Ґрунтознавство

Під впливом природних і антропогенних чинників розвивається культурний грунтоутворюючий процес. При розвитку культурного грунтоутвоюючого процесу змінюються ємність, інтенсивність і характер біологічного круговороту речовин і в цілому обмін речовин і енергії. Найважливіша особливість круговороту речовин при розвитку культурного процесу грунтоутворення – відчуженість із врожаєм частини створеного рослинами органічної речовини і заключних у ньому живильних елементів.

1. Що така родючість грунту? Дайте поняття про основні види родючості.
2. Назвіть групи властивостей грунтів, що визначають формування родючості.
3. Родючість як результат складної взаємодії і взаємовпливи складу, властивостей і режимів грунтів.
4. Що таке відтворення родючості?
5. Що таке культурний грунтоутворюючий процес?

1. Дюшофур Ф. Основы почвоведения. – М. : Прогресс, 1970.
2. Почвоведение. Под ред. И. С. Кауричева. – М. : Агропромиздат, 1989.
3. Почвоведение. Под ред. А. С. Фатьянова и С. Н. Тайчинова. – М. : Колос, 1972.
4. Роде А. А., Смирнов В. Н. Почвоведение. – М. : Высшая школа, 1972

Ґрунти України як природні тіла та об’єкт людськоїї діяльності доситьт різноманітні. Це зумовлено явищами ґрунтоутворювального процесу і різних за інтенсивністю антропогенних впливів на нього. В Україні виділяється понад 1200 ґрунтових видів. Внаслідок господарської діяльності властивості ґрунтів і напрям ґрунтоутворювального процесу змінюються – утворюються відмінні від природних аналогів ґрунти (окультурені абож вторинно засолені, вторинно лучні, вторинно солонцюваті та інші). В Україні серед ґрунтових зон виділяють: Полісся, Лісостеп, Сухий степ, а також Карпатську і Кримську гірські області, з властивими для кожної з них типами структури ґрунтового покриву.

Займає близько 11, 3 млн. га (19% території України). Ґрунтовий покрив досить строкатий. В структурі ґрунтового покриву є такі групи ґрунтів (у% від загальної площі ріллі цієї зони) : дерново-підзолисті – 50, дерново-підзолисті оглеєні – 17, сірі лісові – 9, темно-сірі лісові й чорноземи опідзолені – 12, дерново-карбонатні – 2, дерново-оглеєні, лучні – 9, болотні – 1. Дерново-підзолисті ґрунти за механічниим складом переважно піщані, глинисто-піщані та піщано-суглинисті, характеризуються підвищеною щільністю, низькою вологоємністю, слабкою вологоутримуючою здатністю, високою водопроникністю, досить низькими гігроскопічністю та ємністю поглинання, бідністю на увібрані основи і поживні речовини. На лесових островах на Поліссі трапляються сірі і темно-сірі лісові ґрунти та чорноземи опідзолені. Це найродючіші ґрунти даної зони. До таких належать дерново-карбонатні ґрунти на крейді. Дерново-оглеєні ґрунти поширені у знижених елементах рельєфу вододілів і терас річок, де неглибоко залягають ґрунтові води. Вони перезволожені і при сільськогосподарському використанні потребують осушення земель з наступним застосуванням агротехнічних заходів. Болотні ґрунти поширені в усіх зонах України, але найбільше їх на Поліссі. Агроналічні якості цих ґрунтів визначаються насамперед відсутністю або наявністю органогенного шару і тим, яка потужність останнього. Вони поділяються на: болотні, мінеральні, муловато-глейові, торф’яно-глейові (потужність органогенного шару до 30 см), торфові неглибокі (50-100 см), торфові середньоглибокі (100-200 см), торфові глибокі (200-400) і тофові надглибокі (> 400 см). Серед них трапляються карбонатні, засолені, солонцюваті види.

В Україні Полісся є основним районом виробництва товарної картоплі, льону-довгунця; ґрунтово-кліматичні умови сприятливі й для вирощування цукрових буряків, хмелю, а також зернових культур, люпину, гречки та ін.

Займає 20, 2 млн. га (34% від площі країни). Ґрунтовий покрив досить різноманітний. Це зумовлено неоднорідністю природних умов ґрунтоутворення. В структурі ґрунтового покриву (у% від загальної площі орних угідь зони) сірі лісові ґрунти займають – 10, темно-сірі лісові і чорноземи опідзолені – 21, реградовані ґрунти (сірі і темно-сірі, чорноземи) – 10, чорноземи типові – 51, чорноземи солонцюваті і лучно-чорноземні солонцюваті – 2, чорноземи на щільних пордах і глинах – 3.

Умови ґрунтоутворення сірих лісових ґрунтів

Клімат. Сприятливий для росту і розвитку природної дерев’янистої та трав’янистої рослинності. Характерна особливість – приблизно однакове співвідношення опадів та випаровуваності.

Рельєф і ґрунтоутворюючі породи. Рельєф хвилястий, сильно і глибоко розчленований ерозією. Перважаючими породами яввляються леси та лесовидні суглинки.

Рослинність. Цілинна рослинність зони представлена трав’янистими лісами, які чергуються з безлісними ділянками лучних степів. Переважають букові, буково-грабові, дубово-грабові ліси.

Структура профілю та генезіс сірих лісових ґрунтів

За сукупністю морфологічних ознак та властивостей займають проміжне положення від дерново-підзолистих до чорноземних ґрунтів.

В залежності від інтенсивності гумусування і розвитку ознак опідзолення тип сірих лісових ґрунтів підрозділяють на 3 підтипи – світло-сірі, сірі та темно-сірі.

Тип сірих лісових ґрунтів характеризується слідуючою будовою профілю. Цілинні ґрунти з поверхні мають горизонт лісової підстилки (А0) або дернини (Ад). У верхній частині виділяється гумусовий шар, забарвлення якого змінюється від світло-сірого до темно-сірого, в залежності від вмісту гумусу. Гумусовий шар помітно розподілений на 2 горизонти – верхня частина з найбільш інтенсивним забарвленням (гор. А1) і нижня частина – гумусово-опідзолений (гор. А1А2), який має білясту присипку (ознака опідзоленості). Далі слідує перехідний горизонт А2В. Нижче залягає ілювіальний горизонт В, який поступово переходить в породу С. В.