Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Хірургічна допомога як складова херсонської земської медицини

Предмет: 
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
10
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Хірургічна допомога як складова херсонської земської медицини
 
B. C. Єрмілов
У статті висвітлюється стан хірургічної допомоги сільському населенню у складі земської медицини Херсонської губернії в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
Ключові слова: хірургічна допомога, земська медицина, сільське населення, Херсонська губернія.
Спеціалізована медична допомога жителям села почала складатися в надрах земської медицини. Особливого розвитку набула така її частина, як хірургічна допомога. Організація надання цієї важливої допомоги сільському населенню дотепер є актуальною проблемою. Тому метою пропонованого дослідження є з’ясування і висвітлення стану хірургічної допомоги земською медициною Херсонської губ. в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
Для діяльності земського лікаря як в губернській чи повітовій лікарні, так і в сільській дільничній обов’язковим було надання хірургічної допомоги. Деякі земські лікарі настільки вправно робили операції, що стали не тільки популярними на своїй дільниці, а й відомими на всю країну. Професор М. Мірський у сучасному навчальному посібнику з історії медицини та хірургії серед таких хірургів називає і земського лікаря Єлисаветградського повіту О. Юцевича [1]. Свого часу значну хірургічну діяльність земських лікарів Херсонської губ. показали А. Корчак-Чепурківський, А. Улибишев, Н. Тезяков, І. Кміта, О. та І. Юцевичи, П. Волохов, П. Востріков, В. Волков. Особливо детальний на науковому рівні аналіз хірургічної діяльності в Єлисаветградському повіті зробив дільничний лікар Г. Ребрина [2]. Більшість з цих лікарів самі були відомими та популярними в народі земськими хірургами. Помітне місце серед хірургів минулого сучасний дослідник В. Братусь відводить М. Скліфосовському та В. Філатову, які працювали в Одесі та надавали допомогу також і селянам ближніх повітів [3].
У земській медицині спеціалізація медичної допомоги формувалася поступово. У першій половині земського періоду в дільничних лікарів умов для проведення хірургічних операцій майже не було. Дільниці тільки починали облаштовуватися стаціонарними закладами, де лікарі намагалися створити хоч якісь умови для проведення невідкладних оперативних втручань. Великі хірургічні операції проводилися спочатку тільки в губернських лікарнях. Тут почали відкривати хірургічні відділення, влаштовувати операційні та перев’язувальні кімнати. Один з лікарів, як правило, спеціалізувався з надання хірургічної допомоги. У Херсонській губернській лікарні за період з 1 вересня 1870 р. до 1 вересня 1871 р. було зроблено всього 27 хірургічних операцій, «из них 12 сделаны старшим врачом Боголюбовым и 15, преимущественно глазных, – ординатором Поппером» [4, 94]. За 1899 р. у хірургічному відділенні лікарні оперативне втручання вже було здійснене 287 хворим (207 чоловіків і 80 жінок), при цьому складних операцій – 160 і легких – 127. Смертність хірургічних хворих склала 4, 5%. Операції проводили з дотриманням правил асептики, під загальним наркозом хлороформом, суттєвих ускладнень загоєння ран і перебігу післяопераційного періоду не було [5, 78].
У повітах хірургічна допомога розповсюдження почала з повітових лікарень. Так, у відомостях про лікарні Херсонської губ., зібраних членом губернської земської управи Луговським у 1871 р., про Єлиса- ветградську земську повітову лікарню сказано: «Лечебница для бесплатно-приходящих, преимущественно для хирургических и глазных, с помещением человек на 10. Содержится отлично и изобильно снабжена всем необходимым. Кроме того, при больнице имеется полный хирургический аппарат» [6, 16]. А поки у повітах для селян переважала загалом фельдшерська допомога, то фельдшерам для надання первинної хірургічної допомоги передбачалося мати «фельдшерский карманный набор инструментов, кровопускательный куб с достаточным количеством кровососных банок и клистирную трубку; кроме того, запас бинтов, корпии, ветоши и шин для переломов» [7, 15].
Випадки проведення значних хірургічних операцій у повітових, а потім і в дільничних лікарнях, стали розповсюджуватися з другої половини 80-х рр. ХІХ ст. там, де до цього виявилися здатні лікарі. Стан хірургічної допомоги в кінці 80-х рр. показує звіт оперативної діяльності дільничних лікарень Херсонського повіту. Кількісні показники хірургічної допомоги в Херсонському повіті за 1889 р. не були вичерпними, адже 3 дільничні лікарні звіти про такий вид допомоги не представили, та й у решти лікарень повного обліку операцій не було, тим не менше, представлені цифри операцій свідчили про різноманітний характер дільничної хірургічної допомоги: у примітивних умовах сільської дільниці лікарі робили операції на кістках і суглобах, видалення пухлин, гінекологічні та офтальмологічні операції. Автор річного повітового медичного звіту О. Корчак-Чепурківський про таку хірургічну діяльність земських лікарів говорив, що вона «составляет обыкновенно отличительную черту земских больниц, правильно функционирующих». Тоді як у деяких дільничних лікарнях «вся хирургическая деятельность исчерпывается ампутациями, на которых созидалась слава больниц до антисептического периода». Такий стан не надто розвиненої хірургічної діяльності О. Корчак-Чепурківський пояснював наступними причинами: відсутністю наукових відряджень земських лікарів у клініки університетських міст; перевантаженістю лікарів роботою, а також: «Трудность в некоторых больницах, граничащая с невозможностью, имея обширную амбулаторию и значительной величины участок, сосредоточить свое внимание на хирургической деятельности»; тіснотою та недосконалим плануванням приміщень більшості дільничних лікарень, що спричиняло «серьезную опасность для послеоперационного периода оперируемых» [8, 85-86].
Кваліфікована підготовка лікарів до певних видів спеціалізованої допомоги, у тому числі, а вірніше, перш за все, до хірургічної допомоги, почала здійснюватися з 90-х рр., коли земські лікарі стали систематично їздити в наукові відрядження в університетські клініки: «Каждый земский врач, отправляясь в командировку с научной целью, считает необходимым, прежде всего, пополнить
Фото Капча