Геохімія фтору питних вод України

Контрольні аналізи виконувались фотоколориметричним методом. Для виявлення основних форм знаходження хімічних елементів у водах було застосовано програму PHREEQC, при розрахунках використані термодинамічні константи, взяті з бази даних Wateq4F, що поставляється разом з PHREEQC.

Розділ 3. Геолого-гідрогеологічні особливості територій

Для визначення комплексу природних чинників, що впливають на формування фтороносних вод були обрані території Львівської, Одеської та Полтавської областей, що характеризуються різними геолого-тектонічними, гідрогеологічними (Волино-Подільський, Дніпровський і Причорноморський артезіанські басейни), ландшафтно-геохімічними особливостями та різним станом техногенного навантаження.

Львівська область. Територія знаходиться у межах Західно-Європейської (епіпалеозойської) платформи, з структурними елементами фундаменту (зонами консолідації) – байкальської: Розтоцька, Лежайський масив – зелено-сланцеві комплекси; та каледонскої: Рава-Руська і Коханівська – неметаморфізовані флішоїдні комплекси. Західна частина Львівського середньопалеозойського прогину примикає до Рава-Руської зони і належить до області раннєбайкальської консолідації.

За гідрогеологічними умовами територія району досліджень входить до складу західної частини Волино-Подільского артезіанського басейну. Основним для водопостачання міст та крупних населенних пунктів є водоносний комплекс крейдових відкладів. Потужність крейдової товщі сягає декількох сотень метрів, водовміщуючі породи представлені крейдою і тріщинуватим, закарстованим мергелем. Глибина залягання водоносного комплексу 40-50 м. Дебіти свердловин 50 л/сек, в окремих випадках – до 130 л/сек. Південно-західна частина території характеризується розповсюдженням гідрокарбонатно-кальцієвих вод з мінералізацією до 0, 5 г/л і хлоридно-кальцієвих з мінералізацією 1 – 3 г/л; східна частина території характеризується розвитком кальцієвих вод з мінералізацією до 0, 5 г/л; локально виявлені сульфатно-натрієві води з мінералізацією 0, 5 – 1 г/л. Встановлено, що з глибиною підвищується мінералізація вод і змінюється їх склад за рахунок збільшення сульфатів натрію.

Одеська область. В цілому, територія досліджень належить до Східно-Європейської древньої (дорифейської) платформи, лише південна частина – до складчастих споруджень Північної Добруджі. Фундамент Східно-Європейської платформи сформований грануліт-базитовими та гранітоїдними комплексами. Північно-Добруджинська складчаста область складається сланцево-вулканогенними комплесами Прутського виступу.

За гідрогеологічними умовами територія входить до складу західної частини Причорноморського артезіанського басейну. Для питного водопостачання використовується сарматський водоносний комплекс. Водовміщуючі породи – піски, пісковики і вапняки, які чергуються в горизонтальному і вертикальному напрямку. Глибина залягання їх змінюється від 7 до 23 м, потужність неогенових відкладів на півночі – 20 – 30 м, на півдні зростає до 250 – 500 м. Водоносний горизонт напірний, водообільність горизонту – до 10 л/сек. Найбільш поширеними є гідрокарбонатно-кальцієві води з мінералізацією до 0, 5 г/л; гідрокарбонатно-магнієві води з мінералізацією 0, 5-1, 5 г/л зустрічаються у межах м. м. Балта, Берізовка; у межах м. м. Татарбунари, Тарутіно, Арциз води мають хлоридно-натрієвий склад з мінералізацією 1, 5 – 2, 5 г/л.

Полтавська область. Територія досліджень знаходиться в межах Східно-Європейської древньої (дорифейської) платформи, фундамент якої складається плагіогранітними, граніт-зеленокам'яними та джеспіліт-кремністо-сланцієвивми комплексами. По території району досліджень простягається Криворожсько-Крупецька межмегаблокова зона.

Територія досліджень належить до Дніпровського артезіанського басейну. Найбільше практичне значення мають прісні води палеогенових (бучаксько-канєвських) відкладів. Глибина покрівлі водоносного горизонту в залежності від рельєфу поверхні і структурних особливостей території змінюється від 5 – 25 до 40 – 60 м, іноді збільшується до 80 – 90 м, а в районі м. Полтави до 125 – 150 м. Водовміщуючі породи представлені зеленими і сірувато-зеленими середньозернистими кварц-глауконітовими пісками з фосфоритовими включеннями у верхній частині пісків бучакського ярусу, що чергуються з прошарками глин, рідше пісковиків. Потужність водоміщуючої товщі змінюється від 20 – 30 до 80 м. Продуктивність свердловин у центральній частині району складає 5 – 8 м3/год, іноді збільшується до 11, 8 – 12, 4 м3/год. На території області найчастіше зустрічаються гідрокарбонатно-натрієво-магнієві води з мінералізацією 0, 4 – 1, 0 г/л та хлоридно-кальцієво-натрієві води з мінералізацією 1, 5 – 3, 0 г/л (м. Полтава, м. Миргород, м. Лубни, м. Хорол, м. Лохвиця, м. Гадяч, м. Глобин і ін), локально розвинуті сульфатно-натрієві води з мінералізацією 1, 0 – 1, 5 г/л у Машевському районі. Хімічний склад вод бучакського горизонту коливається в широких межах, проте завжди фіксується невисокий вміст кальцію і магнію та значна кількість хлоридів, що типово для лужних, хлоридно-натрієвих вод.

Розділ 4. Основні закономірності розподілу фтору у підземних водах

Закономірності розподілу фтору в питних водах на території України обумовлені трьома основними чинниками: характером водоносного горизонту, хімічним складом води та водовміщуючих порід; приуроченістю джерел питних вод до зон тектонічних порушень; впливом техногенних чинників, серед яких переважає вплив гірничо-промислових територій, дещо менше – аграрно-промислових агломерацій.

Львівська область. Для водопостачання населення використовується четвертинний та крейдовий (основний) водоносні комплекси, водовміщуючі породи яких представлені: для четвертинного – піски з галькою та гравієм