Формування українського професійного мовлення у студентів вищих навчальних закладів економічної освіти України

 

У цьому розділі виявлено й теоретично обґрунтовано психолого-педагогічні умови, котрі зумовлюють ефективність формування українського професійного мовлення студентів вищих навчальних закладів економічної освіти: 1) мотиваційний чинник пізнавальної функції психіки, який зумовлює активність людини, пробуджує сили її діяльності, поведінки; 2) розвиток креативного мислення; 3) стимулювання пізнавальної самостійності; 4) готовність до вправного використання мови у своїй майбутній професійній діяльності; 5) комунікативно-практичне спрямування курсу “Ділова українська мова”.

Розділ містить також аналіз стану української економічної лексики в історичному розрізі та класифікації економічних інновацій за семантикою і структурою.

Констатуючий зріз експериментально-педагогічного дослідження передбачав виявлення рівня оволодіння студентами теоретичним і практичним навчальним матеріалом з української літературної мови. Він проводився у чотири етапи: 1) виявлення теоретичного рівня знань з тих тем української літературної мови, які є базисними для формування професійного економічного мовлення; 2) виявлення орфографічної та пунктуаційної грамотності; 3) перевірка рівня сформованості мовних навичок (лексичних, фонетичних, морфологічних і синтаксичних) та визначення такого мовного матеріалу, який викликає труднощі у студентів першого курсу економічних факультетів; 4) виявлення у студентів першого курсу розуміння найчастотніших економічних термінів. Експериментом було охоплено 156 студентів.

Кількісний та якісний аналіз результатів (1, 2, 3, 4 етапів) констатуючого зрізу засвідчив недостатній рівень як теоретичних знань, так і сформованості мовних навичок – лексичних, фонетичних, морфологічних, синтаксичних, а також орфографічної та пунктуаційної грамотності студентів економічних факультетів.

Дані констатуючих зрізів підтвердили потребу у розробці спеціальної методичної системи для формування українського професійного мовлення для студентів економічних факультетів вищих закладів освіти, яка повинна ґрунтуватися:

на знаннях мови, яка є засобом спілкування, зокрема на засвоєнні фахової лексики, джерел її формування, способів словотворення, особливостей функціонування стилів, у яких виявляється, зокрема, професійне мовлення;

на оволодінні видами мовленнєвої діяльності, які реалізуються у формах (усного – писемного мовлення, причому у навчанні повинна превалювати усна форма мовлення) ;

на урахуванні психолого-педагогічних умов формування професійного мовлення.

У другому розділі – “Експериментальна перевірка запропонованої методики навчання професійному мовленню” проаналізовано традиційні й сучасні активні методи, прийоми, принципи навчання, які використовуються в процесі вивчення мови; виявлені критерії оцінювання та визначені інтегровані рівні знань і вимог з українського професійного мовлення; з’ясовано мету, завдання й зміст формуючого експерименту, охарактеризовано його хід та результати.

В основу змісту розробленої нами програми для навчання професійному мовленню студентів економічних спеціальностей покладено загальновизнані дидактичні принципи та низка специфічних, а саме: системність як основна вимога у доборі змісту навчання для формування професійного мовлення; моделювання відібраного змісту навчання з метою формування професійного мовлення; частотність уживання лексичних одиниць, різних видів текстів ділової документації, типових ситуацій тощо; міжпредметна координація у засвоєнні знань; ситуативно-тематична основа вироблення правил дискурсу з урахуванням особливостей підготовки майбутніх фахівців.

Зазначені принципи відбору навчального матеріалу для формування професійного мовлення сприяли виділенню складників, які наповнюють експериментальну програму. До них належать рівні (мовний, мовленнєвий) і мінімуми (змістовий, лексичний, комунікативний та практичний).

Відповідно до змісту експериментальної програми була побудована система вправ, яка передбачала врахування принципу послідовності набутих знань у досягненні наміченої мети. Розроблена типологія вправ, базується на постулаті про етапність встановлення навичок мовлення. Оскільки професійне мовлення має свої особливості, то система вправ повинна будуватися на такому мовному та мовленнєвому матеріалі, який якнайбільше відображає професійну діяльність. До таких типів вправ належать: 1) конструктивні: за усною формою мовлення та видами мовленнєвої діяльності (вправи для розвитку навичок слухання і говоріння; вправи для розвитку навичок читання й розуміння) ; 2) вправи з різних видів мовлення: за писемною формою мовлення та видами мовленнєвої діяльності (вправи з написання різних типів текстів наукового та офіційно-ділового стилів; вправи для навчання дидактичному письму) ; 3) аналітичні вправи: за мовними рівнями (вправи лексичні; граматичні) ; (стилістичні; лексикографічні) ; за етапами навчання (вправи розпізнавальні; тренувальні; вправи, спрямовані на вдосконалення навичок професійного мовлення; вправи для самоконтролю) ; за рівнем складності (вправи за зразком; творчі вправи).

Типологія вправ і завдань може варіюватися відповідно до виучуваної теми курсу мови, але зазначені етапи повинні пронизувати весь навчальний процес, спрямований на оволодіння усним професійним мовленням студентів з обраного фаху.

Домінуючим у цьому процесі є застосування комунікативних завдань з метою аналізу діалогового дискурсу, що сприятиме ефективному оволодінню студентами правил і форм мовлення у сфері офіційно-ділового спілкування.

Важливою складовою навчання професійному мовленню є контроль і оцінка знань, які дають підставу визначити ступінь засвоєння студентами навчального матеріалу, забезпечують їхню мотивацію до оволодіння професійним мовленням.

З метою визначення рівня знань студентів економічних факультетів і сформованості мовних та мовленнєвих умінь з українського професійного мовлення було розроблено критерії оцінювання результатів навчання за видами мовленнєвої діяльності.

Для перевірки ефективності запропонованої методики формування професійного мовлення у студентів економічних спеціальностей на завершальному етапі формуючого експерименту було проведено контрольні зрізи (за аналогічними завданнями констатуючого експерименту). Це дало змогу зіставити результативність навчання в експериментальних (ЕГ) і контрольних (КГ) групах.

Контрольні та експериментальні групи відбиралися за результатами констатуючого зрізу, студенти мали приблизно однаковий рівень володіння українською мовою. У формуючому експерименті брали участь 156 студентів.

Заняття у ЕГ проводилися за розробленою нами дослідною програмою з