Формування готовності старшокласників до свідомого вибору майбутньої професії типу "людина-техніка" в процесі навчально-виховної роботи

Таким чином, за об’єктивним спрямуванням вирізнено профорієнтацію на окремі професії, профорієнтацію на галузь промисловості, профорієнтацію на тип професії; предметно-професійне врахування – використання предмета професійної діяльності відповідно до технічного мислення, що зумовило розподіл технічних професій за “фізичною природою техніки”, відповідністю до специфічності знань. Технічні професії деталізуються через основні види роботи з: а) механічними пристроями; б) електроприладами, устаткуваннями, машинами тощо; в) електронною технікою. Крім того, необхідним стало врахування творчих або виконавчих моментів професійної діяльності.

З метою діагностики і корекції професійно важливих якостей відносно технономічних професій включено шість різновидів професій, що визначені за допомогою комбінування “фізичної природи техніки” і творчого/ виконавчого напрямку завдань.

Модель експериментального дослідження технономічної профорієнтації щодо формування готовності старшокласників до свідомого вибору професій типу „людина-техніка” містить такі елементи:

1) чотирикомпонентну структуру профорієнтації, яку скують – мотивація (формування мотивів вибору технономічних професій), інформування (розширення знань), діагностування (вивчення і корекція власних можливостей) і проектування (створення соціально-професійного проекту) ;

2) диференціювання технічних професій за шістьма типами і за двома групами властивостей: фізична природа технічних приладів і продуктивний (творчий) або непродуктивний) характер виконання професійних завдань;

3) застосування педагогічних і діагностико-корекційних технологій профорієнтування через модульну структуру в навчальному процесі і через типові завдання у професійних пробах.

Виходячи із результатів дослідження, вказані вище результати були реалізовані при розробці змісту факультативного курсу “Технічні професії” для учнів 9-10 класів, який містить чотири змістовних блоки: мотиваційний, інформаційний, діагностичний і проективний, в яких вирізняються теоретична і практична частини. Теоретична частина містить педагогічну складову вивчення “образу “Я”, вивчення світу технічної праці і технічних професій.

Кожен модуль відповідає певній фазі професійного становлення і є своєрідним й необхідним етапом у формуванні готовності старшокласників до свідомого вибору технономічних професій.. Загальна послідовність модулів відповідає динаміці розгортання діяльності: мотив, ціль, орієнтовна основа, дії.

У третьому розділі “Особливості становлення готовності старшокласників до свідомого вибору професії” висвітлено формуючий експеримент з формування готовності старшокласників до свідомого вибору технічних професій та практичні результати вивчення технономічної профорієнтації за зазначеними напрямками.

На першому етапі дослідження проведено з'ясування стану педагогічного впливу, рівня готовності старшокласників до вибору професій, діагностичне обстеження профілю. Визначено стан готовності до обрання технономічної професії як наявність попереднього рішення про обрання майбутньої професії та мотивацію професійного вибору технономічних професій (адаптовано методику Є. Павлютенкова й авторські опитувальники).

Результати вивчення переконливо ілюструють наявну проблему в профорієнтаційній роботі у напрямку технономічних професій. Так, майже 55% старшокласників не визначилися у змісті майбутнього життя, причинами виступили, різні об’єктивні і суб’єктивні обставини і причини. Особливо привертає на себе увагу той факт, що учні десятих класів знижують інтерес до професії, їх невизначеність частково пояснюється, як виправдана і пов’язана з наявністю певного часу, що залишився у майбутньому для вивчення. У всієї кількості старшокласників, що брали участь у експерименті, технічні професії обрали лише 18%. Кількість і якість одержаний даних свідчить про неготовність старшокласників до свідомого вибору професії. Розроблена в результаті експериментального дослідження модель профорієнтації у навчально-виховному процесі була використана під час організації і проведені формуючого експерименту, в якому було задіяно 280 учнів старших класів.

Загальна послідовність організаційно-педагогічних етапів формуючого дослідження будувалася за принципами диференціювання і була такою: загальна профдіагностика інтересів і нахилів учнів; експрес-діагностика за параметрами: технічність, усвідомленість, референтність, попередній вибір; педагогічна робота з учнями, що не мають негативного вибору з напрямів технічних професій; уточнення запитів і порядку проходження модулів: педагогічна робота із старшокласниками, які визначили свій майбутній шлях у технічному напрямку (предметно зорієнтована група), і педагогічна робота з групою, члени якої не визначилися (соціально зорієнтована і суб’єктно зорієнтована групи).

Диференціація роботи в модулях проводилася в залежності від центрації інтересів учнів. Спостереження за змістом того, що цікавить учнів у спеціальності, дозволило виділити три типові моделі центрацій учнів при виборі професії: зосередженість на змісті професії, на “розвивальних можливостях” професії, на “соціалізації” засобами професії.

Головним в організації процесу профорієнтаційної роботи було забезпечення її узгодженості (міжпредметні та галузеві зв’язки). Принципову технологічну модель у формуючому експерименті було визначено такими позиціями: модульність (від “входу”; чотирикомпонентна структура) ; технологічність (модулі цілей, та контролю, методичне матеріально-технічне забезпечення модулів) ; особистісний підхід (індивідуалізований вибір напрямку у факультативній роботі; чітка спрямованість модулів, індивідуалізація проектів) ; факультативно-консультативна форма занять (9-10 кл. – факультатив, 11 кл. – консультування) ; шестикомпонентна структура технічних проб.

Експеримент проводився індивідуально з учнями та їхніми батьками, Якісний аналіз у формуючому експерименті дозволив виявити структуру готовності до вибору професії, компонентами якої було визнано: особистісну готовність яка є показником сформованості відповідної спрямованості, саморегуляції і самооцінки учня, що потребує довготривалого виховання; інтелектуально-діяльнісну готовність, яка відображає рівень сформованості професійної діяльності (підготовленість) або здатності до її опанування, інформаційну готовність – володіння відповідною актуальною інформацією, яка не стосується індивідуальних