Формування компетентності дошкільника та розвиток інтелектуальної особистості

«Дитинство - найважливіший період  людського життя, не підготовка до майбутнього життя, а справжнє,  яскраве, самобутнє, неповторне життя.

І  від того, яке було дитинство,  хто вів дитину за руку в дитячі роки, що ввійшло до її розуму і серця з навколишнього світу - від цього  значною  мірою залежить,  якою людиною стане сьогоднішній малюк».

В. О. Сухомлинський

 

Дошкільне дитинство - це період, який забезпечує загальний розвиток дитини. Саме тут закладається фундамент загальних здібностей, як стартовий майданчик для набуття  дитиною в подальшому будь-яких спеціальних знань і навичок, оволодіння різними  видами діяльності.

Останнім часом усе більше уваги приділяється питанням особистісно орієнтованого освітнього процесу. Принцип індивідуалізації виховання дитини має велику і багату історію. Ще Й.-Г. Песталоцці застерігав від всіляких спроб «стригти дітей під один гребінець». Таку ідею в різних формах і варіантах сповідували, розробляли і реалізовували всі видатні педагоги минулого. К. Д. Ушинський писав: «Якщо педагогіка хоче виховати людину у всіх відношеннях, то вона повинна насамперед пізнати її також у всіх відношеннях».

В умовах активного пошуку ефективних методик, технологій, які б забезпечували ефективність, якість та результативність освітнього процесу, на перший план виступає випереджаючий розвиток дитини, формування творчої особистості, яка проектує і організовує своє життя, доцільно перетворює навколишній світ. Саме тому працівники дошкільної освіти впроваджують нові підходи до виховання та навчання дітей, реалізують інноваційні напрямки у діяльності, на що спрямовують державні нормативні акти та документи.

У Законі України «Про дошкільну освіту» зазначена необхідність модернізації першої освітньої ланки, вдосконалення її змісту, осучаснення навчально-виховних технологій, приведення їх у відповідність до вимог сьогодення. У Коментарі до «Базового компонента дошкільної освіти в Україні», Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у світі» окреслені оновлена мета і пріоритети розвитку дошкільної освіти, а саме - «інноваційний характер освітньої діяльності, використання сучасних виховних і навчальних технологій».

Найбільш цікавою та дієвою, на мою думку, є технологія психолого-педагогічного проектування.

«Технологія» - слово грецького походження, складається із «techne» - мистецтво та «logos» - навчання.

Метод проектів - це організація навчання, за якої діти здобувають знання і навички у процесі планування й виконання практичних завдань - проектів (задумів), які поступово ускладнюються.

Технологія психолого-педагогічного проектування - це проект (форма  перспективного планування) діяльності  вихованців, у якому об’єднані:

–бажання і прагнення дітей;

–завдання педагога, які випливають з галузевої програми;

–варіативність форм, методів, засобів розвивальних дій вихователя і дітей;

–психологічні закономірності природного розвитку спільної діяльності дітей і дорослого (від бажання - до творчого рівня реалізації задуму).

Проектна технологія поєднує в собі реалізацію завдань, визначених чинними програмами, сприяє вихованню не закомплексованої особистості, саморозвиткові дитини, розкриттю її потенціальних здібностей та забезпечує розвиток базових характеристик - ініціативності, компетентності, креативності, самостійності. А водночас стимулює оригінальність мислення, як самого педагога,  так і дітей, спонукає до пошуку нетрадиційних вирішень завдань.

Метод проектів не є принципово новим у світовій педагогіці. В його основу було покладено педагогічні ідеї гуманізму американського філософа Джона Дьюї (перша половина ХХ століття), який був засновником педагогіки прагматизму. Її суть - істинне все те, що приносить користь. Центральною фігурою у процесі навчання Д. Дьюї ставив  дитину і вважав, що дитинство - це не підготовка до життя, а повноцінне життя.

На основі концепції прагматизму  послідовник В. Кілпатрік розробив проектну систему навчання. Метою впровадження методу проектів він вважав виховання людини, що уміє працювати, постійно проявляючи свою ініціативу, ставить собі масштабні практичні завдання  й уміє їх використовувати.

У школах США та Європи ідеї Д. Дьюї та В. Кілпатріка набули популярності завдяки раціональному поєднанню теоретичних знань з їх практичним застосуванням.

Розвиток методу проектів у вітчизняній педагогіці пов’язаний з іменами  педагогів В. Шульгіна, М. Крупеніна, В. Ігнатієва, С. Шацького. Особливу увагу привертає інноваційний проект Р. Курбатова, побудований на синтезі методу проектів і школи «діалогу культур».

Останнім часом у зв’язку із встановленням парадигми особистісно орієнтованої освіти, метод проектів переживає друге народження, як ефективна   педагогічна технологія.

Суть проектної технології - у функціонуванні цілісної системи дидактичних засобів і змісту, методів і прийомів, що адаптує навчально-виховний процес до структурних та організаційних вимог навчального проектування.

Різноманітність форм взаємодії педагога і дітей в умовах дошкільного навчального закладу створює підґрунтя для самореалізації і творчості кожного учасника освітнього процесу, дає можливість вихованцям реалізувати своє право на розвиток відповідно до своїх інтересів і здібностей, а також неодноразово застосовувати  набуті знання і вміння у специфічно дитячих видах діяльності та реальному житті.

Отже, враховуючи актуальність визначеного питання, темою доповіді є «Формування компетентності дошкільника та розвиток інтелектуальної особистості засобами технології психолого-педагогічного проектування».

Технологія психолого-педагогічного проектування привернула нашу увагу своєю сучасністю, відповідністю до вимог Базової програми розвитку дошкільного віку «Я у світі», а головне  спрямуванням на розвиток особистості дитини. Крім того, особливості планування за технологією психолого-педагогічного проектування подібно плануванню за лексичними темами, яке протягом останніх років практикується у нашому закладі.

Результати анкетування засвідчили готовність педагогів до впровадження технології психолого-педагогічного проектування та дали можливість визначити основні завдання роботи за цим напрямком:

–формувати компетентність педагогів