Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Формування предметних компетентностей учнів у процесі реалізації освітньої галузі «Технологія»

Предмет: 
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
14
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Янцур Микола Сергійович,
кандидат педагогічних наук, професор,
завідувач кафедри технічної і графічної освіти та профорієнтації Рівненського державного гуманітарного університету
 
Формування предметних компетентностей учнів у процесі реалізації освітньої галузі «Технологія»
 
Згідно Державного стандарту базової і повної середньої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. №1392, головною метою освітньої галузі «Технологія» є формування і розвиток проектно-технологічної та інформаційно-комунікаційної компетентностей для реалізації творчого потенціалу учнів і їх соціалізації у суспільстві. Освітня галузь «Технологія» складається відповідно з інформаційно-комунікаційного та технологічного компонентів. Основною умовою реалізації технологічного компонента є технологічна та інформаційна діяльність, що провадиться від появи творчого задуму до реалізації його в готовому продукті [1].
Завданнями навчання технологій є:
формування цілісного уявлення про розвиток матеріального виробництва, роль техніки, проектування і технологій у розвитку суспільства;
ознайомлення учнів із виробничим середовищем, традиційними, сучасними і перспективними технологіями обробки матеріалів, декоративно-ужитковим мистецтвом;
формування здатності розвивати надбання рідної культури з використанням засобів декоративно-ужиткового мистецтва;
набуття учнями досвіду провадження технологічної діяльності, партнерської взаємодії і ціннісних ставлень до трудових традицій;
розвиток технологічних умінь і навичок учнів;
усвідомлення учнями значущості ролі технологій як практичного втілення наукових знань;
реалізація здібностей та інтересів учнів у сфері технологічної діяльності;
створення умов для самореалізації, розвитку підприємливості та професійного самовизначення кожного учня;
оволодіння вмінням оцінювати власні результати предметно-перетворювальної діяльності та рівня сформованості ключових і предметних компетентностей [1].
Безпосереднє вирішення вказаних завдань здійснюється у школі при вивченні трудового і профільного навчання за розробленими МОНМС України навчальними програмами, які передбачають інваріативну і варіативну складові. Навчальні програми розробляються з урахуванням науково обґрунтованих вимог, що є спільними для всіх навчальних предметів. Програми трудового і профільного навчання характеризуються спрямованістю на реалізацію принципу варіативності, який передбачає планування навчального матеріалу відповідно до матеріально-технічного та кадрового забезпечення навчального процесу, віково-статевих особливостей учнів та їхніх інтересів. У свою чергу, варіативні складові (модулі) навчальних програм розробляються з урахуванням потреб конкретного регіону і науково-методичних пріоритетів учителя.
Навчальні програми з трудового і профільного навчання повинні забезпечувати:
безперервність, єдність та наступність між початковою, основною та старшою школою;
розвивальний характер і прикладну спрямованість навчального процесу;
формування технічно та технологічно грамотної особистості.
Державний стандарт базової і повної середньої освіти ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого, компетентнісного і діяльнісного підходів, що реалізовані в освітніх галузях і відображені в результативних складових змісту базової і повної загальної середньої освіти. При цьому, особистісно зорієнтований підхід до навчання забезпечує розвиток академічних, соціокультурних, соціально-психологічних та інших здібностей учнів. Компетентнісний підхід сприяє формуванню ключових і предметних компетентностей [1].
До ключових компетентностей належить уміння вчитися, спілкуватися державною, рідною та іноземними мовами, математична і базові компетентності в галузі природознавства і техніки, інформаційно-комунікаційна, соціальна, громадянська, загальнокультурна, підприємницька і здоров’язбережувальна компетентності; а до предметних (галузевих) – комунікативна, літературна, мистецька, міжпредметна естетична, природничо-наукова і математична, проектно-технологічна та інформаційно-комунікаційна, суспільствознавча, історична і здоров’язбережувальна компетентності [1].
Діяльнісний підхід спрямований на розвиток умінь і навичок учня, застосування здобутих знань у практичних ситуаціях, пошук шляхів інтеграції до соціокультурного та природного середовища.
Предметні (галузеві) компетентності стосуються змісту конкретної освітньої галузі чи предмета, і для їх опису використовуються такі ключові поняття: “знає і розуміє”, “уміє і застосовує”, “виявляє ставлення і оцінює” тощо.
Самі поняття компетентності і компетенції та їх варіативності визначені в Держстандарті. Так, під компетентністю розуміється набута у процесі навчання інтегрована здатність учня, що складається із знань, умінь, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці, а під компетенцією – суспільно визнаний рівень знань, умінь, навичок, ставлень у певній сфері діяльності людини. Предметна (галузева) ж компетентність – це набутий учнями у процесі навчання досвід специфічної для певного предмета діяльності, пов’язаної із засвоєнням, розумінням і застосуванням нових знань, а предметна компетенція – сукупність знань, умінь та характерних рис у межах змісту конкретного предмета, необхідних для виконання учнями певних дій із метою розв’язання навчальних проблем, задач, ситуацій [1].
При вивченні освітньої галузі «Технологія», як зазначалося вище, в учнів формуються інформаційно-комунікаційна і проектно-технологічна компетентності. Так як ми розглядаємо технологічний компонент цієї галузі, то під проектно-технологічною компетентністю розуміється здатність учнів застосовувати знання, вміння та особистий досвід у предметно-перетворювальній діяльності [1]. Конкретний досвід проектно-технологічної діяльності зазначається у Державних вимогах до рівня загальноосвітньої підготовки учнів основної і старшої школи. Розглянемо його на прикладі основної школи. Технологічний компонент цієї ланки освіти передбачає такі напрями: проектування, технологія і техніка, технічна та художня творчість, професійна орієнтація.
За реалізації технологічного компоненту, в учнів повинні бути сформовані такі компетентності за відповідними напрямами [1]:
- проектування – учні повинні провадити дослідно-пошукову діяльність у процесі проектування; визначати завдання проекту відповідно до обраної проблеми; застосовувати інформаційно-комунікаційні технології під час проектування; розуміти і виконувати елементи художнього конструювання за графічним зображенням або власним задумом; обирати та застосовувати методи художнього і технічного проектування; читати і розуміти графічні зображення, необхідні для виконання завдань проекту; визначати і здійснювати відбір інструментів і матеріалів, що необхідні для реалізації проекту; презентувати та оцінювати результати продуктивної
Фото Капча