Функція захисту за чинним кримінальним процесуальним кодексом України: теоретико-правовий аналіз

М. С. Строгович досить влучно зазначав, що кримінально-процесуальна діяльність – діяльність складна, в тому сенсі, що має певні напрямки, які не співпадають та не поглинають один одного. Ці окремі сторони кримінально-процесуальної діяльності називаються кримінально-процесуальними функціями [5, с. 188-192]. Функції кримінального провадження характеризують його діяльний аспект як явища правового буття, та повинні розумітися нами, як певний вектор діяльності, здатність реакції та безпосередньо сама реакція на правове буття, і, як наслідок, вплив на це оточення, який відрізняється юридичною природою та чітким правовим змістом.

Функції кримінального провадження, з огляду на його завдання та зміст, а також, положення чинного КПК, зводяться до трьох основних:

• Функція обвинувачення.
• Функція захисту.
• Функція судового розгляду (Функція вирішення справи по суті у рамках судового розгляду).

Цікавим є те, що вітчизняний законодавець формулює функції шляхом визначення права реалізовувати відповідну функцію та шляхом наділення відповідним обов’язком щодо реалізації певної функції. Кожна з означених функцій має свій окремий визначений зміст, своїх суб’єктів реалізації та визначені правові процедури. Однак загальними їх рисами є: законодавче закріплення означених функцій, обумовленість їх завданнями кримінального провадження, здійснення суб’єктами кримінально-процесуальної діяльності [6, с. 18].

Слід звернути увагу на те, що ефективність змагального процесу залежить від чіткого виокремлення функцій кримінального процесу та сторін, що беруть в ньому участь, а також від визначення предмета кожної функції та змісту діяльності сторін [7, с. 171].

Ключовим поняттям при розгляді функції захисту є безпосередньо правова категорія «захист». У кримінальному судочинстві термін та поняття захисту має більш вузьке, спеціальне значення і охоплює: 1) осіб, учасників процесу, суб’єктів, правомочних здійснювати захист (обвинувачений та його захисник), які, власне, і становлять сторону захисту; 2) найменування процесуальної функції; 3) діяльність суб’єктів захисту щодо реалізації наданих їм прав та повноважень у процесі здійснення виконуваної ними функції [8, с. 10]. Відповідно, нас у подальшому буде цікавити захист як окрема кримінально процесуальна функція.

Зауважимо, що зміст захисту як виду комплексної кримінальної процесуальної діяльності вбирає в себе всі напрямки захисної діяльності що відбувається у рамках кримінального провадження, тому відразу бачиться вірним, розглядаючи захист через кримінально-процесуальну призму, визначити дві окремі його площини. Так, це:

Діяльність учасників процесу (підозрюваного, обвинуваченого та їх захисника) направлена на спростування обвинувачення та захист своїх законних прав та інтересів під час кримінального провадження.

Діяльність спеціально уповноважених органів та учасників процесу направлена на захист прав та законних інтересів інших учасників кримінального провадження.

Погоджується із означеною тезою і законодавець, який передбачає існування означених форм захисту в рамках чинного кримінального процесуального правового поля.

Беззаперечним є той факт, що найбільш яскраво сутність захисної діяльності виявляється під час дій направлених на спростування підозрюваним або його захисником-адво- катом підозри (обвинувачення) та захисту своїх прав під час такого провадження. Саме цю діяльність, на нашу думку, слід окреслювати як діяльність щодо реалізації кримінально-процесуальної функції захисту.

Важливим, в контексті з’ясування сучасного змісту функції захисту, є розмежувати поняття «охорони» – як системи різних юридичних заходів з метою вберегти право від можливого порушення; «права на захист», як сукупності наданих підозрюваному (обвинуваченому) законом повноважень для спростування підозри або обвинувачення, пом’якшення покарання, а також захисту своїх особистих інтересів [9, с. 75], і безпосередньо «захисту»,

як системи передбачених і не заборонених законом дій суб’єктів захисту та відносин, спрямованих на повне чи часткове спростування фактичного та юридичного боку підозри у вчиненні злочину або обвинувачення у його вчиненні, з’ясування обставин, які спростовують підозру або обвинувачення, виключають кримінальну відповідальність та покарання, забезпечують права, свободи та законні інтереси підзахисних [8, с. 10].

Принципова відмінність «захисту» та «охорони» полягає, перш за все, в сутнісному призначені означених правових явищ. Мета «охорони» у сучасному кримінальному процесі зводиться до створення такої організаційно-правової конструкції із різного роду заходів, яка б не дозволяла взагалі або максимально унеможливлювала порушення права на захист. «Захист» – це процесуальна діяльність, яка, перш за все, має на меті реалізацію права на захист шляхом, за наявності процесуальних можливостей, повного або часткового спростування підозри (обвинувачення), перекваліфікації діяння на менш тяжку статтю або винайдення виправдовувальних обставин щодо вини підозрюваного (обвинуваченого) та повного забезпечення його прав та свобод під час кримінального провадження.

До того ж, захист прав передбачає наявність і дію конкретних правових гарантій, які встановлюються та закріплюються державою у законодавстві, а засоби охорони прав і свобод можуть бути передбачені в різних соціальних, зокрема і правових, нормах [10, с. 167].

Однак поряд із певною процесуальною обмеженістю захист є інтелектуально-творчою діяльністю та передбачає все ж певну свободу вибору у користуванням тими чи іншими прийомами та засобами для вирішення поставленої мети, що робить функцію захисту більш здатною адекватно змагатися із обвинуваченням. Захисна діяльність існує не у вигляді хаотичного набору, сукупності «оборонних» дій щодо обвинувачення [11, с. 169-170], а на сьогодні склалася у гармонійну систему процесуальних та не процесуальних заходів і прийомів.

З огляду на змагальний зміст сучасного кримінального провадження функція захисту представляє собою окрему та невід’ємну його функцію та існує у протиставленні функції обвинувачення. Захист в рамках кримінального