Функція захисту за чинним кримінальним процесуальним кодексом України: теоретико-правовий аналіз

 

У статті досліджено теоретичні та правові засади існування функції захисту у сучасному кримінальному провадженні. Досліджуване правове явище піддане аналізу через етимологічну, смислову та теоретично-правову призми. Автором представлене власне бачення змісту та ознак функції захисту, що здійснюється у рамках кримінального провадження.

Ключові слова: захист, охорона, кримінальні процесуальні функції, функція захисту, кримінальна процесуальна діяльність.

В статье исследованы теоретические и правовые основы существования функции защиты в современном уголовном судопроизводстве. Исследованное правовое явление было проанализировано через этимологическую, смысловую и теоретико-правовую призмы. Автором определено собсвтенное видение сущности и признаков функции защиты, которая осуществляется в рамках современного уголовного судопроизводства.

Ключевые слова: защита, охрана, функция защиты, уголовно-процесуальные функции, уголовно-процесуальная деятельность.

The article covers theoretical and legal principles of the function of defense in the contemporary criminal procedure. The analyzed phenomena is studied in terms of its ethimological, notional and theoretical legal elements. The author provides with his own view concerning the content and features of the defense, carried out within criminal procedure.

Key words: defense, protection, criminal procedural functions, function of defense, criminal procedural activity.

 

 

Перетворення, що відбуваються у нашій державі, неминуче відбиваються на вітчизняній правовій системі та процесах забезпечення реалізації прав і свобод людини та громадянина. Це породжує докорінні перетворення у правових конструкціях побудови правоохоронних та судових органів сучасної України. Змінюється не тільки розуміння місця держави та її апарату у житті людини та громадянина, а й підходи до вибудови такого апарату, його змісту, його вигляду тощо.

У зв’язку з комплексним реформуванням кримінального судочинства, першочерговим завданням є визначення напрямку його здійснення. Відповідно до зобов’язань, які взяла на себе Україна при вступі до Ради Європи, та згідно з положеннями Конституції України (ст. 129) цей курс реалізується шляхом запровадження змагального судочинства на всіх стадіях вітчизняного кримінального процесу. Обрання саме такого напрямку є цілком закономірним, оскільки світовий досвід функціонування кримінального судочинства свідчить про те, що на сьогодні людство ще не винайшло кращої, аніж змагальна, моделі справедливого кримінального судочинства [1, с. 4]. Окреме та досить важливе місце в означеній моделі займає функція захисту, яка на сьогодні згідно чинного КПК України та в світлі гуманізації та європеїзації законодавства приділяється багато уваги.

Наявність такої складової, як охорона особистого і публічного інтересів у кримінальному провадженні повністю відповідає, з одного боку, ст. 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а з іншого, ст. 59, яка проголошує можливість кожного мати право на правову допомогу, у тому числі безоплатну, а функція такого захисту покладається на адвокатуру.

У юридичній літературі категорія функції захисту досконало розроблялась С. І. Ві- кторським, Л. Є. Владимировим, В. П. Даневським, О. Ф. Кістяківським, В. К. Случевським, Д. Г. Тальбергом, І. Я. Фойницьким. За радянських часів вагомий внесок у розвиток вчення про функцію захисту зробили О. Д. Бойков, П. С. Елькінд, З. З. Зіннатуллін, О. М. Ларін, Н. Н. Полянський, Ю. І. Стецовський, М. С. Строгович, Ф. Н. Фаткуллін, Д. П. Фіолев- ський. В незалежній Україні до цього питання зверталися такі науковці, як: С. А. Альперт, А. М. Бірюкова, Т. В. Варфоломеєва, Я. П. Зейкан, Т. В. Корчева, П. М. Маланчук, Н. М. Об- різан, В. О. Попелюшко, А. М. Тітов, О. О. Чепурний, О. Г. Шнягін, Ю. П. Янович та ін.

Не дивлячись на її досить велику попередню досліджуваність, зазначимо, що з позицій сучасного кримінального процесуального кодексу, проблема процесуальних функцій загалом, та функції захисту, безпосередньо, досі залишається однією з найбільш дискусійних та складних [2, с. 355].

Постановка завдання. Декларовані у чинному кодексі позиції, що торкаються функції захисту у кримінальному процесі потребують не тільки нового осмислення теоретиками та практиками, але й зміни та вдосконалення практичних підходів до її реалізації. Тому метою нашої статті буде дослідження сучасних та винайдення нових теоретико-правових підходів до розуміння кримінальної процесуальної функції захисту у кримінальному судочинстві.

Результати дослідження. Звернемось до розуміння поняття функція у змістовному та етимологічному аспекті. Складність і специфіка явищ, які позначаються за допомогою категорії «функція», стали причинами багатозначності цього поняття. У сучасних тлумачних словниках досліджуваний термін визначається достатньо широко: як «роль, значення чого-небудь», «обов’язок», «призначення», «коло діяльності». Формування філософського поняття функції пов’язується з узагальненням досягнень природничих і точних наук, та формуванням на цій основі філософського світогляду. Оскільки в математиці, фізиці, біології, хімії, а також соціології, статистиці та інших науках, що ґрунтуються на конкретно наукових знаннях, проблема функцій розроблялася досить активно, філософією були запозичені їхні базові визначення [3, с. 17].

Поняття функція (від латинської Гипсйо) означає виконання або здійснення, та, з точки зору філософії, визначається як роль, яку певний соціальний інститут або приватний соціальний процес виконує відносно потреб суспільства тощо. Зауважимо, що функція носить процесуальний характер та представляє собою напрямок дії певного об’єкта в певних умовах простору та часу [4, с. 593-594]. При цьому слід підкреслити, що саме через