«Господарське законодавство країн ЄС»

Особливістю розглянутих вище способів державного впливу на суб’єктів господарювання є той факт, що усі вони пов’язані із прийняттям відповідним суб’єктом публічної адміністрації правових актів, тобто односторонніх владних рішень, спрямованих на реалізацію публічних завдань (функцій). Проте далеко не завжди вплив на суб’єктів господарювання через застосування адміністративних інструментів є доцільним. Для виконання покладених на публічну адміністрацію обов’язків остання може застосовувати також і засоби приватного права, які в силу оптимізації правових інститутів можливо, у певних межах, замінювати та комбінувати. У сфері, що розглядається, одним із доволі розповсюджених способів впливу на економіку є державне замовлення, реалізуючи яке публічна адміністрація діє як суб’єкт публічного господарювання. В інтересах прозорого, заснованого на конкуренції, рентабельного розміщення замовлень законодавство про державні замовлення країнчленів ЄС було значною мірою формалізовано та деталізовано відповідно до права ЄС. Одночасно було здійснено стандартизацію термінів через видання загального каталогу державних замовлень. Принагідно зазначимо, що відповідно до Закону України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» порядок розміщення державних замовлень в Україні є одним з основних напрямків, в межах яких має здійснюватися перший етап адаптації національного законодавства до законодавства ЄС. Слід наголосити, що проведена у ЄС деталізація та формалізація законодавства про державні замовлення є вищою мірою, обов’язковою і для України. Інакше кажучи, наразі актуальним постає завдання приведення у відповідність до стандартів ЄС українського законодавства про державні замовлення та державні закупівлі.  Повертаючись до європейського досвіду у сфері державних замовлень, зазначимо, що право ЄС, парагр.101 Закону про протидію обмеженням конкуренції та Постанова про розміщення державних замовлень за критерієм вартості замовлення диференціює відкриті та закриті процедури та переговори щодо розміщення замовлень. Відкрита процедура – це типова форма розміщення замовлень, у ході якої необмеженому колу підприємств пропонуються представити оферти. У закритій процедурі, навпаки, оферти пропонують передати обмеженому колу підприємств з кола претендентів, публічно запрошених до участі. Крім того, за допомогою відкритих процедур розміщення замовлень здійснюється закріплений у парагафі 6 Закону про бюджетні принципи принцип економного та рентабельного ведення бюджету. Для того щоб дотриматися прозорості процедури розміщення замовлень, об’яви публікуються і при проведенні закритої процедури або процедури переговорів. Врешті, відповідно до конституційної вимоги про гарантії правового захисту, має виконуватися обов’язок надання інформації: замовник зобов’язаний повідомити оферентів, які не отримали замовлення, про причини відмови та імена оферентів, які отримали замовлення. Строк повідомлення – не пізніше 14 днів до розміщення замовлення. У конкурсі з розміщення замовлень може брати участь будь-яке підприємство, яке відповідає зазначеним в умовах конкурсу критеріям відбору, у тому числі і певним кваліфікаційним критеріям. Відповідно до правил про конкуренцію, які складають основу права ЄС, встановлено, що державний замовник не може за своїм розсудом обирати підприємство. Це узгоджується з національним принципом рівності, обов’язковим для держави як замовника і тоді, коли вона при розміщенні замовлень діє у приватноправовій формі. Викладені вище правила щодо організації процедури державних замовлень є базовими для країн Єврозони, що, зрозуміло, не заважає окремим з них розробляти власні процедури розміщення державних замовлень.

 

 

Господарське право, як одна із найважливіших правових сфер сьогодення зазнала досить складного та довготривалого розвитку. Проте деякі норми залишились традиційними. Як і в стародавні часи, так і зараз господарські відносини зазвичай створюються на договірних засадах. За Стародавнього періоду господарські, чи радше торгівельні відносини мали досить примітивний характер. Вони в основному ґрунтувались на обміні предметами вжитку. З появою грошей ця процедура дещо ускладнилась. Тепер не достатньо було просто володіти деякими речами, адже їх потрібно було замінювати більш новими, а це вимагало коштів. Згодом грошові відносини стали найбільш важливими у побуті суспільства. Держава ввела чіткий контроль за цими відносинами який зберігся і досі. Найбільш широкого розвитку господарське право зазнало в період з 16 по 19 століття. Держави дізнались про необхідність прийняття величезної і складної системи норм та приписів, бо керування лише традиціями було не достатньо. Саме у цей період господарське право почали відмежовувати від цивільного. Воно зазнало якщо не кодифікації, то точно чіткого нормативного керування. На даний момент господарська система складна та багатогранна. Вона включає в себе норми торгових та договірних відносин. За господарською сферою ведеться чіткий контроль. Законодавство що регулює ці системи чітке, та відмежоване від інших правових систем. І щоденно, разом із ще більшим розвитком суспільства сфера господарювання змінюється та вдосконалюється. Українське законодавство намагається не відставити в світової системи господарювання і також розвивається. Проте воно ще далеке від ідеалу. Деякі норми є застарілими, і потребують перегляду чи навіть заміни.

Ще раз наголосимо на наявності у законодавстві країн ЄС різноманітних інститутів (інструментів), спрямованих на публічне управління (пряме та опосередковане) економікою. Перелік таких інститутів не є застиглим. Він розвивається одночасно та відповідно до потреб економіки, оскільки лише таким чином можна досягти успішного та ефективного виконання економічної функції держави. Водночас не можна нехтувати і тим фактом, що будь-який вплив з боку держави на сферу економіки є допустимим лише в межах та спосіб, визначені законодавством. Дана теза чітко зафіксована у ст. 1-3 Конституції ЄС, де, зокрема, зазначено, що ЄС бере на себе зобов’язання робити свій внесок в справу свободи, безпеки, солідарності та усебічної поваги до прав людини, викорінення бідності, забезпечення дотримання принципів Хартії об’єднаних націй. Тому як члени ЄС поодинці, так і ЄС у цілому зорієнтовані на розбудову досконалого та ефективно чинного законодавства –господарського, яке і має визначати принципи, умови та процедури державного управління економікою. Визнання існування господарського права у системі права країн ЄС сприяло не лише більш чіткому визначенню меж правового регулювання у названій сфері, але й виникненню відповідних наукових шкіл, течій, призвело до створення спеціалізованих кафедр на юридичних факультетах європейських університетів. У результаті цього країни ЄС отримали перевірене науковою теорією та практикою господарське законодавство та спеціалістів, здатних застосовувати його на високому професійному рівні. 

 

 

1. Колонтаевская И.Ф., Цепков Г.H.  Подготовка сотрудников правоохранительных органов // Деятельность правоохранительных органов зарубежных стран: Сб. материалов конференции. Выпуск I. – М., 2001. – С.148-153.
2. Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України вiд 18.03.2004 р. № 1629-IV // ВВР. – 2004. – № 29. – Ст. 367.
3. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини Навчальний посібник. - К.: Знання, 2008.- 406 c.
4. Апарова, Т.В. Суди і судовий процес Великобританії, Англії, Уельсу, Шотландії / Т.В. Апарова. - М.: Юриспруденція, 2001. - 260 с.
5. Арчер, П. Англійська судова система / П. Арчер. - М.: Юрид. Літ., 2002. - 135 с.
6. Артюшенко, М.М. Господарське право: навч. посібник / М.М. Артюшенко. - Мн.: ІУП, 2002. - 450 с.
7. Акопова Є. С, Воронкова О. Н, Гаврилко Н. Н. Світова економіка і міжнародні економічні відносини. - Харків н / Д: Фенікс, 2001. - 416 с.
8. Мамутов, В.К. Господарське право: підручник / В.К. Мамутов. - Київ: Юрінком Інтер, 2002. - 320 с. 
9. Колініченко, Е.А. Захист інтересів неплатоспроможного боржника при банкрутстві. Порівняльно-правовий аналіз / Е.А. Колініченко. - М.: НОРМА, 2001. - 230 с.
10. Попович П. Я. Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання. Підручник. - Тернопіль: Економічна думка, 2001. - 365 с.
11. Куницька, О.М., Мазур, О.А. Господарське право: навч. посібник / О.М. Куницька, О.М. Мазур. - Барановичі: РІО Барг, 2008. - 200 с.
12. Штобер Р. Господарсько-адміністративне право. Основи і проблеми. Світова економіка і внутрішній ринок / Пер. з нім. - М., 2008.
13. Мельник Р.С. Адміністративно-господарське право як структурний елемент системи адміністративного права: зарубіжний досвід та національні особливості // Право і безпека. – 2010. – № 2. – С. 55-59.  
14. Домороцкая Е.І. Правові аспекти державного регулювання економіки у Франції / Радянська держава і право. - 2000. - № 4. - С. 100-106.
15. Арндт Фетцер. в: Штайнер (ред.), Спеціальне господарське право, 8 видання 2006.
16. Бадура Хубер. Громадське комерційне право, в: 13-е видання 2005.
17. Рольф Стебер. Загальний закон про ділову адміністрацію.
18. Бєлікова К.М. Досвід антимонопольного регулювання в країнах МЕРКОСУР // Держава і право. - 2009. - № 8. - С. 97-100.
19. Саниахметова Н. Конкурентне законодавство в державах з розвиненою ринковою економікою // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 4. - С. 5-7.
20. Сагайдак Ю. Легалізація суб’єктів господарювання в Україні та за кордоном (порівняльно-правовий аналіз) // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 10. – С. 130-134.  
21. Вінник О. Господарське право : Навчальний посібник/ Оксана Вінник; М-во освіти і науки України. - 2-ге вид, змін. та доп.. - К.: Всеукраїнська асоціація видавців "Правова єдність", 2008. - 766 с.
22. Голяк Л. Господарське право: Навчально-методичний посібник/ Людмила Голяк,; Міжрегіональна академія управління персоналом . - К.: МАУП, 2006. – 194с.
23. Господарське право: навчальний посібник у схемах і таблицях / М. Л. Шелухін та ін.; За заг. ред. М. Л. Шелухіна ; М-во освіти і науки України, Донецький юридичний ін-т при Луганському держ. університеті внутрішніх справ. - К. : Центр навчальної літератури, 2006. - 611 с.
24. Мамутов В. Господарче право зарубіжних країн: Підручник для студ. юрид. спец. вищ. навч. закладів / Міжнародний фонд "Відродження". — К.: Ділова Україна, 1996. — 352с.
25. Щербина В. Господарське право: Підручник/ Валентин Щербина; М-во освіти і науки України. - 3-є вид., перероб. і доп. - К.: Юрінком Інтер, 2007. – 653 с.