Генна інженерія

 

Вступ

1. Генна інженерія – новий етап розвитку генетики

2. Результати досягнень генної інженерії: за і проти

3. Генно модифіковані продукти

Висновок

Використана література

 

 

Генна інженерія – напрямок досліджень у молекулярній біології й генетиці, кінцевою метою яких є одержання за допомогою лабораторних прийомів організмів з новими, у тому числі й тих, що не зустрічаються в природі, комбінаціями спадкоємних властивостей. В основі генної інженерії лежить обумовлені останніми досягненнями молекулярної біології й генетики можливості цілеспрямованого маніпулювання із фрагментами нуклеїнових кислот. До цих досягнень варто віднести встановлення універсальності генетичного коду, тобто факту, що у всіх живих організмів включення тих самих амінокислот у білкову молекулу кодуються тими самими послідовностями нуклеотидів у ланцюзі ДНК; успіхи генетичної ензимології, що надав у розпорядження дослідника набір ферментів, що дозволяють одержати в ізольованому виді окремі гени або фрагменти нуклеїнової кислоти, здійснювати синтез фрагментів нуклеїнових кислот, об'єднати в єдине ціле отримані фрагменти. Таким чином, зміна спадкоємних властивостей організму за допомогою генної інженерії зводиться до конструювання з різних фрагментів нового генетичного матеріалу, введення цього матеріалу в реципієнтний організм, створення умов для його функціонування й стабільного спадкування.

 

 

Генна інженерія – це комплекс технічних прийомів перенесення в структуру клітини живої істоти деяких видів генетичної інформації, якої попередньо там не було. ДНК, як відомо, – це спадковий матеріал всіх організмів, за винятком деяких вірусів, для яких таким матеріалом є РНК. Послідовно ДНК є носієм генетичної інформації, яка передається з покоління в покоління. В частинці ДНК вирізняємо співдіючі між собою структури, звані генами. Ген (спадковий фактор) – функціонально неподільна одиниця генетичного матеріалу. Сукупність всіх генів даної клітини або організму складає його генотип. Генна інженерія – це штучне створення “бажаних” мутацій та рекомбінацій. По суті, генна інженерія полягає на “вирізанні” з одного генотипу фрагменту ДНК і вставлення його до іншої частинки ДНК іншого організму.

Творцем генетики вважається Г. Мендель, котрий в 1866 р. першим описав основні закони успадковування рис. В 1905 р. В. Батесон своїми дослідженнями підтвердив обсервації Менделя і назвав нову науку генетикою. В 30 роках ХХ ст. має місце розвиток хромосомної теорії спадкування Т. Моргана, а також дослідження над мутаціями генів. Молекулярна генетика доводить до розшифрування генетичного коду.

1956 – повторне відкриття хромосом людини як фундаментальних структур і носіїв генетичного матеріалу. Мендель називав їх елементами, Морган в 1910 році вивчав їхню хімічну структуру).

1965 – здійснення злиття клітин людини з клітинами миші (завдяки „переносу”) з переміщенням генів в хромосоми людини. Саме тоді Хотчкін вперше вводив поняття генетичної інженерії.

1967 – початок використання методів генетичного пренатального діагнозу.

1970 – синтез першого штучного гену.

1971 – одержано гібридну (рекомбіновану) ДНК.

1981 – народження перших мишей завдяки клонуванню.

Генна інженерія – молода технологія, створена для поліпшення характеристик живих організмів шляхом пересадки в них чужого генетичного матеріалу, наприклад ДНК риби в помідор (щоб не підмерзав) чи бактерії в картоплю (щоб жук не їв). Генна інженерія кардинально відрізняється від селекції тим, що її методи дозволяють долати бар’єри між видами, чого не відбувається в природі. В Україні офіційного дозволу на вирощування генетично модифікованих рослин поки що ніким отримано не було. Однак немає ніякої гарантії, що західні продукти, які купуються в нас, наприклад, чіпси, печиво, молочний порошок чи навіть пиво, не містять в собі генно-модифікованих інгредієнтів. Перевіряти чи маркірувати їх поки що ніхто не збирається.

Вторгнення в ДНК для науковців є інструментом, що дозволяє змінювати життя, робити його гнучким до вимог технічного середовища. Генетична інженерія дозволяє поводитися із життям як із технікою.

Справді генну інженерію можна назвати завершальним етапом адаптації до світу машин. Водночас однієї думки про генну інженерію, генетично модифікованих продуктів в науковому світі немає.

Більшість науковців вважає, що випуск генетично модифікованих продуктів у навколишнє середовище можуть спричинити незворотну шкоду біологічному різноманіттю екосистем, а також здоров’ю людей та тварин. Ця група науковців, беручи до уваги обмеженість наших знань про природу ризику від ГМО, закликає уряди ввести 5-річний мораторій на комерційне застосування ГМО, щоб забезпечити необхідний час для більш інтенсивного моніторингу.

Окрім цього зростає розрив між країнами Західної та Східної Європи у рівнях поінформованості про потенційний ризик випуску ГМО. Цим користуються для експорту на Схід цієї небезпечної технології та небажаної продукції.

Проблема поглиблюється й тим, що люди мають мало достовірної інформації про генетично модифіковані продукти.

Поняття «генетично модифіковані продукти» знайоме не кожному, а якщо і знайоме, то ставлення пересічного громадянина до генної інженерії не можна назвати надто добрим.

Насправді, – генетика (genetikos – той, що народжує, плодючий) – наука про спадковість та мінливість живих організмів. Вона вивчає принципи зберігання та реалізації генетичної інформації, розкриває закони індивідуального розвитку організмів та вірусів, виникнення в них нових ознак.

А отже, генна інженерія – це розділ молекулярної біології та генетики, метою якого є створення організмів з новими комбінаціями