+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Стаття
К-сть сторінок:
6
Мова:
Українська
61]. Подібне зображення знаходимо й у романі «Втеча від себе», однак у «Темноті» воно домінує й найбільше себе проявляє.
Притаманне відчуття порожнечі й іншим героям роману «Темнота». Так, Сопрон, ідучи вулицями Канева, відчуває якусь вбивчу атмосферу, якийсь порожній простір. Усе навкруги якось дивно змінилось, «і те і не те», – каже Сопрон. Він шукає «живого місця і не знаходить» [6, с. 261]. На міське життя письменник дивиться очима селянина. І до цього моменту він протиставляв топос хутора і міста не на користь останнього. Помістивши Сопрона в постреволюційне місто, письменник намагається показати, що передусім там руйнується традиційна мораль. Хоча Сопрон і не є віруючим, однак він бачить, що в місті зруйновано храм, тобто зруйновано споконвічні уявлення про справедливість, чесність, порядність. Місто робить людину бездуховною, аморальною, і тому саме в місті з надзвичайною гостротою відчувається самотність, порожнеча і непотрібність людини як індивідуальності. На перший план має вийти сіра, покірна маса. Власна воля і думка окремої людини повинна зникнути, бо держава визнає її шкідливою, непотрібною.
Чи не найважливішим центром організації простору історичних подій у літературі є місто. Як зазначає А. Дж. Тойнбі, «місто. є зменшеною копією великого світу» [7, с. 513]. Роль міста є, звичайно, важливою, й У. Самчук це визнає. Хоча для письменника ідеальною формою буття українського народу є хутір, однак письменник розуміє, що оволодіти містом – це оволодіти моделлю світу, пізнати один із його виявів, осягнути своєрідний момент істини. Українська державність орієнтується тільки на село і через це програє свій бій. Саме тому так сприймає місто Сопрон, а перші «негативні» риси нової влади герої Самчука бачать у просторі міста.
Аналізуючи особливості простору, можна відзначити органічну єдність просторових атрибутів і особливостей характерів героїв. Тобто простір зумовлює внутрішній стан персонажів та вмотивовує їх вчинки, «стає в текстах організуючим елементом, навколо якого будуються і непросторові його характеристики» [2, с. 280].
Візуально міський пейзаж стає непривабливим через сірість, породжену катастрофічними змінами. Зміни, породжені революцією, виявилися не такими, як колись собі уявляв Сопрон. Він «вертається. ніби після великої молитви, з тяжкою душею, але з якимось ніби проясненням в розумі» [6, с. 263]. У цьому випадку порожнеча вуличного простору схиляє персонажа до саморефлекції, самозаглиблення, самоаналізу і самоперетворення. Предметний світ міста наділяється гротескними рисами, грубо натуралістичними деталями, через які автор передає опис середовища. Топос міста відбиває глибоку дисгармонію між зовнішнім світом і психологічним станом персонажа.
Роман «Темнота» завершується топосом порожнечі, який активно функціонує впродовж усього розгортання сюжету. Порожнечу духовну і просторову письменник не розділяє: «Величезні кімнати Морозового будинку порожні. Видно було порожнечу на всіх предметах і навіть у повітрі. Мороз ще ніколи не почував себе в середовищі такої макабричної умовності <... >. Мороз вже знає, що його година вибила» [6, с. 491-492].
Символічними в цьому плані виглядають слова Афіногена Васильовича Левицького: «- Я, – казав він, – учив усіх Морозів, але цій останній [Вірочці, доньці Івана Мороза. – М. С. ] хотілось дати не лише знання, але й душу. « [6, с. 348]. Тобто крім знань людині потрібно «дати» душу, і письменник на цьому акцентує нашу увагу.
Аналіз роману доводить правильність тези Д. С. Лихачова про вагомість просторово- часової організації художнього світу для збереження єдності змісту і форми літературного твору, оскільки «. складний зміст літературного твору невіддільний від форми» [8, с. 50].
Отже, у результаті експериментів із часом і простором структура аналізованого роману набула гнучкості, об’ємності, масштабності, синтезуючи в собі елементи роману соціального, ідеологічного та роману виховання. Просторово-часова модель У. Самчука виразно доносить до читача приховані можливості і психологічні механізми людської поведінки, створює цілісну картину дійсності з усіма її гострими суспільними, моральними, ідеологічними суперечностями і конфліктами. Значний інтерес становлять реалізовані в художній практиці прозаїка домінанти очікування, темноти, міста, що пов’язуються з простором хаосу і протиставляються при цьому семантиці топосу хутора. «Хутір» є сюжетотвірним та ідейним стрижнем, навколо якого формується проблематика і символіка твору.
Список використаних джерел
Бахтин М. Вопросы литературы и эстетики / М. Бахтин. – М. : Худ. литература, 1975. – 502 с.
Лотман Ю. Структура художественного текста / Ю. Лотман. – М. : Искусство, 1970. – 383 с.
Самчук У. Морозів хутір / У. Самчук. – Реґенсбург: Видання Михайла Борецького, 1948. – 584 с.
Коцюбинська М. Література як мистецтво слова / М. Коцюбинська // Вступ до літературознавства: Хрестоматія / Упорядн. Н. І. Бернадська. – К. : Либідь, 1995. – С. 145-147.
Дорошенко Ю. Монументалізм творчості Уласа Самчука / Ю. Дорошенко // Вісник Луганського державного пед. університету ім. Т. Шевченка: Філологічні науки. – 2001. – № 4 (36). – С. 44-50.
Самчук У. Темнота: Роман у 2-ох частинах / У. Самчук. – Нью-Йорк: Українська вільна академія наук у США, 1957. – 494 с.
Тойнби А. Дж. Постижение истории: Сборник / А. Дж. Тойнби. – М. : Прогресс, 1991. – 736 с.
Лихачев Д. О филологии: Сборник / Д. О. Лихачев / Вст. статья Л. Н. Дмитриева. – М. : Высш. школа, 1989. – 206 с.