Геополітичне положення України в Центрально-Східній Європі

Предмет:

Тип роботи:

Автореферат

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

діаметр” (Португалія–Іспанія–Франція–Німеччина–Польща–Україна–Росія–Китай–Бірма–Тайланд–Малайзія–Сінгапур); серединне положення України між європейською (євроатлантичною) зоною інтеграції та Росією, що відображається у ставленні до таких організацій як ЄС, СНД, НАТО, Ташкентський пакт тощо; важливість функцій комунікаційної ланки між розвиненим європейським регіоном і багатими на ресурси регіонами Близького та Середнього Сходу, Кавказу і Середньої Азії. (Комунікаційне значення України визначається також розміщенням її території як на „геополітичній осі” Євразії, так і на „євразійському діаметрі”); визначення Україною як основних пріоритетів європейської та євроатлантичної інтеграції – поглиблення відносин з європейськими країнами (насамперед, з державами Центрально-Східної Європи), поступовий вихід з євразійської зони впливу Росії; розвиток відносин із США до рівня стратегічного партнерства на фоні загострення суперечностей між Вашингтоном і Москвою; пріоритетність двосторонніх взаємин з Польщею, Угорщиною, Чехією, Словаччиною, Румунією, які як держави-сусіди уже є членами НАТО та ЄС; зміцнення геополітичного чотирикутника Туреччина–Україна–Азербайджан–Грузія тощо.

Отже, на динаміку ГПП України найбільше впливають інтереси Росії, східноєвропейських і причорноморських (в т.ч. закавказьких) держав, Німеччини й, особливо, США.

У другому розділі „Трансформація геополітичного положення України в контексті розвитку міждержавних взаємин з країнами Центрально-Східної Європи” досліджено механізми становлення нового геополітичного статусу України у регіоні шляхом з’ясування змісту двосторонніх взаємин з країнами-сусідами.

У першому підрозділі „Геополітичні аспекти стратегічного партнерства України та Польщі” проаналізовано особливості сучасного міждержавного діалогу України та Польщі й виокремлено низку геополітичних чинників, які впливають на розвиток стосунків між обома державами.

Сучасні українсько-польські відносини розвиваються ефективно і динамічно, що можна вважати успіхом української і польської дипломатії.

Процес розбудови й розширення Європейського Союзу та НАТО актуалізує значення всебічного українсько-польського співробітництва. Німецько-польське порозуміння можна вважати прикладом „наслідування” франко-німецького примирення, значення якого для Західної Європи важко переоцінити. Іншим важливим аспектом є процес переосмислення (т.зв. повторної гри) ролі Польщі в Центральній Європі. Незалежна Польща як член НАТО та Європейського Союзу не може позбутися тієї ролі, яку вона завжди відігравала у цій частині континенту. Наша держава, певною мірою, також могла б скористатися європейським досвідом: Україні варто включитися у процес історичного примирення з Польщею, що може стати поштовхом до напрацювання ефективної геополітичної моделі її поведінки в регіоні Центрально-Східної Європи.

Велике значення має розвиток двосторонніх стосунків в економічній площині. Польща виявляє зацікавленість у співробітництві з Україною, ринок якої володіє величезним потенціалом. До того ж, дедалі більше суб’єктів господарського життя Польщі, які працюють на українському ринку, зацікавлені не лише у реалізації, а й у спільному виробництві товарів. Створення енергетичного транспортного коридору – нафтопроводу „Одеса–Броди–Гданськ” дало б змогу сполучити Польщу та Україну через Чорне море з прикаспійськими нафтовими джерелами, що сприяло б до активізації низки новітніх економічних зв’язків та доповнило формування європейської інфраструктури. Безперечно, реалізація цього проекту сприяла б зміцненню енергетичної безпеки України, Польщі й Європи загалом.

У другому підрозділі „Формування нових геополітичних імперативів у відносинах України з Угорщиною, Чехією та Словаччиною” досліджується геополітичний контекст динаміки сучасних взаємин України з Угорщиною, Чехією та Словаччиною, виокремлено і проаналізовано успішні й проблемні аспекти міждержавного співробітництва.

Ефективний розвиток українсько-угорської співпраці визначається, серед іншого, сприятливим становищем української та угорської національних меншин в обох державах. Спільна українсько-угорська міжурядова комісія забезпечила успішне розв’язання низки проблемних питань українців Угорщини та угорців України, сприяла захисту їхніх інтересів, що позитивно вплинуло на оцінку ступеня демократизації суспільств в Угорщині та Україні на міжнародному рівні.

Україна стає надійним партнером Угорщини у розвитку інтеграційних процесів у Європі. Угорщина підтримує поглиблення інституційованого співробітництва України з НАТО та Європейським Союзом. Після набуття Угорщиною членства в ЄС, Будапешт прагне відігравати конструктивну роль у реалізації стратегії ЄС щодо України. Цій меті слугує, зокрема, ініціатива Угорщини, спрямована на допомогу процесу євроінтеграції України та поглиблення співпраці між „Вишеградською четвіркою” і Україною. Отже, двостороннє співробітництво Угорщини й України відзначається значними політичними досягненнями, а спільні зовнішньополітичні орієнтири країн відкривають можливості для подпльшого розвитку відносин, особливо в економічній сфері.

Україна спільно з Угорщиною реалізують взаємовигідні проекти транспортування газу із Середньої Азії в Європу; позитивною є динаміка торговельного обміну між обома державами; розглядаються питання активізації співпраці з угорськими нафтогазовими компаніями тощо. Однак українсько-угорський діалог не позбавлений і певних проблем. Одним із невирішених питань двосторонніх відносин залишається проблема ліквідації наслідків повеней і налагодження ефективних інституційних механізмів щодо їх попередження в майбутньому.

Важливим аспектом політики Чехії й Словаччини щодо України є залучення нашої держави до регіональних інтеграційних процесів. Україна, Чехія і Словаччина активно співпрацюють у Раді Європи. Завдяки позиції Чехії та Словаччини Україна набула членства у Центральноєвропейській ініціативі (1996). Водночас, з огляду на кризові явища в економіці України, Чехія та Словаччина обережно ставляться до перспектив вступу України у Вишеградський блок і приєднання до центральноєвропейської зони вільної торгівлі. Попри це, щодо більшості проблем сучасної європейської політики концептуальні парадигми зовнішньої політики України, Чехії та Словаччини є взаємоузгодженими, що сприяє розбудові нової інтегрованої Європи.

„Геополітичний вимір українсько-білоруських взаємин” досліджується у третьому підрозділі. Тут, зокрема, відзначається, що відносини з Білоруссю не належать сьогодні до українських зовнішньополітичних пріоритетів. І все ж, політичні виклики на білоруському напрямі є важливими для Києва. Керівництво України опинилося перед дилемою: чи послідовно відстоювати принципи демократії, чи зберігати встановлений