Функції правозастосовних актів function of enforcement acts

 

У статті розглянуті проблемні питання основних функцій правозастосовних актів та здійснена спроба їх класифікувати.

Ключові слова: нормативно-правовий акт, індивідуальний акт, правозастосовний акт, функція.

В статье рассмотрены проблемные вопросы основных функций правоприменительных актов и совершена попытка их классификации.

Ключевые слова: нормативно-правовой акт, индивидуальный акт, правоприменительный акт, функция.

The problematic issues of basic functions of legal enactments and the attempt to classify them are investigated in the article.

Key words: legal act, individual act, act of enforcement function.

У системі індивідуальних правових актів правозастосовний акт займає особливе місце. Сучасна юридична наука приділяє значну увагу, перш за все, питанням удосконалення змісту нормативно-правових актів, тоді як теоретичні проблеми їх функцій останнім часом особливо не приваблюють дослідників.

Питанням правозастосовних актів присвячені окремі праці Авер’янова В. Д., Алексєєва С. С., Козю- бри М. І., Котюка О. В., Лазарєва В. В., Лихолоба В. Г., Мурашина О. Г., Недбайла П. Є., Рабіновича П. М. та інших. Однак складність та багатогранність зазначеної проблематики, суттєве оновлення національного законодавства викликає необхідність прийняття ефективних рішень у процесі правозастосування, зовнішнім виразом яких є правозастосовний акт.

Завданням цієї статті є дослідження функцій правозастосовних актів, як актів індивідуального регулювання. Правозастосовний акт є юридичним підсумком правозастосовної діяльності. В таких актах закріплюються, оформлюються рішення, які були прийняті в процесі застосування права [1, с. 184]. В правовому регулюванні акти застосування здійснюють різноманітні функції.

Акт застосування права, з одного боку, виступає засобом організації реалізації правових норм, а з іншого боку – засобом здійснення процесу управління (у чому полягає його головна соціальна цінність). У ході правозастосовної діяльності органи правозастосування виступають суб’єктами управління; особи відносно яких застосовується право – об’єктами управління; а правозастосовні акти – засобами управління.

На нашу думку, неприпустимим є приниження управлінського значення правозастосовних актів. Так, Лазарєв В. В., говорячи про мету актів застосування права, зазначає, що при найближчому розгляді не можна стверджувати, що ця мета полягає в управлінні людьми, хоча б мова і йшла, наприклад, про акти, що винесені управлінськими органами. Надумку автора, безпосередня мета правозастосування полягає все-таки в іншому, а саме, в усуненні наявної перешкоди в реалізації правових норм певними суб’єктами [2, с. 59]. У цьому полягає значимість, цінність та важливість правозастосовного акта.

Безумовно, у деяких випадках правозастосовний акт усуває перешкоди, або забезпечує найбільш ефективне досягнення поставленої мети.

Доцільно підкреслити, що встановлення природи правозастосовних актів у значній мірі можливе за умов розгляду функцій основних актів застосування норм права і дає відповідь на питання, яка процесуальна функція опосередковує прийняття право- застосовного рішення. Категорія «функція» означає – виконання, компетенцію та нерідко вживається в юридичній літературі у найрізноманітніших змістових значеннях [3, с. 23-24]. Поява цього терміну та активне його використання пояснюється подальшим розвитком знань про право, які вимагали відповідних понять і визначень для відображення нових сторін права, нових висновків, які використовуються юридичною наукою. Термін «функція» є достатньо багатозначним, він вживається для опису динамічних структур і, в першу чергу, для характеристики їх дій, впливу, діяльності. Тому однією з найбільш важливих ознак функцій права є їх динаміка, дія [4, с. 9].

Цей термін вживається також в якості таких понять, що набули найбільшого поширення, як: основного напрямку діяльності; компетенції; завдання; призначення; впливу тощо. Тут саме поняття «функція», виступаючи як узагальнене збірне поняття, найбільш повно, рельєфно проявляє себе в єдності двох моментів: призначення правозастосовних актів у суспільстві та основних напрямках їх впливу на суспільні відносини.

Вбачається, що дефініція поняття «функція» повинна в будь-якому випадку підкреслювати те, що функція є відображенням певних якостей самого об’єкта, який функціонує, його природу, що вонапроявляє себе у взаємодії предметів один з іншим, а також те, що функція є цілеспрямована активність якого-небудь об’єкта. В будь-якій взаємодії різноякісних об’єктів можна виділити активну (впливову) та пасивну (сприймаючу) сторони. Але виконувати певну функцію буде при цьому впливова (в рамках цієї взаємодії) сторона. Під якимось певним кутом зору при будь-якій взаємодії функціонує (здійснює вплив) одна сторона, тому і розуміти під функцією необхідно скоріше не просто дію об’єкта чи взаємодію об’єктів, а вплив об’єкта на об’єкт [5, с. 23]. Наприклад, формулюючи ч. 1 ст. 1 Кримінального кодексу України [6], законодавець у найбільш узагальненому вигляді описав функції кримінально-правових норм. Згадана стаття проголошує: «Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку і громадської безпеки довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам».

Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно-небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.

Метою впливу норми кримінального права в соціально-правовому розумінні є збереження в недоторканості позитивних суспільних відносин, недопущення випадків вчинення злочинів. На підставі цього можна дійти висновку, що головною функцією кримінально-правових норм в спеціально-юридичному аспекті виступає встановлення загальних масштабів людської поведінки,