Характеристика електроенергетики, визначення територіальної структури на території України та на обласному рівні

Через високовольтні лінії передачі пролягли мости з України у Поволзький район Російської Федерації, у Словаччину, Угорщину, Румунію. В 90-х роках освоєно транс українські лінії електропередачі напругою 750 кВт “Донбас-Західна Україна-Альбертірша”.

 

 

Енергетика завжди була основою господарства, у першу чергу промислового виробництва. Однак відсутність природних енергетичних ресурсів (за винятком торфу) стримувала розвиток власної енергетики на Рівненщині. І се ж свідчать архівні матеріали, вже наприкінці минулого століття на території Волинської губернії діяло 58 невеликих електростанцій (із них у межах описуваної території, за нашою наближеною оцінкою, розміщувалось 14 електростанцій, що працювали виключно на привізному вугіллі). Досить відзначити, що у 20-30-х роках на душу населення у Волинському воєводстві, куди входила і територія Рівненщини, вироблялося лише 3,8 квт-год електроенергії.

Сучасний паливно-енергетичний комплекс області об’єднує дві самостійні галузі електроенергетику і паливну промисловість.

Електроенергетика Рівненщини, на долю якої в останні роки припадає 9,8 % (у 1994р. – 7,8 % загального обсягу промислово продукції області, базується на використанні атомної й гідравлічної енергії.

Атомна енергетика області має загальнодержавне значення, хоча і представлена лише одним підприємством – рівненською АЕС. Гідравлічна енергія сьогодні використовується теж лише одним підприємством – Млинівською ГЕС на р.Іква (протягом 1959-1979 рр діяла також Хрінницька ГЕС на р.Стир. управління діяльністю електроенергетичної системи (за винятком Рівненської АЕС, що має державне підпорядкування) в області здійснює Рівненське державне підприємство електромереж. Важливе місце у складі галузі посідає дослідне підприємство “Рівнеелектротехнологія”, завданням якого є організація розробки й випробування електроприладів.

Електроенергетика зосереджує 4,6 % обласного промислово-виробничого персоналу. 37,9 % загальної вартості основних промислово-виробничих фондів, спрацювання яких досягло майже 16 %. Загалом підприємствами галузі було вироблено близько 1,9 млрд квт-год електроенергії.

Центральним підприємством у галузі, безперечно є Рівненська АЕС, спорудження якої розпочалося у 1976р. поблизу с.Вараш Володимирецького району (на його місці існує головне місто енергетиків Рівненщини – Кузнецовськ), а перший струм був поданий у державну енергосистему 22 грудня 1980р. на станції діють три енергоблоки, два з яких мають потужність по 440 тис кВт кожний (здані в експлуатацію у 1980р. та 1981 р.), а також третій, що вступив у дію у 1988 році 1 млн кВт. Ще на 1990р. майже було завершене будівництво четвертого енергоблоку з також не проектною потужністю (1 млн кВт). Проте відомі політичні події того часу, насамперед прийняття Верховною Радою під тиском громадськості, стривоженої наслідками чорнобильської катастрофи, мораторію на спорудження атомних об’єктів в Україні, примусили припинити роботи на четвертому енергоблоці і поставити його на консервацію на невизначений час. Сьогодні, коли рішення про мораторій скасоване тією ж Верховною Радою, розпочалися роботи по розконсервації блоку, проте через фінансові організаційні негаразди справа посувається дуже повільно. З діяльністю АЕС пов’язано чимало найрізноманітніших проблем, серед яких особливо гостро стоять проблеми організаційні (зокрема забезпечення реакторів ядерним паливом, яке раніше станція повністю одержувала з Росії) та екологічні, зумовлені невдалим, з точки зору геології, вибором промислових майданчиків під спорудження перших двох блоків АЕС є поширення карбонатових порід, на яких активно розвиваються техногенні карстові процеси. І все ж, попри всі згадані остороги і труднощі, Рівненська АЕС залишається провідним енергетичним підприємством області і має непогані перспективи для подальшого розвитку.

 

 

На основі вихідних даних таблиці 2.1 визначимо показники конкурентоспроможності, інвестиційної привабливості та комплексний показник конкурентоспроможності галузей економіки Рівненської області за 2001-й рік.

 

Таблиця 2.1

Загальні показники діяльності галузей Рівненської області

№ п/п Галузь економіки РС, грн./міс. G,

млн. грн. L,

тис. чол. Iq,

млн. грн. Q, %

1 2 3 4 5 6 7

1 Електроенергетика* 155 454,9 79,9 150 68,2

2 Сільське господарство 73 -87,6 203,1 7 91,1

3 Лісове господарство 142

4 Транспорт 165 3,8 23,9 20 71,1

5 Зв’язок 203

6 Будівництво 170 17 20,5 4 64,5

7 Торгівля 140 25,6 27,8 7 47,7

8 Громадське харчування 84

9 Матер.-технічне постачання і збут 150 -1 66,7

10 Заготівлі 127 -1 0 59,1

11 Житлове господарство 164 8,4 15,2 46 64,4

12 Комунальне господарство 197

* Примітка: PC – середньомісячна заробітна плата, грн./міс.; G – прибуток, млн. грн.; L – кількість зайнятого населення, тис. чол.; Iq – інвестицій в основний капітал, млн. грн.; Q – збиткові підприємства та організації, %.

 

Комплексний показник конкурентоспроможності галузі регіону складається із двох груп:

 

Відповідно кожний з них містить у собі:

Y = PC + G + L

I = Iq + Q,

Отже, для комплексної оцінки конкурентоспроможності окремої галузі в структурі галузей промисловості регіону в остаточному варіанті пропонується така концептуальна модель:

,

де:   – комплексний показник конкурентоспроможності і-ої галузі промисловості регіону;   – показник конкурентоспроможності і-ої галузі промисловості регіону; Іі –