Гроші, поняття та їх загальна характеристика

 

 

Точка зору Кейнса полягала в тому, що ми не зможе пояснити подій, що відбуваються в нашій економіці, якщо будемо спочатку ігнорувати гроші та фінансові відносини, а потім просто як би « накладемо « їх механічним чином на загальну схему. Кейнс вважав, що гроші являють собою особливий вид облігацій. І з'являються вони тоді, коли банки фінансують фірми, що купують капітальне майно. На практиці існує безліч реальних активів, що складають наше капітальне майно: будівлі, запаси товарів, товари, що знаходяться в процесі виробництва і доставки, і т. д. Разом з тим номінальні власники цих активів багато разів брали в борг гроші, перш ніж змогли отримати ці активи в своє розпорядження. Тому справжнім власникам багатства належить і відповідна частина домагань, але це домагання не на реальне майно, а на гроші. У появі подібної « грошової вуалі « у відносинах між власниками реальних активів і власниками багатства особливо виразно проявляються характерні риси сучасного світу. Відповідно до уявлень Кейнса гроші виникають в процесі прямого або непрямого фінансування капіталовкладень, а також розширення контролю над уже функціонуючим капітальним майном. У першому випадку приріст кількості грошей в обігу направляється на фінансування розширився попиту, або на вироблені, протягом поточного періоду інвестиційні товари, або на елементи раніше накопиченого запасу капітальних благ. Крім того, слід взяти до уваги, що при «створенні» грошей позичальники беруть на себе зобов'язання повернути позикові кошти позики їх банку. Виникнувши в процесі функціонування банківських установ, гроші опиняються елементом розгалуженої системи зобов'язань, передбачає потоки готівкових платежів. Іншими словами, якщо розглядати роль капітальних благ у господарських операціях, то можна стверджувати, що існування такої системи зобов'язань, в кінцевому рахунку, визначається потоками готівкових платежів, які виступають у формі доходу фірм, що використовують капітальні блага в процесі виробництва.

У нашій розвиненій та складній фінансовій структурі можна зустріти капітальне майно самих різних видів, а також безліч всякого роду «фінансових інструментів «. Кожен вид капітальних благ і кожен «фінансовий інструмент», по-перше, породжує будь-якої потік готівкових платежів або квазіренту q. По-друге, володіння цим капітальним благом або «фінансовим інструментом « передбачає деякі поточні витрати с. І, по-третє, таке володіння забезпечує деякі вигоди L, пов'язані з потенційною можливістю «швидко дістати» у своє розпорядження готівкові кошти, вдавшись до продажу зазначеного майна. Світ, в якому ми живемо, – це світ невизначеності, світ, у якого складною фінансовою структурою. Це означає, що різні господарські одиниці мають заборгованістю, що підлягає погашенню, і що існують фінансові зобов'язання, що припускають виплату готівкою. У типовому випадку готівкові гроші, які потрібні як фірмам, так і споживачам для виконання зазначених зобов'язань, можуть з'явитися у них в результаті того, що вони отримують дохід – йдеться, скажімо, про валовий дохід корпорації або про доходи споживачів, представлених їх заробітною платою. Проте, в ході цього процесу можуть мати місце порушення, і дійсні виплати готівки можуть відрізнятися від очікуваних платежів. Для того щоб уникнути неприємних наслідків подібних порушень, господарські одиниці прагнуть забезпечити себе « резервом готівки». Інакше кажучи, вони просто зберігають частину свого запасу активів у формі, придатній для виконання відповідних зобов'язань. Такою формою активів служать саме гроші, так як основу всіх фінансових відносин становить обмін « сьогоднішніх грошей» на «гроші в наступний момент». На думку Кейнса, зручно зберігати « активи в тому ж стандарті, в якому, можливо, будуть оплачуватися майбутні зобов'язання». Таким чином, існування фінансового попиту на гроші пояснюється існуванням боргових зобов'язань. Звідси випливає, що чим більше маса обертаються грошей, тим більше виявляються « резерви готівки « і тим більше бажання учасників господарського процесу брати гроші в борг. Разом з тим ці учасники підписують боргові зобов'язання як раз для того, щоб розширити свій контроль над функціонуючим капіталом або придбати додаткові «фінансові інструменти». Таким чином, чим більша кількість грошей за даних розмірах передбачуваного доходу викликано до життя функціонуванням капітальних благ, тим вище виявляється ціна цих благ і відповідно тим вище курс звертаються «фінансових інструментів» – іншими словами, облігацій.

 

 

Для теорій валютного курсу характерний ряд спільних рис, що визначають їх методологічну сутність: предметом аналізу є валютний курс як вартісна економічна категорія і пропорції, що змінюються під впливом попиту та пропозиції валюти. Причини даних змін лежать в сфері виробництва. Розглянемо більш детально деякі з цих теорій.

Основні положення теорії паритету купівельної спроможності засновані на номіналістіческой і кількісної теоріях грошей (Д. Юм і Д. Рікардо) і складаються у твердженні, що валютний курс визначається відносною вартістю грошей двох країн, яка залежить від рівня цін, а останній – від кількості грошей в зверненні. Дана теорія спрямована на пошук «курсу рівноваги», який підтримав би врівноваженість платіжного балансу. Цим визначається її зв'язок з концепцією автоматичного саморегулювання платіжного балансу.

Відповідно до даної теорії, вирівнювання валютного курсу по купівельній спроможності валют здійснюється безперешкодно