Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Гідротехнічне будівництво

Предмет: 
Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
11
Мова: 
Українська
Оцінка: 

рівні і розвивалася, випереджаючи практику (праці Н. Е. Жуковського, С. А. Чаплигіна, Д. К. Бобильова в області гідромеханіки і гідравліки; Н. С. Лелявського, В. М. Лохтіна та інших з гідрології і регулюванню річок; І. І. Жилінського, В. Є. Тімонова, Ф. Г. Зброжека, Н. П. Пузиревського, Б. Н. Кандиби та інших в області водних шляхів, водопостачання, іригації).

Величезний розвиток гідротехніка одержала після соціалістичної революції. Велике гідротехнічне будівництво вимагало розробки нових, які не застосовувалися раніше, типів гідротехнічних споруд, а також вирішення проблем, які випливали з особливостей природних умов СРСР. Так, наприклад, було успішно вирішено завдання зведення гребель на глинистих і піщаних основах, характерних для рівнинних рік Росії (Свірська, Рибінська, Цимлянська та ін.), розроблені нові типи земляних, полегшених бетонних і залізобетонних гребель, створені нові конструкції судноплавних шлюзів, водозабірних, регуляційних і портових споруд, вдосконалені способи осушення робіт, впроваджені нові ефективні методи зведення гребель і гідровузлів (наприклад, без попереднього осушення місця будівництва шляхом відсипанням грунту в проточну воду та ін.).
Удосконалення гідротехнічного будівництва здійснювалося на основі використання результатів наукових досліджень. Особливий розвиток одержали науково-дослідні роботи в області гідравліки споруд і відкритих русел (академіки Н. Н. Павловський, професори М. Д. Чертоусов, А. Н. Ахутін та ін.), теорії руху наносів і ерозії русел (М. А. Великанов, професори В. Н. Гончаров, І. І. Леві, С. Т. Алтунін та ін.), теорії фільтрації у гідротехнічних спорудах (академіки Н. Н. Павловський, П. Я. Кочіна, професори Е. А. Замарін, Ф. Б. Нельсон-Скорняков та ін.). В області теорії гідротехнічних споруд та їх основ значними були роботи академіка Б. Г. Гальоркіна, Н. М. Герсеванова, В. А. Флоріна, професорів Н. П. Пузиревського, В. П. Скрильнікова, Г. Н. Маслова та ін. У розвитку тогочасної гідротехніки значні заслуги належать видатним вченим та інженерам академікам Б. Е. Вєдєнєєву, А. В. Вінтеру, Г. О. Графтіо, І. Г. Александрову, С. Я. Жуку, професорам В. Д. Журіну, І. І. Кандалову та ін.
У СРСР наукові дослідження в області гідротехніки проводили ряд науково-дослідних і проектних інститутів: Всесоюзний науково-дослідний інститут гідротехніки ім. Б. Е. Вєдєнєєва, Гідропроект ім. С. Я. Жука, Всесоюзний науково-дослідний інститут гідротехніки й меліорації ім. А. Н. Костякова, Всесоюзний науково-дослідний інститут водопостачання, каналізації, гідротехнічних споруд та інженерної гідрогеології, а також вузи – Московський інженерно-будівельний інститут ім. В. В. Куйбишева, Санкт-Петербурзький політехнічний інститут ім. М. І. Калініна, Інститут ім. дружби народів та ін. За рубежем найбільш відомими були Експериментальний інститут моделей і споруд у Бергамо (Італія), Гідравлічна лабораторія у Греноблі (Франція), Лабораторія з дослідження гребель при Бюро меліорації (США), Лабораторія Каліфорнійського університету (США), Технічна лабораторія Центрального науково-дослідного інституту енергетичної промисловості (Японія) та ін.
Радянська школа гідротехніки одержала всесвітнє визнання і по праву вважалася провідною у будівництві великих гідротехнічних споруд на м'яких грунтах, унікальних споруд на скельних і вічномерзлих грунтах, високонапірних гідротехнічних споруд з бетону і місцевих матеріалів, у створенні великих штучних водойм і зрошувальних систем, глибоководних транспортних шляхів значної довжини. Ступінь використання водних ресурсів у СРСР безупинно зростав, що приводило до розширення областей застосування гідротехнічного будівництва.
Сьогодні гідротехнічне будівництво є галуззю будівництва, яка забезпечує введення в експлуатацію гідротехнічних споруд, до яких відносяться греблі, тунелі, акведуки, суднопідйомники, шлюзи, маяки і т. д.
Основні напрямки гідротехнічного будівництва:
будівництво великих гідроелектричних станцій;
будівництво каскадів гідроелектростанцій і гідровузлів з метою комплексного використання водних ресурсів;
будівництво меліоративних і водозахисних споруд.
Для гідротехнічного будівництва характерна комплексна механізація виробничих процесів поряд з індустріалізацією і впровадженням передових технологій, ступінь комплексної механізації всіх будівельно-монтажних робіт у гідротехнічному будівництві досягла 96-98%. Існують спеціалізовані будівельні машини для риття котлованів і траншей, буріння отворів під опори, установки фундаментів і опор, натягування проводів та ін. Конструкції багатьох гідротехнічних об'єктів (наприклад, гідроелектростанцій, шлюзів) є уніфікованими, що дозволяє широко використовувати збірні будівельні конструкції заводського виготовлення, монтаж яких виконується безпосередньо на будівельному майданчику споруджуваного об'єкта.
Гідротехнічне будівництво вдосконалюється у напрямку підвищення рівня індустріалізації з використанням високопродуктивної будівельної техніки, впровадження автоматизованих систем управління будівельними об'єктами, скорочення строків будівництва і значного росту продуктивності праці.
Гідротехнічні споруди – це споруди, призначені для використання водних ресурсів (рік, озер, морів, грунтових вод) або для боротьби з руйнівною дією водної стихії. Залежно від місця розташування гідротехнічні споруди можуть бути морськими, річковими, озерними, ставковими. Розрізняють також наземні і підземні гідротехнічні споруди.
Відповідно до обслуговуваної галузі водного господарства гідротехнічні споруди бувають:
водноенергетичні;
меліоративні;
воднотранспортні;
лісосплавні;
рибогосподарські;
для водопостачання і каналізації;
для використання водних надр;
для благоустрою міст, спортивних цілей та ін.
Розрізняють загальні гідротехнічні споруди, які використовують майже для всіх видів використання вод, і спеціальні, які будують для якоїсь однієї галузі водного господарства. До загальних гідротехнічних споруд відносяться:
водопідпірні;
водопровідні;
регуляційні;
водозабірні;
водоскидні.
Водопідпірні споруди створюють напір або різницю рівнів води перед спорудою і за нею. До них відносяться:
греблі (найважливіший і найпоширеніший тип гідротехнічних споруд), які перегороджують річкові русла, і річкові долини, піднімають рівень води, накопичують її у верхньому б'єфі;
дамби (або вали), які відгороджують прибережну територію і запобігають її затопленню при паводках і повенях на річках, при припливах і штормах на морях і озерах.
Водопровідні споруди (водоводи) служать для перекидання води у задані пункти – це канали, гідротехнічні тунелі, лотки, трубопроводи. Деякі з них, наприклад канали, внаслідок природних умов їх розташування, необхідності перетинання шляхів сполучення і забезпечення безпеки експлуатації, вимагають облаштування інших гідротехнічних споруд, які поєднують в особливу групу споруд на каналах (акведуки, дюкери, мости, паромні переправи, загорожі, ворота, водоскиди, шугоскиди та ін.).
Регуляційні гідротехнічні споруди призначені для зміни і поліпшення природних умов протікання водотоків і захисту русел і берегів річок від розмивів, відкладення наносів, впливу льоду та ін. При регулюванні річок використовують струмененапрямне обладнання (напівзагати, щити, дамби та ін.), берегоукріплюючі споруди, льодонаправляючі і льодозатримуючі споруди.
Водозабірні (водоприймальні) споруди влаштовують для забору води з водного джерела і направляння її до водоводу. Крім забезпечення безперебійного постачання споживачів водою у потрібній кількості і у необхідний час вони захищають водопровідні споруди від потрапляння льоду, шуги, наносів та ін.
Водоскидні споруди служать для пропуску надлишків води з водоймищ, каналів, напірних басейнів та ін. Вони можуть бути русловими і береговими, поверхневими і глибинними, які дозволяють частково або повністю спорожняти водойми. Для регулювання об’єму випуску (скиду) води водоскидні споруди обладнують гідротехнічними затворами. При невеликих скидах води застосовують також водоскиди-автомати, які автоматично вмикаються при підйомі рівня верхнього б'єфа вище заданого. До них відносяться відкриті водозливи (без затворів), водоскиди з автоматичними затворами, сифонні водоскиди.
Спеціальні гідротехнічні споруди – це споруди для використання водної енергії. До них відносять:
приміщення гідроелектричних станцій, напірні басейни та ін. ;
споруди водного транспорту – судноплавні шлюзи, суднопідйомники, маяки, споруди для облаштування суднового ходу, плотоходи, лісоспуски тощо;
портові споруди – моли, хвилеломи, пірси, причали, доки, елінги, сліпи та ін. ;
меліоративні – магістральні і розподільні канали, шлюзи-регулятори на зрошувальних і осушувальних системах;
рибогосподарські – рибоходы, рибопідйомники, рибні ставки і т. д.
У ряді випадків загальні і спеціальні споруди поєднують в одному комплексі, наприклад, водоскид і приміщення гідроелектростанції (так звана сполучена ГЕС) або інші споруди для виконання декількох функцій одночасно. При здійсненні водогосподарчих заходів гідротехнічні споруди, об'єднані загальною метою і розташовані в одному місці, становлять комплекси, які називають вузлами гідротехнічних споруд або гідровузлами. Кілька гідровузлів утворюють водогосподарські системи, наприклад енергетичні, транспортні, іригаційні та ін.
Залежно від значення для народного господарства гідротехнічні споруди (об'єкти гідротехнічного будівництва) поділяються за капітальністю на 5 класів:
до 1-го класу відносяться основні постійні гідротехнічні споруди гідроелектричних станцій потужністю більше 1 млн. квт;
до 2-го – споруди ГЕС потужністю 301 тис. – 1 млн. квт, споруди на зверхмагістральних внутрішніх водних шляхах і споруди річкових портів з навігаційним вантажообігом більше 3 млн. умовних т;
до 3-го і 4-го класів – споруди ГЕС потужністю300 тис. квт і менше, споруди на магістральних внутрішніх водних шляхах і шляхах місцевого значення, споруди річкових портів з вантажообігом 3 млн. умовних т і менше;
до 5-го класу відносяться тимчасові гідротехнічні споруди.
Об'єкти меліоративного будівництва також діляться за капітальністю на 5 класів. Залежно від класу у проектах визначають ступінь надійності гідротехнічних споруд, тобто запаси їх міцності і стійкості, встановлюють розрахункові максимальні витрати води, якість будматеріалів і т. д. Крім того, за класом капітальності гідротехнічних споруд визначається об’єм і склад дослідницьких, проектних і дослідницьких робіт.
Характерні риси гідротехнічних споруд пов'язані з впливом на них водного потоку, льоду, наносів та інших факторів. Цей вплив може бути механічним (статичні і гідродинамічні навантаження, суффозія грунтів та ін.), фізико-хімічним (стирання поверхонь, корозія металів, вилуговування бетону), біологічним (гниття дерев'яних конструкцій, пошкодження дерева живими організмами та ін.).
Умови будівництва гідротехнічних споруд ускладнюються необхідністю пропуску через споруди у період їх будівництва (звичайно протягом декількох років) так званих будівельних витрат річок, льоду, сплаву лісу, суден та ін. Для зведення гідротехнічних споруд необхідна широка механізація будівельних робіт. Використовуються переважно монолітні і збірно-монолітні конструкції, рідше збірні і типові, що обумовлюється різними природними умовами – топографічниит, геологічниит, гідрологічниит і гідрогеологічниит.
Вплив гідротехнічних споруд, особливо водопідпірних, поширюється на велику територію, у межах якої відбувається затоплення окремих земельних площ, підйом рівня грунтових вод, обвалення берегів і т. д., тому будівництво таких споруд вимагає високої якості робіт і забезпечення значної надійності конструкцій, оскільки аварії гідротехнічних споруд викликають важкі наслідки – людські жертви і втрати матеріальних цінностей (наприклад, аварії греблі Мальпассе у Франції і озера Вайонт в Італії привели до людських жертв, руйнування міст, мостів і промислових споруд).
Удосконалення гідротехнічних споруд пов'язане з подальшим розвитком гідротехніки, особливо теоретичних та експериментальних досліджень впливу води на споруди і їх основи (гідравліка потоків і споруд, фільтрація), з вивченням поведінки скельних і нескельних грунтів як основи і матеріалу споруд (механіка грунтів, інженерна геологія) з розробкою нових типів і конструкцій гідротехнічних споруд (полегшені високонапірні греблі, приливні ГЕС та ін.), які вимагають менших витрат часу і засобів на їх будівництво.
 
Список використаних джерел:
 
Берг В. А.. Основы гидротехники. – Л. : Гидрометеоиздат, 1973. – 473 с.
Волков И. М., Кононенко П. Ф., Федичкин И. К. Гидротехнические сооружения. – М. : НИИГП, 1988. – 588 с.
Гришин М. М. Гидротехнические сооружения. – М. : Гос. изд-во лит. по строительству, архитектуре и строительным материалам, 1972. – 763 с.
Кумсиашвили Г. П. Гидравлика и основы гидротехники: учеб. пособие-М. : Изд-во МГУ, 1998. – 74 с.
Субботин А. С. Основы гидротехники. – Л. : Гидрометеоиздат, 1983. – 318 с.
Фото Капча