Гроші як соціокультурний феномен у вимірах практичної філософії

На місце традиційних чинників інтеграції життєвого світу, якими є цінності та традиції культури, монетарні коди приводять свої схеми інтеграції соціуму. Це реально існуючі й діючі структури взаємин між людьми, опосередковані медіумом грошей. Обмін грошей та товарів є специфічною формою соціальних зв’язків, у якому гроші постають як реальне предметне втілення зв’язку між людьми – об’єктивовані соціальні відносини. Ще за часів Золотого стандарту, який сформував основу міжнародної валютної системи, людство було уперше об’єднане конкретно-чуттєвою реальністю спільних грошей. У постіндустріальну добу, пройшовши тривалий період існування в конкретно-національних формах, гроші готові знову стати світовими у новому вигляді – як електронні гроші, що стають одним з провідних чинників глобалізації.

Одна з центральних соціальних проблем, породжених сучасними грошима – це зміни в характері злочинності. Для України, де понад половину економіки перебуває в “тіні”, гроші, що працюють у тіньовому та кримінальному секторі – це антисоціальна сила, яка підточує моральні основи суспільного життя, підриває надії на повернення на шлях нормального цивілізаційного розвитку. У науковій літературі для означення специфіки цих процесів у пострадянських країнах сформувалося поняття “тіньовий капіталізм”. Найважливіші риси цього соціального новотвору – інститутціоналіація тіньової економіки, перетворення її на стійкий елемент економічної системи, тісне переплетіння як з кримінальною, так і з легальною господарською діяльністю. Тіньові гроші неминучо “вихлюпуються” зі сфери економіки в усі інші сфери суспільного життя, відбувається “тінізація” суспільства, тобто поступове розширення масштабів тіньових процесів за рамки економіки, “окупація” все нових сфер життя країни – політики, культури, науки, освіти, охорони здоров’я, військової сфери, мистецтва, фізичної культури та спорту, туризму, використання довкілля, індустрії відпочинку та розваг тощо. Проте необхідно усвідомити, що не гроші псують людей, а люди чинять з грошима відповідно до своєї природи, сформованої номенклатурною селекцією радянських часів та пострадянським періодом “дикого накопичення капіталів”. 

Через нерозвиненість реальних чинників соціальної стратифікації саме гроші стали виконувати роль основного стратифікуючого фактору у процесі раптової глибокої соціальної диференціації українського суспільства у перехідний період. Така диференціація не відповідає в повній мірі ні потребам і закономірностям буття соціуму, ні реальним характеристикам конкретних людей, тому утворена соціальна структура має невиражений, нестабільний, непередбачуваний характер. Основним чинником економічної та політичної стабілізації нашого суспільства має бути середній клас. Це та верства, гроші якої можуть стати розумним і поміркованим засобом гідного людського життя, верства, яка підтримує у суспільстві ставлення до грошей як до мірила праці, професійної кваліфікованості, самореалізації особистого потенціалу людини та реалізації принципу соціальної справедливості. Одним з обов’язкових кроків на шляху до економічної та соціальної модернізації має бути створення таких соціально-правових та економічних умов, за яких гроші можуть бути творчою силою. На їх основі можуть і мають бути побудовані нормальні людські відносини, в яких кожен матиме можливість гідно реалізувати свій потенціал, а разом з тим і одержати від суспільства необхідний йому захист та допомогу. 

У Розділі 5 “Епістемологічний вимір: гроші як квінтесенція раціональності” розглянуто роль монетаристської свідомості та практик у процесі становлення та розвитку раціональності. Модернізацію як еволюцію західних суспільств у їх русі до сучасності дослідники широко розглядають крізь призму експансії цілераціональності. Ми аргументуємо, що, окрім сциєнтистського мислення, яке зазвичай називають як головний чинник цього процесу, опорою утвердження раціональності є прагматична життєва позиція “людини економічної”, яка будує свої стосунки зі світом на основі калькуляції прибутків і збитків, здебільшого у грошовому вимірі. При цьому гроші як квінтесенція прагматичної раціональності присутні у світі сучасної людини в масштабах, просто неспівмірних із попередніми епохами. На противагу комунікативній раціональності, гроші репрезентують собою інструментальну та стратегічну раціональність. Криза сучасного європейського розуму виявляється в тому, що утверджувана ним раціональність підриває основи традиційного життєвого світу, витісняючи його нормативні контексти. Унаслідок цього формується “одновимірність” думки та поведінки людини – новий, найбільш небезпечний вид тоталітаризму: тоталітарним стає сам виробничий механізм. У цьому новому тоталітаризмі гроші постають як чуттєво-наочне вираження “одновимірності”, універсальний посередник, що пов’язує людину з усіма формами споживання, які є, по суті, формами соціального контролю над нею. З другого боку, раціоналізація виявляється в економіко-культурному явищі “комодифікації” – перетворенні матеріальних культурних об’єктів на товар, що зводить все багатство життєвого світу людини до грошей. Культура, втягнута у процес комодифікації, перетворюється на галузь економіки. “Примирення” цінностей культури та цінностей ринку відбулося парадоксальним чином – культура сама опиняється серед учасників ринку.

Проект повернення до життєвого світу, який висуває комунікативна філософія, ґрунтується на ідеї, що ідеал розуму не вичерпується цілераціональністю, яку виплекала модерна доба. Необхідне віднаходження нових, досі не відкритих ресурсів у самій раціоналізованій всім