Характеристика слухового аналізатора

Безперервне моделювання. У безперервних моделях стан системи описується набором залежних змінних, які безупинно змінюються в часі. Щоб відрізнити безупинно варіативні змінні від дискретних, перші називаються змінними стану. Побудова безперервної моделі зводиться до формулювання рівнянь для сукупності змінних стану, динаміка поведінки яких імітує реальну систему.

Багато видів діяльності операторів містять у собі безперервний поточний контроль і керуванн, тому для їх відтворення найбільше підходить безперервне моделювання. Прикладами такої діяльності є керування транспортними засобами, спостереження за метою і підтримка значень змінних деякого процесу усередині заданих допусків. Навіть якщо в завдання оператора не входять безперервні дії, розробнику моделі може знадобитися описати елементи системи, які безупинно змінюються в часі (наприклад, положення транспортного засобу, координати мети, значення змінних процесу). Таким чином, багато моделей на основі мережевих завдань можуть містити в собі ряд безперервних компонентів.

Моделі безперервних систем часто представляються диференціальними рівняннями, оскільки звичайно буває легше сформулювати співвідношення для швидкості зміни (наприклад, прискорення) змінної стану (наприклад, швидкості), ніж безпосередньо для самої змінної.

Іноді безперервні системи моделюються за допомогою різницевих рівнянь. У таких моделях тимчасова вісь розбивається на відрізки фіксованої довжини. Динаміка змінної стану описується рівнянням, відповідно до якого за значенням змінної в поточний період до обчислюється її значення для наступного періоду.

Змішані дискретно-безперервні моделі. У змішаних дискретно-безперервних моделях змінні можуть змінюватися як дискретно, так і безупинно. Поведінка системи імітується за допомогою перерахування значень безперервних змінних на малих дискретних інтервалах часу і повторюваних розрахунків величин змінних, які змінюються тільки при настанні подій.

При змішаному моделюванні розглядаються два типи подій: подія-час і подія-стан. До першого типу відносяться ті події, які звичайно використовуються у дискретних моделях (наприклад, завдання оператора). Події другого типу заздалегідь не плануються і відбуваються тоді, коли деяка системна змінна досягає конкретного стану (заданого значення або певного рівня).

Змішане дискретно-безперервне моделювання є особливо привабливим для імітації систем “людина-машина” і стало основним принципом у більшості мов моделювання, орієнтованих на аналіз мережевих завдань. Системи, у яких оператор управляє механізмами або процесами безперервної дії, є найпоширенішими. Як приклади можна назвати пілотів, керуючих літаками, і операторів атомних реакторів, які контролюють неперервні у часі процеси, та їх численні відображення. У таких випадках дії оператора і вхідні дані (вони можуть бути як безперервними, так і дискретними) описуються як дискретні події, а відгуки системи (включаючи безперервні форми відображення) – як змінні стани. Події, які приводять до змін стану системи, вимагають тих або інших дій оператора. Наприклад, якщо покажчик висоти на альтиметрі спускається нижче необхідного значення, це приводить до того, що пілот прикладає необхідні дії.

 

 

Характерною особливістю науково-технічного прогресу на сучасному етапі є створення автоматизованих систем управління на основі впровадження електронно-обчислювальної техніки, що вимагає, при розробці, впровадженні та експлуатації таких систем, проведення інженерно-психологічної оцінки їх дії.

Особливості діяльності оператора в автоматизованих системах управління наступні:

керування великою кількістю об’єктів і параметрів, що зумов-лює значні навантаження на нервово-психічні функції;

сприймання, переробка інформації і прийняття рішень є суттю діяльності;

необхідність декодування інформації, отриманої в закодованому вигляді від приладів, і співвіднесення її зі станом реального процесу або об’єкта;

висока точність дій і швидкість прийняття рішень та здійснення управлінських функцій;

висока відповідальність за дії і прийняті рішення;

висока готовність до екстрених дій;

обмежена рухова активність, незначні м’язові навантаження;

сенсорна монотонія або політонія;

сенсорні, емоційні та інтелектуальні перенавантаження.

На основі інженерно-психологічної оцінки систем управління до взаємодії людини і технічних засобів ставляться підвищені вимоги, що вимагає пристосування техніки до людини (конструю-вання машин з врахуванням людських можливостей) і людини до машини (добір і підготовка спеціалістів).

Незважаючи на загальні риси діяльності оператора, можна виділити окремі види операторської праці, для яких характерні свої особливості.

Оператор-технолог безпосередньо включений в технологічний процес. Працює переважно в режимі негайного обслуговування, тобто слідкує, контролює і регулює технологічний процес з метою підтримання його в заданих межах. Переважаючими є керівні дії, виконання яких регламентується інструкціями. Останні містять повний набір ситуацій і рішень. До цього типу відносяться оператори технологічних ліній, оператори по прийняттю і переробці інформації.

Оператор-спостерігач (контролер, диспетчер). В його діяльності важливе значення мають інформаційні та концептуальні моделі, а також процеси прийняття рішень. Керівні дії дещо простіші. Може працювати в режимі відкладеного обслуговування. Сюди належать оператори радіолокаційних станцій, диспетчери на різних видах транспорту.

Оператор-дослідник в значно більшій мірі використовує поня-тійний апарат мислення і досвід, закладені в концептуальну модель. Органи керування мають менше значення, а інформаційні моделі, навпаки, велике. Сюди належать користувачі обчислювальних систем, дешифрувальники різних об’єктів.

Оператор-маніпулятор, в діяльності якого велике значення має сенсомоторна координація і моторні (рухові) навички. Механізми моторної діяльності основні, хоча використовується і апарат понятійного та образного мислення. Функціями оператора-маніпулятора є керування роботами, машинами, транспо-ртними засобами і т. д.

Оператор-керівник. Головну роль в діяльності відіграють інтелектуальні процеси. Сюди відносяться організатори, керівники різних рівнів, особи, які приймають відповідальні рішення в людино-машинних комплексах і володіють знаннями, досвідом, інтуїцією.

Для ефективного функціонування системи управління особливо велике значення має така властивість оператора, як надійність. Під надійністю розуміють здатність людини виконувати задані функції своєчасно і з необхідною точністю за умови можливих перешкод. Надійність оператора залежить від:

конструктивних характеристик технічних засобів;

професійної підготовки;

індивідуальних особливостей працівника.

Так, з основними властивостями нервової системи пов’язані такі показники надійності оператора, як витривалість, в тому числі ви-тривалість до екстреного напруження і перенапруження, стійкість до перешкод, реакція на непередбачені сигнали, стійкість до факто-рів зовнішнього середовища.

 

 

Данилова Н. Н. Психофизиология. – М. : Аспект Пресс, 1998.

Дмитриева М. А., Крылов А. А., Нафтельев А. И. Психология труда и инженерная психология – Л. : издательство: ЛГУ, 1979.

Душков Б. А., Королев А. В., Смирнов Б. А. Основы инженерной психологии. Учебник для студентов вузов. – М. : Издательство: Академический проект, 2002.

Основы психофизиологии / под ред. Ю. И. Александрова. – М., 1998.

Плиска О. І. Фізіологія: Навч. посібник для студ. природничих ф-тів пед. навч. закл.. – К. : Парламентське вид-во, 2004.