Фізична підготовка як важливий фактор підвищення рівня арбітражу у футзалі

Сучасний міні-футбол (футзал) можна охарактеризувати як динамічну, амбіційну, видовищну гру з великою кількістю ігрових епізодів і злагоджених високо організованих дій футболістів [2, 8]. Фізична підготовленість – важлива частина загальної підготовки арбітра до змагань. У статті розглядається роль фізичної підготовки арбітрів як фактора впливу на якість суддівства у футзалі. Представлено аналіз рухової діяльності арбітра під час матчу. Виокремлено місце загальної та спеціальної витривалості у фізичній підготовці арбітрів.

Ключеві слова: футзал, міні-футбол, арбітр, фізична підготовка.

 

Нещодавно з'явився цікавий різновид футболу – це футзал, який стрімко розвивається в останні роки. Доступність цієї гри, її темперамент, запаморочливий темп, миттєва зміна подій на майданчику призвели до швидкого її поширенню. Міжнародна федерація футболу (ФІФА), вловивши, популярність даної гри, не забарилася заснувати чемпіонати світу. Футзал не примхливий. У цю гру можна грати на найпростіших майданчиках, «хокейних коробках», в спортивних залах. Перевага використання футзалу перед великим футболом полягає в тому, що футзал вимагає менше матеріальних витрат і в нього можна грати цілий рік, тоді як змагання з футболу проводяться в літній період часу.

Постановка проблеми. Футзал порівняно молодий вид спорту. Але це не робить його менш видовищним. Ця чудова гра підкорила серця мільйонів уболівальників, так як за напруженням, швидкості протікання гри, кількістю ігрових єдиноборств властивих тільки даному виду ігрової діяльності [5]. Гравці, що грають в футзал ведуть планомірне, поетапне, цілорічний тренувальний процес, готуються до виступу в змаганнях, здійснюють медико-біо- логічний контроль. У міні-футболі проводитися практична, психологічна, організаційна робота для підготовки команди і досягнення найвищого спортивного результату в змаганнях. Але об'єктивність визначення переможців у тій чи іншій грі не завжди залежить від майстерності і фізичної форми футболістів. Здавалося б, а що ще може вплинути на результат поєдинку як не гра двох конкуруючих команд? Відповідь проста – суддя. Суддя в сучасному міні-футболі стає значущою особистістю і часто його помилки призводять до зміни підсумкового результату, як у матчі, так і в змаганні в цілому.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В останніх наукових дослідженнях у футболі розглядаються особливості відбору суддів [9], початкової підготовки футбольних арбітрів [8], психофізіологічних якостей арбітрів [1], дослідження окремих аспектів діяльності футбольних арбітрів високої кваліфікації [3].

Актуальність проблеми зумовила вибір теми дослідження. Ми спробуємо разом з вами розібратися в причинах виникнення суддівських помилок, що є результатом недостатньої фізичної підготовленості.

Мета: теоретично обґрунтувати фізичну підготовку як важливого фактору підвищення рівня арбітражу у футзалі.

Фізична підготовленість – важлива частина загальної підготовки арбітра до змагань. Вона передбачає виховання фізичних якостей, пов’язаних з підвищенням загального рівня функціональних можливостей організму, гармонійного фізичного розвитку [4].

Професійне обслуговування сучасного футбольного матчу арбітр може провести успішно лише за умови власного гарного фізичного стану. Інакше він просто не буде встигати за темпом гри, що може негативно вплинути на результат гри, а арбітру заподіяти моральну і фізичну втрату.

Фізичну підготовку поділяють на загальну і спеціальну. Загальна фізична підготовка – це розвиток фізичних якостей, підвищення загальної працездатності. Як основні засоби застосовуються загальнорозвиваючі вправи і вправи з різних видів спорту, оскільки заняття цими видами надають загальний вплив на організм. При цьому досягається розвиток і зміцнення м’язово- зв’язкового апарату, вдосконалення функцій внутрішніх органів і систем, поліпшення координації рухів і загальне підвищення рівня розвитку рухових якостей [7].

Засобами спеціальної підготовки є вправи, спрямовані на розвиток певних м’язових груп і тих якостей, які особливо необхідні для діяльності арбітра. Засоби загальної фізичної підготовки повинні розвивати комплекс таких якостей, які сприяють розвитку спеціальних навичок і в той же час урівноважують односпрямований вплив засобів спеціальної підготовки.

Рухова діяльність арбітра характеризується постійною зміною інтенсивності рухів [1]. М’язова робота високої інтенсивності змінюється періодами зниженої активності і відносного спокою [3].

Прискорення, ривки чергуються з бігом у середньому і повільному темпі, ходьбою, зупинками і виконуються із зміною напряму, ритму і темпу руху [6]. Така діяльність пов’язана з отриманням певних фізичних навантажень і супроводжується значними функціональними зрушеннями в протіканні обміну речовин, диханні і кровообігу [9]. Тому фізична підготовка арбітра будується з урахуванням характеру його діяльності [7].

Для найкращого розташування на футбольному полі під час гри арбітр повинен вміло користуватися різними способами переміщеннями

поєднуючи їх з технікою руху та правильно їх методично залучати під час різних ігрових ситуацій. До методичних прийомів переміщень відносять: супроводження атаки, випередження атаки, рух за атакою та ривок за контратакою [1].

Кожен з методичних прийомів використовується арбітром для досягнення визначеної мети під час гри. Рух за атакою, що тільки розпочалася дає можливість краще бачити загальну картину розвитку ситуації, визначити напрям її подальшого розвитку.

Супроводження атаки в основному пов’язане з контролем локального моменту одноборства та дає можливість судді, вибравши потрібний спосіб переміщення, оперативно переключатися до іншого моменту. Випередження атаки використовується для зайняття кращої позиції контролю (наприклад, при введенні м’яча в гру зі штрафного удару, що виконується неподалік від штрафної площі команди, що захищається), а також коли очікується гострий складний момент, для впевненої кваліфікації якого арбітр забігає вперед атаки і займає тимчасове статичне положення.

Ривок за контратакою необхідний, коли в результаті