Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Характеристика основних напрямків діагностики здоров’я за прямими показниками

Предмет: 
Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
9
Мова: 
Українська
Оцінка: 

для осіб з прихованими формами протікання захворювань сердечносудинної системи. А К. Купер (1989) відзначив, що 12-хвилинний тест протипоказаний особам старше 35 років або тим, хто не пройшов 6тижневий курс початкової фізичної підготовки. Крім того, існуючі методики визначення МСК мають деякі обмеження в практиці масової фізичної культури.

З врахуванням цих проблем розроблені різні експрессистеми оцінки рівня фізичного здоров'я, не потребуючі складного устаткування, спеціального навченого персоналу, але в той же час відрізняються один від одного інформативністю. Кількість науководослідних робіт, у яких використовувалася «експрес-оцінка» соматичного здоров'я за системою Г. Л. Апанасенко, вказують на її вагоме значення при оцінці ефективності будьяких фізкультурнооздоровчих програм.
Не дивлячись на популярність цього методу діагностики рівня здоров'я, існують його модифікації і вченими триває пошук нових способів вимірювання і оцінки фізичного стану людини.
здоров’я є абсолютно-логічною категорією, яка може бути описана різноманітними моделями, що ускладнює діагностику здоров’я. Тривалий час традиційна діагностика медицини полягала лише у розпізнаванні ознак хвороби. Якщо вони є – людина хвора, а якщо їх немає – здорова, оцінка ж рівня здоров’я не проводилась.
Ліквідувати цей недолік допомогло введене академіком М. Амосовим в теорію здоров’я поняття «кількості -здоров’я», яке характеризується рівнем потенціальних можливостей до мобілізації резервів організму.
Найбільш розповсюдженою моделлю діагностики рівня (кількості) здоров’я за прямими показниками є оцінка енергопотенціалу (резервів біоенергетики) людини.
Одним з елементів сутності здоров’я є енергетичний потенціал людини, що проявляється у аеробній здатності (тобто кількості спожитого кисню за 1хвилину на 1 кг маси тіла) – МСК. Отже, показники енергетики людини, виражені у МСК, можуть повністю характеризувати фізичне здоров’я людини.
Дослідження (Амосова М. М., Я. А. Бендет, 1983) свідчать про те, що залежно від ступеня порушення здоров’я, знижується і рівень МСК (на 40-80%). Встановлено, що люди з високим аеробним потенціалом наділені високою стійкістю до негативних чинників (гіпоксії, радіації, змін внутрішнього середовища, у них високий коронарний, респіраторний і ендокринний резерви). Доведено, що фактори ризику захворювань формуються при зниженні МСК організму лише до певної межі. нагромаджений досвід дає змогу сформувати поняття «безпечного рівня здоров’я», який характеризується МСК – 42мл/кг/хв для чоловіків і 35 мл/кг/хв для жінок. У людей, які мають безпечний стан здоров’я спостерігаються високі резервні можливості, у них відсутні фактори ризику захворювань. У людей з низьким рівнем виникають передумови ризику і можливість розвитку хронічних соматичних захворювань.
Однак, інші дослідження (Дембо А. Г., 1984 та інші), свідчать про наявність факторів, які не вкладаються в енергетичну концепцію. Зокрема, у висококваліфікованих спортсменів, з дуже високим (граничним) рівнем МСК нерідко бувають порушення фізичного здоров’я: не лише порушення опорно-рухового апарату, але й внутрішніх органів (холецистит, органів травлення, дихання, дистрофія міокарду тощо). До речі, жінки характеризуються нижчим енергопотенціалом, але живуть довше. Отже, існує інша складова здоров’я, потужніша за енергетичний потенціал людини.
Іншим показником є біологічна організованість, що забезпечує оптимальний взаємозв’язок, тобто гармонійність між взаємозв’язаними органами та функціями. Висока біологічна організація спостерігається у довгожителів (навіть з низьким рівнем енергопотенціалу), у жінок. А у спортсменів при напружених тренуваннях спостерігається їх зниження (відсутність кореляційних зв’язків між РWC170, ЧСС у стані спокою, часом відновлення тощо). Найпростішим прикладом біологічної організації є взаємозв’язки між віком, зростом та вагою (таблиці) та «загублених» років життя у випадку надлишкової маси тіла. Отже, у фізичному здоров’ї розрізняють два компоненти: енергетичний та організаційний. Обидва компоненти здоров’я тісно зв’язані між собою і перебувають у постійній взаємодії: життя не можливе без припливу енергії із зовнішнього середовища, а організаційний компонент забезпечує взаємозв’язок, взаємне підпорядкування функцій і структур, необхідну «допомогу» з боку однієї функції в інтересах всього організму, або іншої функції. (Наприклад, якщо в організмі мало енергії, то спочатку «включається» забезпечення енергією зовнішня діяльність (зниження рухової активності) ; і лише потім діяльність внутрішніх органів. Або постільний режим – це не вимога лікаря, а самого організму, який скорочує витрати на зовнішню діяльність для забезпечення «внутрішніх» потреб.
Між станом здоров’я і хвороби виділяють перехідний, так би мовити третій стан, який характеризується «неповним» здоров’ям. Це передпатологічний стан, при якому регуляція психічних та фізичних функцій менш досконала, що вже характерно для хворобливого стану. Цей передпатологічний період супроводжується виникненням неприємних суб’єктивних відчуттів: роздратування, головні болі, слабкість, потемніння в очах при різних змінах положення тулуба, втрата апетиту, озноб, низька працездатність, задишка при помірному фізичному навантаженні, неприємні відчуття в ділянці серця тощо. Якщо організм подолає цей стан, то здоров’я поновиться. Об’єктивно можуть бути зареєстровані тенденція до тахікардії, нестійкий рівень АТ, похолодання кінцівок тощо.
В третьому стані знаходяться більше половини всієї популяції людей. Якщо хвороби тривають дні, тижні, місяці, то третій стан може зберігатися роками і навіть все життя.
Такий стан характерний для тих, хто веде малорухомий спосіб життя, неправильно харчується, вживає алкоголь, в періоди статевого дозрівання, старості, а також для тих, хто проживає на радіаційно забруднених територіях в нашій державі (синдром радіофобії). У школярів до третього стану також призводять розумова втома, перенапруження, хронічна інтоксикація, процес адаптації до школи.
Коли ж захисні можливості виявляться недостатніми, виникає біль, який свідчить про порушення життєдіяльності організму під впливом надзвичайних подразників, що обмежують її пристосування до зовнішнього середовища та знижують працездатність.
«Третій стан» не є однорідним і включає в себе два стани: передхвороба та маніфестація патологічного процесу.
Основною ознакою передхвороби є – можливість розвитку патологічного процесу без зміни діючого ззовні чинника при знижених резервних можливостях людини.
Основною ознакою маніфестації патологічного процесу є зниження або втрата здатності до виконання функцій і початок хвороби.
Таким чином межі «третього стану» є чітко окресленими. Однак, межа між передхворобою та маніфестацією патології на сьогоднішній день не є визначеною.
 
Список використаних джерел:
 
Брехман И. И. Введение в валеологию – науку о здоровье, – М., Наука, 1987.
Булич Е. Г., Муравов І. В. Валеологія. Теоретичні основи валеології. – К. : ІЗМН, 1997.
Валеологія: Навчально-метод. матеріал для викладачів та студ. вищих навч. закл. / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини «Україна». Вінницьке територіальне представництво / Л. С. Лойко (уклад.). – К., 2001.
Гудзан Н., Філь В. Вікова фізіологія та валеологія: практичні роботи: навч. -метод. посібник / Дрогобицький держ. педагогічний ун-т ім. Івана Франка. – Дрогобич, 2007.
Давидюк Г. М. Валеологія. – Луцьк: Надстир'я, 1998.
Фото Капча