Гроші як соціокультурний феномен у вимірах практичної філософії

Взаємодія між монетарними кодами та базовими цінностями людського буття специфічна тим, що гроші являють собою своєрідний ціннісний феномен, здатний тою чи іншою мірою виступати еквівалентом інших цінностей не лише в предметних взаєминах людей, але і в системі ціннісних орієнтацій особистості. При всій глибині соціальних деформацій, викликаних експансією інструментальної раціональності грошово-ринкових механізмів, вони знаходять свою моральну легітимацію в системі цінностей сучасного суспільства. Їх моральна легітимність полягає в тому, що не існує іншого рівноцінного за ефективністю механізму для досягнення сучасного рівня добробуту. Тому грошові інтенції в мотиваційній сфері людини заслуговують не морального засудження, а кваліфікованого аналізу з метою узгодження економічної раціональності з етичними імперативами. 

У сучасній Україні світоглядну адаптацію до нової економічної реальності утруднює те, що в суспільній свідомості в силу низки причин закріплений образ грошей як неминучого соціального зла. Насправді корупція, цинізм, примітивне користолюбство, корпоративна взаємопідтримка, зневага до закону не є фатально неминучими явищами, спричиненими самим лише зростанням ролі грошей в економіці та поза її межами. Їх причини потрібно побачити також у деформаціях природи соціальних відносин, що мали місце у радянську та пострадянську добу. Необхідне переосмислення ролі грошей, яке передбачає, по-перше, зведення їх статусу до більш поміркованого рівня економічного інструменту, і, по-друге, відхід “рядової людини” від позиції жертви всевладдя грошей і перетворення її на свідомого суб’єкта грошових відносин. 

На механізми поєднання ринкової інструментальності та моральних цінностей впливає характер культурних традицій, у які вкорінена людина даного конкретного соціуму. Умовою успішного ринкового реформування українського соціуму є розвиток культурних засад, на основі яких ринкові механізми не підпорядковують собі екзистенційні основи людського буття, а, не змінюючи своєї природи, можуть бути органічно вписані в соціальні контексти.

Хоча в класичній філософії та економічній теорії державна влада розглядалася як противага стихійним впливам монетарних кодів на людину та соціум, її еволюція показала, що гроші та влада являють собою єдину систему інструментальної раціональності, яка, бувши втілена у діяльності державного апарату, досягає повної тотальності. Організація стосунків влади та громадянина за принципом “патрон – клієнт” знаходять своє логічне завершення в олігархічно-клановому характері влади, стирається відмінність між інструментарієм політичних та ринкових відносин, політика стає продовженням ринкової сфери. Тепер уже не економіка, а політика загрожує стати середовищем, з якого в усі прояви життєвого світу людини просочуються відносини, де все купується і продається за гроші. Єдиною соціальною силою, що насправді протистоїть інструментальній раціональності монетарних та владних кодів, є організована воля громадянського суспільства. У теоретичному осмисленні природи громадянського суспільства ключовим для його розуміння, як правило, вважають його функцію противаги системному впливові державно-адміністративної бюрократії на соціальні процеси. На нашу думку, для повнішого і глибшого розкриття сутності громадянського суспільства потрібно розглядати соціальну структуру, якій протистоїть громадянське суспільство, як системну єдність двох взаємопов’язаних чинників – державної влади та монетарних механізмів модерного та постмодерного суспільства. Інструментом, що підпорядковує стихію грошей контролеві з боку суспільства, є конституційний та постконституційний вибір громадянського суспільства, який виводить прийняття економічних рішень поза рамки ринкових процесів. 

Фінансові важелі, які держава, реалізуючи суспільний вибір, використовує для надання економіці соціального спрямування, виражають собою соціальну природу грошей. Соціальний характер грошей визначається не самим фактом їх використання державою, а тим, що, внаслідок реалізації конституційного та постконституційного вибору, прийняття рішень про функціонування грошей виведено за рамки ринкових механізмів і підпорядковане гуманітарним пріоритетам суспільного вибору. Існує принципова відмінність поміж двома моделями функціонування грошей у сучасному суспільстві: перша заснована на фінансовій політиці правової держави у громадянському суспільстві, друга – на фінансовій діяльності держави, яка має змогу діяти у власних інтересах як монополіст на політичному ринку. У першому випадку гроші здатні виявити і реалізувати свою креативну соціальну природу, у другому монетарна система суспільства стає джерелом деформацій у різних аспектах соціального життя. 

За умов глобалізації традиційна держава, обмежена, з одного боку, розростанням наднаціональних інтеграційних та транснаціональних органів, та, з другого, розширенням повноважень громадянського суспільства, має все менше можливостей визначати пріоритети розвитку, формувати громадські інтереси навколо спільного блага. Під тиском цього процесу відбувається перехід від механізмів інструментальної раціональності до ресурсу життєвого світу –