Гроші, поняття та їх загальна характеристика

Слово «монета» походить від латинського слова «moneta», яке, в свою чергу, пов'язано з назвою храму римської богині Юнони – Монети. На території храму в IV столітті до нової ери почалося карбування монет Стародавнього Риму, а ще раніше, в VII столітті до нової ери, їх стали карбувати в Китаї, Індії.

На Русі свої гроші з'явилися лише в Х столітті. Застосування монет ознаменувало завершення формування повноцінних грошей.

У Київській Русі спочатку в обігу знаходилися одночасно златники (монети з золота) і срібники (монети з срібла).

До золотого обігу країни прийшли в другій половині XIX століття, що веде з цих країн була Великобританія. Причинами переходами до металевого обігу і, насамперед, до золотого, послужили властивості благородного металу, що робить його найбільш придатним для виконання ролі грошей: однорідність за якістю, подільність і соединяемость без втрати властивостей, портативність (велика концентрація вартості), збереженість, складність видобутку і переробки (рідкість).

Відмітною властивістю повноцінних грошей є наявність внутрішньої і вельми високої вартості, яка визначається витратами суспільної праці на їх виготовлення. У свою чергу, з цієї властивості випливають такі характеристики повноцінних грошей: співвідношення номіналу реальної вартості.

 

 

Гроші – це спосіб суспільного виразу економічної цінності блага. Такий вираз забезпечується тим, що гроші виконують три функції:

• Засобу обігу (платежу) товарів і послуг;
• Засоби вимірювання цінності реалізуються благ;
• Засобу накопичення (заощадження грошей для майбутніх ринкових актів).

Реалізація кожної функції пов'язана з вирішенням особливих проблем.

Засіб обігу – це функція, в якій гроші є посередником в обміні товарів і забезпечують їх обіг.

Обмін товарів за допомогою грошей у цій функції здійснюється за схемою Т -Г-Т на відміну від бартерного обміну товарів за схемою Т -Т. Участь в обміні грошей надає товарному метаморфозу принципово нову якість: він розпадається на два самостійні акти – продаж (Т -Д) і купівля (Г -Т), які можуть відокремлюватися в просторі і в часі. За бартерного обміну відразу здійснюється повний товарний метаморфоз, коли своїх цілей досягають обидва учасники операції – кожний з них отримує потрібну споживну вартість. У метаморфозі Т -Г-Т продаж (Т- Г) не означає досягнення цілей обміну жодним з власників товарів, що обмінюються. Більше того, продавець одного товару може взагалі не купувати іншого товару і тоді повний товарний метаморфоз не відбудеться, у чому криється абстрактна можливість кризи збуту.

Разом з тим розрив товарного метаморфозу завдяки грошам на два самостійні акти має велике позитивне значення для розвитку обміну й економіки взагалі.

По-перше, відкривається можливість затримувати гроші і нагромаджувати вартість в її абсолютній формі, яка розширює цілі виробництва, виводить їх за межі простого товарообміну і дає нові імпульси розвитку економіки.

По-друге, розриваються вузькі межі бартерного обміну. Власник товару може продати його чи не тому, хто в даний час має необхідний йому (продавцеві) товар, а тому, хто в ньому має потребу. За отримані гроші він має можливість вільно вибрати на альтернативній основі необхідний товар, який сприяє розвитку конкуренції серед товаровиробників.

По-третє, власник грошей може перенести купівлю іншого товару на майбутнє чи на інший ринок або взагалі використати їх за іншим призначенням. Все це стимулює розвиток підприємницької активності товаровиробників, поглиблення і розширення ринкових відносин, урізноманітнює форми товарно -грошових відносин взагалі.

Важливою ознакою грошей як засобу обігу є те, що вони являють собою реальне втілення мінової вартості: продавець віддає свій товар покупцеві і взамін одержує гроші. При цьому зовсім не має значення, в якій формі вони виступають – повноцінних грошей (золотої чи срібної монети), розмінних чи нерозмінних знаків грошей (готівка), чи просто у вигляді записів на банківських рахунках (депозитні гроші). Важливо лише те, що гроші як засіб обігу забезпечують перебіг товарів від виробника до споживача, після чого товари виходять зі сфери обігу. Проте самі гроші залишаються в обігу, переходячи від одного суб'єкта до іншого.

Ця особливість засобу обігу визначає характер зв'язку обігу грошей і товарів. Так, в обігу завжди знаходиться певна маса грошей, які протистоять товарній масі, що підлягає реалізації. Якщо їх співвідношення розглядати на якийсь момент, то маса грошей повинна приблизно дорівнювати сумі товарних цін. Якщо ж його розглядати за певний проміжок часу, то середня маса грошей, що перебуває в обігу, повинні бути меншою за суму цін товарів, що реалізуються, на величину, яка визначається швидкістю обігу грошей. Кожна грошова одиниця за цей час може забезпечити реалізацію кількох товарів. Зазначена залежність між масою грошей в обігу і сумою товарних цін є економічним законом грошового обігу.

Функцію засобу обігу гроші виконують миттєво, що робить її індиферентною до форми грошей, і її можуть виконувати будь-які гроші: повноцінні, папері, кредитні, готівкові та депозитні. Миттєвість послаблює вимоги до сталості грошей у цій функції, проте не знімає їх зовсім. Адже миттєвість властивий грошам як засобу обігу тільки в одному товарному метаморфозу. Після його здійснення гроші не припиняють обігу і переходять в другу