Формуємо пізнавальну самостійність у старших дошкільнят

В. О. Сухомлинський влучно зазначав: „Народна педагогіка, яка знає чарівну силу праці, відкрила перед нами нові джерела виховної теорії. Ми переконалися, що тільки завдяки праці, у якій є і піт, і мозолі, і втома, і людське серце стає чутливим, ніжним. Народна перагогіка знає, що для дитини посильне і що непосильне, й вимагає починати трудове виховання з того часу, тільки-но дитина навчиться нести своєю рукою ложку від тарілки до рота”.

Виховання працьовитості, поваги до людини трудівника і дбайливого ставлення до  предметів її діяльності – важлива педагогічна проблема. Розглянемо питання залучення до праці з позиції ранньої соціалізації дитини.

Поняття „соціалізація”  включає:

-процес перетворення людської істоти на суспільного індивіда;

-утвердження її як особистості;

-включення у суспільне життя як активної та дійової сили;

-процес входження особистості в соціальне середовище;

-пристосування до соціального середовища;

-освоєння соціальних ролей і функцій.

За визначенням В. Кузьменко, про соціальну компетентність дошкільняти свідчитимуть певні показники. Дитина:

-знає, що саме становить моральні цінності для даного колективу;

-варіює свою поведінку задля пошуку найбільш адекватної за тих чи тих умов;

-прагне впливати на інших для підтримки позитивних цінностей;

-узгоджує свою поведінку з поведінкою однолітків через самозіставлення;

-володіє умінням коректно (за змістом та інтонацією) отстоювати власні інтереси.

Тобто, у дитини мають бути сформовані: чесність, сумлінність, охайність, доброзичливість, відповідальне ставлення до виконання трудових завдань та доручень; уміння доводити справу до кінця; діставати втіху від доброї роботи; бажання допомагати іншому; зацікавлення професіями дорослих, шанобливе ставлення до всього, що виготовлене людськими руками.

Таким чином, соціалізація дитини дошкільного віку одна з передумов формування життєздатної особистості; вона найефективніше здійснюється у процесі виконання трудових завдань.

Культ праці, який панував в Україні, сприяв тому, що діти й не могли не працювати: вони змалечку привчалися обслуговувати себе, прибирати в домівці, готувати їжу, шити, прясти, господарювати на подвір’ї, в полі, доглядати за меншими братиками та сестричками. Виконуючи трудові завдання й спостерігаючи за укладом життя родини, сільської чи міської громади, дитина набувала навичок спілкування, засвоювала моральні норми поведінки та людського співжиття, входила в атмосферу родинних та суспільних стосунків. Так відбувалися соціалізація свідомості – процес засвоєння соціальних норм та цінностей, перетворення соціального досвіду у відповідні до соціального середовища установки, потреби, прагнення, ціннісні орієнтири; соціалізація діяльності – засвоєння форм діяльності відповідно до власних можливостей та здібностей.

На жаль, нині багато традицій народного трудового виховання вже забуті. Так, наукові психолого-педагогічні джерела і педагогічна практика засвідчують, що вже з 3-х річного віку дитина прагне до самостійності, до праці. Але батьки, ігноруючи народні традиції, усувають малят від виконання посильних завдань і роблять усе за них.

Отже, проектується не соціально активна особистість, а ледар, егоїст, який звикає перекладати свої проблеми на чужі плечі.

Водночас праця сама по собі – без відповідної мотивації та емоційного сприйняття – стане виховним засобом і не відіграватиме важливої ролі у ранній соціалізації дитини. Тому вважаємо украй важливим зосередити увагу педагогів на таких питаннях:

-формування в дитини постійної потреби в діяльності, інтересу до праці та до результатів своїх трудових дій;

-виховання зацікавленності трудовими процесам, способами воготовлення речей;

-ознайомлення з різними професіями, організація зустрічей з майстрами своєї справи;

-постійне залучення дітей до виконання посильних трудових завдань у садку та вдома;

-вироблення навички аналізувати трудові завдання.

Трудова діяльність набуває виховної цінності в напрямку соціалізації дитини за умови, якщо приділяється велика увага формуванню культури й естетики праці:

-організація робочого місця;

-самостійний добір матеріалів та інструментів;

-економне витрачання матеріалів;

-послідовність і чіткість виконання трудових дій;

-охайність і порядок на робочому місці;

-вміння не заважати одне одному;

-допомагати в різний спосіб.

 

Методи педагогічного впливу, які сприяють формуванню у дошкільнят норм моральної поведінки під час трудової діяльності.

 

Великого значення праці у вихованні надавав педагог К. Ушинський. Питанню про роль праці у вихованні дітей він присвячує спеціальне дослідження, сама назва якого – „Праця в їх психічному і виховному значенні” підкреслює, що свідома творча праця є не тільки явищем розумового життя, а й засобом формування моральних якостей людини.

К. Д. Ушинський вказував на велике значення праці в початковому вихованні дітей. Саме з перших років життя потрібно організовувати поступове ускладнення дитячої діяльності, вести дитину від гри до праці, від праці до підготовчого навчання, від нього до систематичного навчання в школі. Дуже важливими  є методичні вимоги Ушинського до організації дитячої праці: праця дітей повинна бути різноманітною, посильною і неодмінно такою, що активізувала б роботу дитячої думки. Така організація праці дітей з раннього віку сприяє формуванню в них працьовитості та інших моральних якостей. „Саме виховання, - пише К. Д. Ушинський, - коли воно бажає щастя людині, повинне виховувати її не для щастя, а готувати для праці життя...”

Праця, на думку