Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Фінансування освіти з бюджету міста

Предмет: 
Тип роботи: 
Дипломна робота
К-сть сторінок: 
109
Мова: 
Українська
Оцінка: 

;

Довідка щодо виконання головними розпорядниками розпису витрат спеціального фонду Державного бюджету України за програмами, які фінансуються за рахунок позик міжнародних фінансових організацій.
Основною формою державного контролю за діяльністю загальноосвітнього навчального закладу будь-якого типу і форми власності є державна атестація закладу. Завданням атестації є вивчення матеріально-технічної та навчально-методичної бази закладу освіти, її можливостей стосовно реалізації навчально-виховних програм закладу; аналіз реального стану проведення навчально-виховного процесу. Згідно з законодавством атестація повинна проводитися як правило раз на 5 років. Атестуються лише заклади, які одержали ліцензію на проведення своєї діяльності [31, c. 123].
Користувачем інформації по дослідженню у дипломні роботі виступає Міністерство освіти України. В якості контрольних функцій Міністерство освіти проводить атестацію суб’єктів дипломного дослідження – державних закладів освіти. А серед недержавних суб’єктів можна виділити комунальні заклади та заклади інших форм власності – для них користувачами та контролерами виступають обласні, Київське та Севастопольське міськеуправління освіти за допомогою регіональних експертних рад.
Ними складаються плани атестації навчальних закладів, які доводяться до відома закладів не пізніше, як за три місяці до проведення атестації. Для проведення експертизи навчального закладу створюється експертна комісія. В її склад входять педагогічні працівники, працівники управлінь освіти та Державної інспекції закладів освіти. З формальної точки зору існує можливість і для участі представників громадськості у проведенні атестації. В склад комісії можуть залучатися також представники зацікавлених організацій, професійних, творчих спілок.
На основі висновку регіональної експертної ради відповідний орган управління освітою визнає заклад атестованим чи неатестованим. Атестовані заклади видають своїм випускникам документи про освіту державного зразка. Неатестовані -позбавляються ліцензії на право проведення освітньої діяльності
У разі неатестації заклад має право подавати обґрунтовану апеляцію до Міністерства освіти і науки.
У період між атестацією проводяться перевірки (інспектування) загальноосвітнього навчального закладу з питань, пов'язаних з його навчально-виховною діяльністю. Здійснюється Державною інспекцією закладів освіти при Міністерстві освіти і науки, яка у навчально-виховні заклади направляє експертні комісії. Перевірка навчально-виховної діяльності навчальних закладів на місцях проводиться теж методичними кабінетами при районному відділі освіти [27, c. 142].
Перевірки з питань, не пов'язаних з навчально-виховною діяльністю закладу, проводяться його засновником.
 
1.3. Критичний огляд літератури за напрямком організації фінансування освіти з місцевих бюджетів
1. Віхров О. П., Ніщимна С. О. в лекціях з фінансового права наголошують, що стаття 55 Конституції України встановлює, що в Україні кожен має право на освіту. При цьому повна загальна середня освіта є обов’язковою. За Конституцією, держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної середньої, професійнотехнічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійнотехнічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням та студентам.
В умовах переходу до ринкових відносин значно змінюються і умови фінансування освіти. По-перше, аналогічно структурним змінам у сфері культури, у сфері освіти сьогодні з’являється все більше і більше недержавних закладів освіти, які не отримують бюджетних асигнувань. Подруге, державні і комунальні заклади освіти, поряд з бюджетними коштами на покриття своїх видатків активно використовують позабюджетні джерела фінансування. Позабюджетні кошти державних та комунальних учбових закладів отримуються ними, в основному, від підприємницької діяльності надання платних послуг з навчання тощо [9, c. 75].
Загальна освіта, як правило, фінансується з місцевих бюджетів. Середня спеціальна освіта здебільшого з Державного бюджету, технікуми й училища, що підпорядковуються безпосередньо тим чи іншим міністерствам і відомствам можуть також фінансуватися за рахунок відомчих фондів коштів або з коштів галузі, окремі технікуми й училища, що знаходяться у підпорядкуванні того чи іншого місцевого самоврядування з місцевих бюджетів. Вищі учбові заклади фінансуються з Державного бюджету, за винятком окремих вузів галузевого напряму, які фінансуються з коштів галузі. При цьому поряд з бюджетними основними джерелами покриття видатків, учбовим закладам всіх видів дозволено використовувати позабюджетні кошти, зароблені шляхом надання платних послуг.
Міністерство освіти України розробляє пропозиції по обсягах фінансування з Державного бюджету на розвиток соціально-культурної сфери, науки, навчальновиховних закладів, установ, організацій, що перебувають у функціональному управлінні міністерства. Спільно з центральними органами державної влади визначає економічні та фінансові норми і нормативи на утримання державних навчальновиховних установ; організовує збирання й аналіз державної та відомчої статистики і бухгалтерської звітності.
Згідно з функціональною структурою видатків бюджету, видатки на освіту включають асигнування на дошкільну освіту, початкову і загальну середню освіту, вищі навчальні заклади 1, 2, 3 і 4 рівнів акредитації, перепідготовку і підвищення кваліфікації, фінансування інших закладів та заходів в галузі освіти. Далі авторами розглядаються групи видатків на освіту в залежності від навчального закладу.
2. Орлюк О. П.  у своїй книзі «Фінансове право» розглядає видатки на освіту у контексті видатків держави на соціально-культурні заходи. Автор наголошує, що освіта створює основу інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави. У промислово розвинутих країнах видатки на освіту на всіх рівнях державного сектора, як правило, становлять від 4, 5 до 7% ВВП. У країнах, що розвиваються, видатки на освіту коливаються від 2, 5 до 7, 5% ВВП і в середньому становлять меншу частину ВВП порівняно з промислово розвинутими країнами. Водночас у
Фото Капча