Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Гідротехнічне будівництво

Предмет: 
Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
11
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Гідротехніка – галузь науки і техніки, яка займається вивченням водних ресурсів, їх використанням для різних господарських цілей і боротьбою зі шкідливою дією вод за допомогою гідротехнічних споруд. Гідротехніка має наступні основні напрямки (залежно від того, яку галузь водного господарства вона обслуговує) :
використання водної енергії (гідроенергетика) ;
забезпечення судноплавства і лісосплаву по водних шляхах;
зрошення, обводнення і осушення сільськогосподарських земель;
водопостачання населення, транспортних і промислових підприємств;
відведення з впорядкованих територій надлишкових, стічних і забруднених вод;
забезпечення необхідних умов для рибного господарства (пропуск риби через гідротехнічні споруди, створення водойм для нересту риби, її штучного розведення та ін.) ;
захист населених пунктів, промислових об'єктів, ліній транспорту, зв'язку, різних споруд від шкідливої дії водної стихії.
Такий розподіл гідротехніки є у певною мірою умовним, оскільки у більшості випадків використання вод носить комплексний характер, тобто одночасно вирішується декілька водогосподарських завдань. Прикладами багатостороннього використання водних ресурсів можуть служити, наприклад, Сєверо-Донецкий канал, Каховський гідрокомплекс, гідровузли на р. Дніпро та ін.
Будучи прикладною наукою, гідротехніка опирається на ряд інших наук про воду – гідрологію, гідромеханіку, гідравліку і ряд наукових дисциплін інженерно-будівельного циклу – інженерну геологію, механіку грунтів, будівельну механіку, теорію пружності, будівельні конструкції, технологію будівельного виробництва та ін. До найважливіших завдань гідротехніки як науки відносяться: вивчення впливів водних потоків на русла і гідротехнічні споруди, способів захисту прибережних територій від шкідливого впливу водних потоків, розробка методів регулювання річкового стоку, дослідження фільтрації води через грунти основ і споруд (особливо земляні), розробка теорії стійкості гідротехнічних споруд і їх основ, міцності і надійності гідротехнічних конструкцій, довговічності матеріалів для зведення споруд та ін. На основі вивчення теоретичних проблем гідротехніка розробляє методи розрахунку і конструювання гідротехнічних споруд, способи їх зведення і експлуатації.
Крім проведення теоретичних досліджень, багато питань гідротехніки вирішуються експериментальним шляхом, за допомогою лабораторного моделювання і за допомогою режиму споруд, напруженого стану і деформацій елементів і конструкцій споруд, процесів формування річкових русел, льодових явищ і т. д.).
Гідротехніка – одна з найдавніших галузей науки й техніки. Ще за 4400 років до н. е. у Єгипті будувалися канали для зрошення земель у долині р. Ніл, приблизно за 4 тис. років до н. е. там же була споруджена найдавніша кам'яна гребля (Кошейш), а земляні греблі будувалися і раніше, у Вавилоні за 4-3 тис. років до н. е. існували міста з водопроводами і артезіанськими колодязями, відомі також гідротехнічні споруди Древнього Хорезма (8-6 ст. до н. е.). У період розквіту Греції і Риму гідротехніка набула великго розвитку: був побудований водопровід Аппія, проведена каналізація у Римі, були спроби осушення Понтійських боліт. Близько 2 тис. років до н. е. на території сучасних Нідерландів будувалися дамби для захисту низинних місць від затоплення, а у Древній Грузії і Вірменії – канали. За 400-500 років до н. е. у Самосі існував морський порт з молами, приблизно до того ж періоду відносяться перші судноплавні споруди (наприклад, канал від Нілу до Червоного моря).
У період феодальної роздробленості в західноєвропейських країнах гідротехнічне будівництво звелося до малих споруд – облаштування водяних млинів, водопостачання міст, замків і т. д. З розвитком торгівлі і ремесел у 13-14 ст. з'являються більш складні водяні установки, будуються судноплавні шлюзи та інші споруди на водних шляхах і у портах, проводяться осушувальні і зрошувальні роботи. У 17-18 ст. поява мануфактур, розширення торгівлі і ріст міст спричинили новий підйом гідротехнічного будівництва. Роботи Г. Галілея, Б. Паскаля, І. Ньютона, М. В. Ломоносова, Д. Бернуллі значно підняли теоретичну базу гідротехніки, що дозволило перейти до будівництва більш складних гідротехнічних споруд. У 18 і на початку 19 ст. істотно зросло значення водних шляхів, було побудовано багато судноплавних каналів у Франції, Англії та інших країнах, розвивалося портове будівництво (лондонські і ліверпульські доки, хвилеломи в Шербурі та Генуї тощо).
У Росії гідротехніка досягла підйому у 17-18 ст., у цей період було створено більше 200 заводських гребель і гідроустановок на Уралі, Алтаї та інших місцях (виділяються Змеіногорська земляна гребля висотою 18 м і гідросилова установка, побудована у 80-х р. 18 в. К. Д. Фроловим), будуються нові водні шляхи – Вишневолоцький, Маріїнський і Тихвінський, які з’єднали Волгу з Балтійським морем, Північно-Двінська та інші системи.
На початку 19 ст. винахід парової машини і поява залізниць у західноєвропейських країнах послабили інтерес до гідравлічних установок і водного транспорту. Лише у 2-ій половині 19 ст. у зв'язку з ростом промисловості, сільського господарства і розвитком великих міст, які потребували водопостачання, спостерігається новий підйом гідротехнічного будівництва: реконструюються старі і будуються нові водні шляхи, у великих масштабах здійснюються іригаційні і осушувальні роботи, з'являються гідроелектричні установки більш сучасного типу. Всьому цьому сприяє загальний прогрес техніки: розвиток машинобудування, передача електричної енергії на значні відстані, застосування бетону і залізобетону, механізація будівництва та ін.
Наприкінці 19 – початку 20 ст. економічний розвиток викликав певне пожвавлення гідротехнічного будівництва, головним чином в області водного транспорту, зрошення і осушення земель, водопостачання, однак водна енергія річок практично не використовувалася. Хоча гідротехнічне будівництво і було обмеженим, гідротехнічна наука перебувала на досить високому
Фото Капча