Фотографія як джерело історичного дослідження

Унікальним явищем є повсякденна фотографія, жвава зацікавленість якою спостерігається в останнє десятиліття, як наслідок, характерної для гуманітарних наук другої половини XX ст., тенденції до вивчення виявів повсякденної реальності, а також наукової парадигми «візуальних досліджень», що сформувалися до кінця XX ст. Повсякденна фотографія презентує нам типові сфери життя суспільства, в які люди входять і виходять протягом свого життя – будинок, роботу, споживання, подорожування (рух в просторі), хворобу, смерть, виховання, освіту, релігію, політику, науку, мистецтво, відпочинок (розваги, дозвілля), спорт, війну та природні катастрофи. Зрештою, повсякденна фотографія дозволяє аналізувати середовище, яке оточує людину (ландшафт, погодні умови, поселення, вулиця, транспортні засоби), організацію житлового і виробничого простору: вмеблювання (картини, дипломи, трофеї, сувеніри), технічне оснащення жител (посуд, прилади), виробниче середовище і організацію місця роботи, все те, що входить до поняття «матеріальна культура» – знаряддя праці, предмети домашнього господарства, оформлення будинку (інтер’єр, екстер’єр), одяг. Вона також дозволяє отримати інформацію про зображену на ній людину чи групу людей, її індивідуальні характеристики (стать, вік, раса), фізичні характеристики (ріст, статура), соціокультурні характеристики (одяг, зачіска, орнаментація тіла), характеристики невербальної комунікації (вираз обличчя, міміка, жести), символи самовизначення (ті, що вказують на статус і престиж – костюм, краватка, годинник, прикраси; та визнання – подяки, грамоти, медалі, ордени), характеристики особистої гігієни (чистота, порядок, недбалість), загальну характеристику зовнішнього вигляду (естетичний, психологічний, фізичний стани). Групові фотографії дозволяють охарактеризувати формальні показники (кількість, вік учасників, гендерні характеристики), тип і форму (малі – асоціації, корпорації, колективи та великі групи – публіка, натовп), поведінка колективу в певних ситуаціях (вулична маніфестація, церковна служба тощо).

Повсякденна фотографія являє собою сукупність зображень, практик і об’єктів, за допомогою яких вона представлена в повсякденній реальності. Така фотографія наділена властивістю формувати уявлення про стиль життя різних соціальних груп, їх соціальний статус (свідчення традиційного фотографування в інтер’єрі будинку). Зрозуміло, що коли фотографувались, одягали неодмінно найкраще вбрання, та все одно це дає нам можливість говорити про соціальну приналежність родини, вказати характерні риси одягу людей, які входили до різних соціальних прошарків, а також охарактеризувати подібні та відмінні риси в одязі міського та сільського населення), виділити особливості дитячого одягу. Порівнюючи сімейні фотографії різних верств, зроблені в один часовий проміжок, можна відмітити типове і виключне.

Повсякденні фотографії дозволяють простежити тенденції зміни тих чи інших речей щоденного вжитку, розвитку техніки, рівня виробництва, достатку населення, дотримання тенденцій моди. Звісно, що за зміною моди в одязі, предметах дизайну житла стежили ті, хто мав достатньо коштів і часу в пошуках і придбанні таких новинок, але й таких було не багато. Пересічна особа користувалась винятково тими предметами, без яких неможливо було обійтися в побуті, намагаючись враховувати їх якість, практичність і довговічність. Предмети розкоші чи новинки техніки вимагали значних фінансових витрат, а тому були доступними окремій верстві населення та не завжди віддавали їм перевагу. Щодо сільського жителя, то предмети меблів, побуту, знаряддя праці могли не зазнавати змін протягом тривалого часу і тут можна говорити про традиційність укладу життя. Селяни могли дозволити собі придбати тільки те, що не могли зробити самі. Аналізуючи предмети побуту, знаряддя праці можна отримати відомості про основні традиції у виготовленні та застосуванні цих предметів, матеріалів їх виготовлення, їх призначення. Якщо в домашньому сімейному укладі міського населення різних поколінь можна побачити багато побутових відмінностей, то з- поміж сільських родин різних поколінь таких істотних відмінностей виявити неможливо.

Знімки зроблені на відкритому повітрі, у парку, на природі під час відпочинку формують уявлення про способи розваг, особливості дозвілля та відпочинку, в тому числі й туризму. Відпустка є однією з головних точок буденного життя, а «фотографія є підтвердженням, що у людини була відпустка, вільний час відбито» [16]. Фотографії чітко фіксують і трудові будні, надаючи уявлення про зайнятість населення, особливості та характер праці, її розподіл між жінкою та чоловіком. На багатьох світлинах можна помітити робітників колективних господарств, заводів чи фабрик, які в «сірому» робочому одязі, але з ентузіазмом займаються роботою (характерна риса фотографій радянського часу), або ж інтелігенцію на професійних заходах. Знову ж таки, завдяки таким фотографіям можна реконструювати особливості (відмінності) одягу та умов праці. На жаль, наприкінці XIX – на початку XX ст. рідко зустрічаються фотографії, що зафіксували трудову буденність. Проте, вони надають цінну інформацію про переважання ручного або машинного виробництва в сільському господарстві, про способи будівлі підсобних приміщень, акцентують увагу дослідника на особливостях поділу праці та участі підлітків в ній.

Важливість вивчення повсякденної фотографії, на думку М. Гурьєвої, полягає в тому, що вона є «невід’ємною складовою нашого життя, частиною різноманітних соціальних ритуалів» [16]. Світлини фіксують найважливіші моменти, пов’язані з родиною: весілля, родини, хрестини, ювілеї, проводи на військову службу, закінчення навчання, рідше похорони. Велика подія гуртує всю родину, що, як правило, на таких подіях присутня в повному складі, тому можна встановити кількість поколінь у цій родині, визначити її главу (зазвичай, їх поміщали або в центрі сімейної групи, або на передньому плані). Як правило, світлина сім’ї сільського жителя демонструє збереження великої родини, присутність багатьох поколінь родичів. Міські ж сім’ї нечисленні, але на сімейних урочистостях присутні знайомі, колеги, друзі, що вказує на коло спілкування.

Фотографія стала хронікою нашого буденного життя. Бути сфотографованим – означає бути свідком певної події, того суспільства й епохи, в умовах яких і було зроблене фото. Тому не дивно, що фотографування перетворилося на буденний азарт – «все має бути сфотографованим». Як зазначав П. Бурдьє, зробивши знімок святкового застілля чи сімейства на пікніку, глава сімейства неодмінно думав: «Ось тепер – порядок» [7].

Таким чином, фотографії займають передову позицію серед візуальних джерел у вивченні історії, оскільки мають досить потужний інформаційний потенціал і являють багатий зоровий образ минулого. Фотодокументи є унікальним джерелом, яке не лише розкриває перед істориком зафіксовані фотокамерою факти та події давнини, а й дозволяє реконструювати та репрезентувати історію певної епохи, як суспільства загалом, так і окремої людини.