Формально-семантичні особливості композитів vn-структури у сучасній італійській мові

Екзоцентричні композити демонструють порівняно з ендоцентричними інші семантичні пріоритети. Серед них переважають назви істот ( 51%)  (batticoda – ’трясогузка’; passacarte – ’бюрократ’; portafuoco – ’епітет Прометея’ і под.) ; на другому місці – назви абстрактних понять ( 26%)  (coprifuoco – ’комендантська година’; saltafosso – ’пастка (моральна) ’ і под.) ; семантично неспецифікованих назв ( 23%)  (passavento – ’капюшон’; battilocchio – ’жіночий капелюшок’ і под.) ;

д) у композитах-VN італійська мова використовує предикати-дескрипції, завдяки чому позначуване підводиться під певний клас назв і виділяється з нього за відповідною ознакою. Ономасіологічний предикат є імпліцитною сутністю, що виявляється в ході інтерпретації – перифрази, якою супроводжується перетворення синтаксичної одиниці на слово. Дослідження показало, що в композитах ендоцентричної структури та екзоцентричних використовуються, в основному, ті самі предикати-дескрипції, які відрізняються за характером взаємодії з базисом і ознакою – в екзоцентричних іменниках ці предикати мають виразно асоціативний характер, що відображено в їх дефініціях. У композитах-VN встановлено такий спектр предикатів:

- Х характеризується У за ознакою ’регулярна дія над предметом’, що вказано у мотивуючій базі (або асоційованою на основі того, що вказано у мотивуючій базі) :

cavapietre < cavare ’витягати’ + мн. pietra ’камінь’ – ’робітник кар’єру’ (букв. ’той, що витягає каміння’) ;

guardadonna < guardare ’у зн. займатися’ + donna ’жінка’ – (заст.) ’повитуха’ (букв. ’та, що дивиться за жінкою’) ;

- Х характеризується У за ознакою ’типова поведінка, зумовлена дією над предметом’, що вказано у мотивуючій базі (або асоційованою на основі того, що вказано у мотивуючій базі) :

cacciaballe < cacciare ’у зн. розповсюджувати’ + мн. balla ’небувальщина’ – ’людина, що придумує і розповідає небувальщину’;

contabocconi < contare ’лічити’ + мн. boccone ’шматок’ – (заст.) ’заздрісна людина’, (букв. ’яка лічить кожен шматок’) ;

– Х характеризується У за ознакою ’ типова риса, визначена дією над предметом’, що вказано у мотивуючій базі (або асоційованою на основі того, що вказано у мотивуючій базі) :

batticuore < battere ’бити, вдаряти’ + cuore ’серце’ – ’серцебиття’;

bucaneve < bucare ’проколоти’ + neve ’сніг’ – (бот.) ’підсніжник’, (букв. ’що проколює сніг’) ;

- Х характеризується У за ознакою ’призначений для виконання дії над предметом’, що вказано у мотивуючій базі (або асоційованою на основі того, що вказано у мотивуючій базі) :

cavatuberi < cavare ’тягти, видобувати’ + мн. tubero ’корінь, бульба’ – ’комбайн для збирання корнеплодів’;

guardainfante < guardare ’стерегти’ + infante ’дитина’ – (заст.) ’обруч для підтримування спідниці’.

Наступні предикати використані лише в ендоцентричних композитах:

- Х характеризується У за ознакою ’засіб виконання дії над предметом’, що вказано у мотивуючій базі:

fermasangue < fermare ’зупиняти’ + sangue ’кров’ – ’засіб для зупинення кровотечі’;

- Х характеризується У за ознакою ’схожий на предмет, риси якого визначаються дією над іншим предметом’, що вказано у мотивуючій базі:

portafinestra < portare ’у зн. вміщувати’ + finestra ’вікно’ – ’суцільні скляні двері балкону (тераси) ’.

Характер взаємодії елементів ономасіологічної структури – базису, ознаки і предиката – в ендо- та екзоцентричних композитах дозволяє визначити різні ономасіологічні типи іменників-VN в італійській мові. Серед назв машин, апаратів, приладів, інструментів, технічних пристроїв, споруд, назв людей за родом їхньої професійної зайнятості, а також за психічними рисами, типовою поведінкою, в основному, переважають іменники ендоцентричної структури. Екзоцентричні композити обслуговують іншу ономасіологічну сферу: тут переважають назви людей з негативними характеристиками, назви флори і фауни.

Ономасіологічна типізація композитів пов'язана також з їх функціонально-семантичними характеристиками. У процесі еволюції італійської мови композити-VN змінили свою ономасіологічну природу – від назв прізвищ / прізвиськ до термінологічних і професійних назв, на що вказується у ряді праць з дериватології [А. Праті; А. Торнтон]. Аналіз ремарок, з якими досліджувані композити подаються в лексикографічних працях [Lo Zingarelli, Bataglia, Palazzi-Folena], дозволив виявити деякі функціональні риси та ономасіологічні тенденції розвитку цієї лексики. Так, 17% досліджуваних композитів у словниках подаються з ремарками ’застаріле’, ’книжне’, ’рідко вживане’, що свідчить про їх периферійне місце у сучасному італійському лексиконі. У цій групі переважають назви людей з негативною конотацією та назви людей за професією з позитивною конотацією ( 44%) ; решта – назви побутових предметів, інструментів, людей і реалій, пов’язаних з військовою сферою, та ін. Серед причин застарівання композитів можна назвати а) підвищену експресивність у лексичному значенні композита; б) архаїзацію реалій, названих композитом; в) тенденцію до інтернаціоналізації термінології, що привело до заміни власне італійських термінів-композитів термінами з класичним елементом.

Композити з активного фонду сучасної італійської мови ( 83%) демонструють нові ономасіологічні пріоритети, про що свідчать численні “професійні” ремарки у словниках. Досліджуваний матеріал дозволив виділити такі основні сфери фукціонування цих композитів: військова справа; морська справа; залізнична справа; сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) ; металургія; текстильна промисловість; паперова промисловість; скловиробна промисловість; механіка; електротехніка; домашнє господарство (побут) ; спорт. У цих сферах найбільш поширеними є назви машин, технічних пристроїв, устаткування. Саме це і визначило для композитів-VN нову ономасіологічну домінанту.