Геополітичне положення України в центрально-східній Європі

Важливим аспектом українсько-білоруських стосунків є їх енергетичний вимір. У нафтогазовій галузі України спостерігається стрімке зношування магістральних нафто- і газопроводів, що, до певної міри, впливає на переорієнтацію енергетично-транспортних коридорів Росії в країни Європи з України на Білорусь. Відтак, геополітичне значення України може зменшитися через реалізацію енергетичних проектів Росії за участю Білорусі. Передусім, це стосується будівництва через територію останньої двох магістральних газопроводів в обхід України – від півострова Ямал на півночі Росії до Німеччини. 

Зрештою те, чи стане Білорусь конкурентом України в енерготранспортній сфері, більшою мірою залежить від української сторони. Якісна модернізація потужніших за білоруські енерготранспортних систем України, а також розбудова нових (наприклад, “Одеса–БродиГданськ”) надасть Україні низку переваг в енерготранспортному протистоянні з Білоруссю й Росією. 

У третьому розділі „Проблемні аспекти реалізації геополітичного положення України: румунський та молдовський напрями” підкреслено геополітичний характер сучасних територіальних проблем у сучасному українсько-румунському та українсько-молдовському діалозі, проаналізовано стан і перспективи розв’язання суперечностей. 

У першому підрозділі „Геополітичні закономірності територіальних суперечностей в українсько-румунських відносинах” відзначено, що саме територіальний аспект тривалий час ускладнював розробку і підписання двостороннього політичного договору між Україною та Румунією. Питання територіальної приналежності Північної Буковини і Південної Бессарабії, острова Зміїний, проблема збирання „історичних” румунських земель і досі посідають чільні місця у виборчих платформах і програмних документах низки політичних сил Румунії. Український чинник відіграє також складну й суперечливу роль у румунській стратегії щодо Молдови.

Поряд із перспективними ініціативами щодо створення єврорегіонів, полікультурного університету в Чернівцях, спільних митних проектів, здатних суттєво пожвавити співпрацю між нашими державами, залишається невирішеними низка територіальних питань, які, ймовірно, не вдасться розв’язати у найближчій перспективі. Саме відкриті чи завуальовані територіальні претензії є визначальним фактором сучасного стану українсько-румунського міждержавного діалогу. Серед найгостріших територіальних проблем – втрата (на користь Румунії) частини українських земель у Закарпатті, делімітація шельфу о.Зміїний, розбудова Україною власних суднохідних каналів у дельті Дунаю тощо. Вступ Румунії до НАТО та ЄС позитивно позначився на українсько-румунських відносинах, однак звернення румунської сторони в міжнародний суд у Гаазі з приводу низки суперечливих територіальних проблем з Україною може негативно вплинути на їх динаміку. 

У другому підрозділі „Місце придністровського чинника у становленні геополітичної дихотомії українсько-молдовських взаємин” проаналізовано суперечливі аспекти сучасного українсько-молодовського міждержавного діалогу, які зводяться, в основному, до ситуації навколо Придністров’я та низки територіальних суперечностей.

Київ робить спроби закріпити за собою місце активного посередника в процесі придністровського врегулювання. Як це не парадоксально, але на думку низки експертів, чим більш напруженими будуть відносини між МР і ПМР, тим більше шансів в України зарекомендувати себе у ролі ефективного посередника та впливового гравця в регіоні. Згідно з офіційними документами і заявами представників європейських держав найкращим шляхом врегулювання придністровського конфлікту є реінтеграція Придністров’я у Молдову за умови надання цій території широких автономних прав. Такої формули дотримуються як Європейський Союз (підтвердженням чого є План дій Молдова–ЄС) і США, так і офіційний Кишинів.

Придністровське питання має для України двояке значення: з одного боку, підтримка Україною Тирасполя дає змогу нейтралізувати геополітичні прагнення Румунії в регіоні; з іншого – Україна зазнає певних (політичних, економічних, іміджевих тощо) втрат у контексті євроінтеграції. Окрім того, неврегульованість придністровської проблеми гальмує ефективну співпрацю між Україною та Молдовою. 

Ще одним джерелом українсько-молдовських суперечностей є територіальний аспект. Намагаючись отримати вихід до Дунаю і тим самим зменшити транспортну залежність від інших держав, особливо від Румунії та України, тому Молдова виявляла зацікавлення в обміні низкою прикордонних територій з Україною, більш вигідному для неї: невелика ділянка землі на березі Дунаю в районі села Джурджулешти, набута в України, надала їй право називатися морською державою. Крім того, Молдова є потенційним конкурентом нашої держави у перевезенні нафти у регіоні: на отриманій від України території розгорнуто будівництво нафтотерміналу. Завдяки цьому, Молдова увійшла до низки міжнародних організацій, зокрема до Дунайської комісії, значно зміцнивши власні позиції в Центрально-Східній Європі.

 

 

Результати дослідження можна звести до таких позицій: 

•У процесі дослідження титульної проблеми доведено, що наукові здобутки геополітичної думки є достатньо обґрунтованими з теоретичної та методологічної точок зору і їх доцільно залучати як науково-теоретичний інструментарій при виробленні зовнішньополітичної стратегії держави. Зокрема, показано, що системне бачення і розуміння геополітичних законів політичними елітами безпосередньо впливає на формування зовнішньої політики держави та є визначальним для збереження її територіальної цілісності, суверенітету, національної самобутності, забезпечення економічного і культурного процвітання тощо. 

•Поняття „геополітичне положення” в межах понятійно-категорійного інструментарію геополітики слід розуміти як динамічне явище, що змінюється в часі й модифікується просторово через міждержавну взаємодію. Адже особливості геополітичного положення держави безпосередньо впливають на її роль і місце в міжнародній системі, передусім, на