому необхідно знати класифікацію капіталу за різ-ними напрямками.

Класифікація капіталу підприємства:

1)за належністю до підприємства (правом власності):

власний капітал;

позиковий капітал;

 

 

2)за формами існування:

у фінансовій формі;

у матеріальній формі;

у нематеріальній формі;

3)за об’єктом інвестування:

основний капітал;

оборотний капітал;

4)за формою знаходження у процесі кругообігу:

грошовий капітал;

виробничий капітал;

товарний капітал.

2. Аналіз складу та структури капіталу підприємства

Основою самостійності підприємств є їх власний капітал. 

Власний капітал складається з двох частин:

інвестований капітал (вкладений власниками у підприємство):

статутний капітал;

пайовий капітал;

додатковий вкладений капітал;

неоплачений капітал (зменшує вартість власного капіталу);

накопичений (реінвестований) капітал (створений на підприємстві по-верх авансованого власниками:

додатковий капітал;

резервний капітал;

нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

Отже, фінансування діяльності підприємства за рахунок власного капіталу здійснюється двома шляхами:

реінвестування прибутку (накопичення капіталу);

збільшення інвестованого капіталу (випуск цінних паперів).

Якщо підприємства для своєї діяльності використовує в основному власні джерела, це веде до зміцнення його стійкості та підвищення фінансової незалеж-ності. Для банків та інвесторів така ситуація є більш надійною, оскільки зменшує фінансовий ризик неповернення боргів. 

Однак фінансування діяльності тільки за рахунок власного капіталу не зав-жди вигідно. Якщо ціна на фінансові ресурси менша за віддачу на вкладений капі-тал, то залучення позикових коштів може збільшити рентабельність власного капіталу. При цьому ризик підприємницької діяльності зростає у зв’язку з тим, що зобов’язання мають бути виконані незалежно від доходів підприємства. Залучаю-чи позикові кошти, підприємство збільшує свої фінансові витрати на суму відсот-ків, пов’язаних з використанням кредитних ресурсів. Це зміщує точку беззбитковості і потребує від підприємства збільшення (для її досягнення) обсягів виробництва. 

Отже, підприємство з великою часткою позикового капіталу має меншу мо-жливість для маневру на випадок непередбачуваних обставин, таких як падіння попиту на продукцію, значні зміни відсоткових ставок, зростання витрат, сезонні коливання. 

В той же час, якщо кошти підприємства створені в основному за рахунок короткострокових зобов’язань, то його фінансовий стан буде нестійким, тому що з капіталами короткострокового використання потрібна оперативна робота, спрямо-вана на контроль за їх своєчасним поверненням та на залучення до обігу інших капіталів. Значить, від того, наскільки оптимальним є співвідношення власного та позикового капіталу, залежить фінансовий стан підприємства.

Фінансовий стан підприємства залежить від того, якими коштами розпоря-джається підприємство. Інформація про джерела формування майна підприємства знаходиться у пасиві балансу (рис. 5.1).

 

 

Рис. 5.1. Структура джерел формування майна підприємства

 

Класифікація джерел формування капіталу підприємства:

1) за належністю до підприємства (правом власності): 

власний (І розділ пасиву);

позиковий (ІІ-V розділи пасиву);

2) за тривалістю використання: 

постійний (перманентний) – знаходиться в розпорядженні підприємства більше одного року (І-ІІІ розділи пасиву);

змінний – знаходиться в розпорядженні підприємства менше одного року (ІV,V розділи пасиву).

У відповідності з даними класифікаціями проводиться вертикальний та го-ризонтальний аналіз пасиву балансу. За результатами аналізу робиться висновок про переважаючі джерела фінансування майна підприємства (власні чи позикові), про ризик втрати фінансової незалежності та стійкості, про ефективність структу-ри капіталу.  При внутрішньому аналізі необхідно вивчити структуру та динаміку власного капіталу, виявити причини змін окремих його складових та дати оцінку цим змінам за звітний період.

Доцільним є також розрахунок показників руху власного капіталу:

коефіцієнт надходження капіталу – відношення суми надходження капі-талу до його вартості на кінець періоду;

коефіцієнт використання (вибуття) капіталу – відношення суми викори-стання капіталу до його вартості на початок періоду.

Коли значення коефіцієнта вибуття вище ніж коефіцієнта надходження капі-талу, це є свідченням негативного зменшення власного капіталу, погіршення його структури.

Аналіз власного капіталу доцільно доповнити розрахунком суми власного оборотного капіталу.

Способи розрахунку власного оборотного капіталу:

сума власного капіталу, забезпечень наступних витрат та довгострокових зобов’язань за мінусом вартості необоротних активів;

сума оборотних активів та витрат майбутніх періодів за мінусом поточних зобов’язань та доходів майбутніх періодів.

Розрахована величина порівнюється з нормативом власного оборотного ка-піталу для виявлення його надлишку або нестачі.

У процесі аналізу позикового капіталу вивчається його склад, динаміка, та-кож вивчається склад, давність появлення кредиторської заборгованості, наяв-ність, частота та причини виникнення простроченої заборгованості, встановлюєть-ся сума виплачених санкцій за прострочку платежів.

При аналізі кредиторської заборгованості слід враховувати, що вона є дже-релом покриття дебіторської заборгованості. Якщо дебіторська заборгованість вища за кредиторську, це свідчить про іммобілізацію власного капіталу або бан-ківських кредитів у дебіторську заборгованість. Якщо кредиторська заборгова-ність більша за дебіторську, це означає її залучення до фінансування запасів, що знижує фінансову стійкість підприємства. Отже, дебіторська заборгованість по-винна бути урівноваженою з кредиторською.

Золоте правило фінансування: необоротні активи фінансуються постійним капіталом, оборотні – частково постійним, частково змінним капіталом.

 

3. Аналіз джерел фінансування майна підприємства за допомогою