Характеристика міжнародного ринку технологій. Економічна складова передачі технології

- продаж ліцензії на технологію дає змогу компенсувати витрати на її розробку або може бути прибутковою операцією;

- правовий захист дає змогу продавцям при виході на міжнародний ринок тимчасово зберегти комерційну таємницю та повні права на технологію;

- пройшовши пік життєвого циклу у своїй країні, інновація прагне вийти на інші ринки з метою подальшого отримання надприбутків;

- валютний ефект від реалізації технології на світовому ринку набагато вищий, ніж від експорту звичайних товарів;

- продаж технології дає можливість задовольнити широке коло економічних інтересів, що зовсім не замикаються на традиційному для будь-якого власника товару відшкодуванні вартості і зміни її форми.

Покупців:

- економія коштів та часу на розробку технологій.

- підняття технічного рівня виробництва за короткий термін. Технологія, що передається, у більшості випадків має для країни, що її приймає, наукомісткий та інноваційний характер;

- можливість не тільки оновити, а й розширити виробництво, оскільки передача технологій часто супроводжується вкладеннями капіталу;

- зростання конкурентоспроможності;

- збільшення експорту продукції;

- очікувані прибутки від технологічних та інших інновацій [3, с. 120].

Отже, в результаті міжнародної передачі технологій виграють як продавці, так і покупці. Продавці отримують винагороду, а покупці отримують нову технологію, за рахунок якої можуть досягти певної економії засобів та часу порівняно із самостійною розробкою технології; ліквідувати технічну відсталість у певних галузях діяльності; досягти підвищення конкурентоспроможності продукції, що виробляється за придбаною технологією, та збільшити її експорт.

Загалом продавці та покупці, донори та реципієнти прагнуть ефективно використати переваги міжнародного поділу праці. Порівняльні переваги мають місце в науково-технічній сфері, так само як і в інших сферах людської діяльності, і приносять відповідні ефекти.

Сегменти ринку технологій. В тій його частині, де здійснюється торгівля ліцензіями, патентами, ноу-хау тощо (тобто в «чистому» вигляді), технологія виступає як самостійний фактор виробництва. В інших сегментах цього ринку, де технології матеріалізовані в технологічномістких видах продукції, кваліфікованих працівниках, високотехнологічному капіталі, міжнародне переміщення технологій поєднується з міждержавним рухом товарів, робочої сили і капіталу [4, с. 500].

Тенденції міжнародного ринку технологій:

- суб'єктами виступають переважно промислове розвинені країни світу;

- збільшується участь країн, що розвиваються, та країн перехідної економіки;

- спостерігається лібералізація ринку;

- зростає частка інтелектуальних послуг;

- виникло та поширюється міжнародне регулювання ринку;

- відбувається подальша диверсифікація та індивідуалізація продукту;

- збільшуються темпи зростання обсягу виробництва та товарообігу інноваційних продуктів;

- розширюється асортимент продукції (за 25 років він збільшився у 10- 15 разів) ;

- скорочується середня тривалість життєвого циклу продукту (за 25 років зменшилася наполовину)

- зростає швидкість морального старіння патентної інформації (в середньому термін користування патентом становить 10-14 років, а в області мікро-електроніки – всього 4-5 років) ;

- скорочуються строки впровадження науково-технічних розробок від їхньої лабораторної стадії до серійного виробництва;

- зменшується час розповсюдження інновацій (кожні 20 років скорочувався наполовину і зараз становить 2-6 років) ;

- інновація все більше стає необхідним засобом створення конкурентних переваг, завоювання міжнародного ринку. Відсутність достатньо продуктивних інновацій, навіть в умовах значних інвестицій, позбавляє країну економічного зростання та експортної конкуренції у провідних галузях;

- країни – власники нових технологій отримують основну частку надприбутків, а ті країни, що тиражують створені іншими технології, отримують прибутки на порядок менші;

- активізація експорту-імпорту технологій вимагає сприяння з боку держави та оперативного корпоративного менеджменту [5, с. 311].

 

 

В умовах світової глобалізації та конкуренції на світових ринках, рівень економічного розвитку країни визначає рівень науково-технічного прогресу, здатність до комерціалізації інтелектуальних ресурсів. В свою чергу, трансфер технологій є одним з важливих складових інноваційного процесу, який може забезпечити економічну стабілізацію держави.

Трансфер технологій став невід'ємною частиною світового економічного процесу, проте його ефективність залежить від рівня соціально-економічного розвитку країни та врахування критеріїв пріоритетів технологічного розвитку при розробці стратегії міжнародної науково-інноваційної політики. Сучасні процеси міжнародного трансферу технологій створюють додаткові можливості для економічного розвитку країни та визначають його перспективи.

Стан, тенденції та перспективи вдосконалення трансферу технології розглядаються в роботах таких фахівців, як Андросова О. Ф., Денисюк В., Кам’янська О. В., Соловйов В. П., Титов В. В., Яримчук А. Розгляд результатів їхніх досліджень дозволяє зробити висновок, що на сьогодні трансфер інноваційної продукції в Україні, ще не достатньо розвинений і полягає у більшості випадків у купівлі технологій з-за кордону.

В контексті розгляду поняття трансфер технологій необхідно розглянути що являє собою технологія. Більшість науковців пов’язують технологію з перетворенням, практичною реалізацією наукових знань та інформації і надають такі визначення, як: «технологія – науково-технічні, виробничі, управлінські знання та досвід»; «технологія – це науково-технічні знання (включаючи методи, форми та способи їх використання), що застосовуються при розробці, виробництві та експлуатації товарів, втілені в матеріальні носії чи які існують в інтелекті суб’єктів, і такі, що мають комерційну цінність і багатоцільове використання»; «технологія – це