Дія фосфороорганічних сполук на тварин та їх наслідки

50-90% й понад.

При гострих отруєннях у крові визначають лейкоцитоз з зсувом лейкоцитарної формули вліво, нейтрофільоз, еозинопенію. Має місце підвищення рівня глюкози в плазмі крові, молочної кислоти, фосфору, рСО2, ацидоз. Зміни в сечі характеризуються глюкозурією, незначною протеїнурією й мікрогематурією.

При клінічних обстеженнях тварин виявляється характерний комплекс нервово-паралітичних симптомів: міоз, велика слинотеча, бронхоспазм, асфіксія, пригнічення рефлексів, тремор, порушення координації рухів, судоми скелетних м’язів, парези й паралічі, діарея.

При хронічних отруєннях відмічається еритроцитоз при нормальному вмісті гемоглобіну, лейкопенія зі зсувом лейкоцитарної формули вліво, токсична зернистість нейтрофілів, зменшення швидкості зсідання еритроцитів.

З метою диференціальної діагностики інтоксикації ФОС від отруєння іншими пестицидами слід виділити клініко – об’єктивні особливості, характерні лише для ФОС. [ Ветеринарна токсикологія / В. М. Жуленко, М. И. Рабинович, Г. А. Таланов До: Колос, 2001. 392с. ]

Характерні особливості гострого отруєння ФОС:

Стійке тривале зниження активності холінестерази аж до її стовідсоткової інактивації.

Міоз, що супроводжується зниженням внутрішньоочного тиску та спазмом акомодації. Звуження зіниць може продовжуватися від декількох часів до декількох днів.

Гіперсекреторні процеси підвищення секреції слинних, потових, бронхіальних, шлункових та інших залоз зовнішньої секреції.

Для визначення фосфороорганічних сполук в кормах, воді, органах й тканинах тварин використовують різні методики: хімічні, фізико-хімічні й біологічні.

Хороші результати ідентифікації фосфороорганічних сполук отримують при використанні фізико хімічних методів: тонкошарової й газорідинної хроматографії. Для визначення цієї групи препаратів можуть бути використані й біологічні методи.

Ферментативний метод визначення ФОС.

Принцип методу базується на визначенні інтенсивності пригнічення активності ацетилхолінестерази за інкубації нормальної сироватки крові коня екстракту з патматеріалу та розчину ацетилхолінхлориду. Рівень пригнічення ферменту встановлюють за зміною забарвлення бром тимолового синього під дією оцтової кислоти (утворюється в наслідок розкладу ацетилхолінхлориду) від синього до зеленувато жовтого.

6. Лікування

При отруєнні ФОС успішно використовують спосіб антидотної терапії. Крім цого, використовують засоби симптоматичної й патогенетичної терапії, попереджуючих розвитку асфіксії й судом дихальних м’язів (міжреберних й діафрагмальних). Лікування тварин при отруєннях фосфороорганічними сполуками являється достатньо ефективною лише тоді, коли його розпочали в перші години прояву клінічних ознак.

Атропіну сульфат (препарат списку А). Являється найбільш розповсюдженим й відомим холінолітиком. Випускається у ампулах у вигляді 0, 1% і1% розчину. Як протиотруту вводять під шкіру атропін у дозах: коням 0, 04-0, 08, великій рогатій худобі 0, 04-0, 06, дрібній рогатій худобі та свиням 0, 01-0, 05, собакам 0, 005-0, 03. Атропін рекомендується давати хворій тварині кілька разів до появи сухості слизових оболонок й шкіри. При тяжкому отруєнні атропін слід вводити внутрівенно. [Фармакологія й токсикологія/ М. М. Симоненка До: Врожай 1964р. 258с. ]

При потраплянні отрути в шлунок терміново вводять хворій тварині 10-15% суспензію активованого чи деревного вугілля у 2% розчині двовуглекислої соди.

Дози вугілля усередину: коням 100, 0-150, 0, великій рогатій худобі 100, 0-200, 0, дрібній рогатій худобі 25, 0 50, 0, свиням 5, 0-10, 0, собакам 1, 0-2, 0. [ Фармакологія й токсикологія/ М. М. Симоненка До: Врожай 1964р. 258с. ]

З метою зменшення кисневого голодування хворим призначають кисень шляхом інгаляції чи підшкірно.

Проти судом рекомендується повторно вводити в м'язи чи вену аміназин: травоїдним тваринам 1-5 мг, собакам 2, 5-6 мг на 1 кг ваги.

Щоб зруйнувати фосфороорганічні препарати при потраплянні їхні на шкіру та одяг, застосовують 3-5% розчин нашатирного спирту, 2-5% розчин хлораміну Б. Фосфороорганічні сполуки, пролиті на підлогу чи на землю, руйнують 20% хлорно – вапняним молоком.

Найбільш ефективна антидотна суміш, котра складається із атропіну, тропацину та діпіроксиму (ТМБ 4). З цією метою готують окремо 10% водний розчин тропацину й 20% водний розчин діпіроксиму, а при необхідності їх змішують у рівних пропорціях. У отриману суміш додають атропіну сульфат із розрахунку одержання 1. 5% розчину. Отриману суміш застосовують у дозах, наведених нижче. Показання для повторного введення суміші є виникнення слинотечі, утруднене дихання, міоз й тремор скелетних м’язів. Замість діпіроксиму до вказаної антидтоної суміші додають реактиватор холінестерази токсогонін чи діетіксім в тих же дозах, що й діпіроксим.

Розрахунок дозування антидотних засобів.

Можливе використання для лікування отруєнь карбофосом й фосфамідом антиоксидантів (вітамін Є) і амінокислот.

Хороший лікувальний ефект отримують при обробці тварин аналептиками й адреноміметичними препаратами (ефедрин, цитизин, та інші). При цьому покращується дихання й зникають ознаки вазомоторного колапсу. Такий ефект ефедрину пояснюється його спазмолітичною дією на м’язи бронхів, зменшує набряк слизової оболонки бронхів, збудженням дихального центру й звуженням периферичних кровоносних судин шкіри й черевної порожнини.

Крім цого ефективне використання засобів, попереджуючих розвиток судом (люмінація та інші похідні барбітурової кислоти.

Рецепти

Корові, 500 кг. :

Rp. : Solutionis Atropini sulfas 1% 1 ml.

D. t. d. №25 in ampullis.

D. S. Підшкірно. На 1 введення.

Вівці, 80 кг. :

Rp. : Solutionis Tropacini 10%

Dipiroxymi 20% – 2, 5% 2 ml.

D. t. d. №15 in ampullis.

D. S. Внутрішньом’язево. На 1 ін’єкцію.

Коню, 400 кг. :

Rp. : Carbonis activati 150, 0

Hydrocarbonatis