Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Індивідуальне моделювання

Предмет: 
Тип роботи: 
Індивідуальне завдання
К-сть сторінок: 
16
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Повідомлення на тему:
 
«Індивідуальне моделювання»
 
Створення зачіски відбувається за певними законами композиції:
1. Усі компоненти та композиційні засоби підпорядковані призначенню зачіски. З цього випливає, що практичне призначення зачіски повинно бути і змістом її форми. Фантазійна зачіска недоречна на роботі або спортмайданчику, а довге розпущене волосся неприпустиме на прийомі офіційного характеру;
2. У зачісці присутній композиційний центр, який здебільшого трактується як місце зосередження основних, важливих зв'язків між елементами. Він може розташовуватись на будь-якій частині голови і не збігатися з геометричним центром або віссю симетрії;
3. Усі частини, компоненти співвідносяться між собою, а також з обличчям і фігурою людини. Цей закон базується на масштабності, тобто відношенні величини форми зачіски до величини голови, деталей обличчя, фігури людини. Масштабність має прямий зв'язок із кольором і фактурою. Зачіска зі світлого волосся здається дещо більшою, ніж з темного.
Кожна нова мода висуває свої критерії в оцінці величини зачіски. Сьогодні модно носити гладеньке волосся, а завтрашній день пропонує збільшити зачіску або деталі до певних розмірів.
Отже, довершеною можна вважати зачіску, де другорядне підлягає головному, де існує взаємозв'язок усіх компонентів і панує врівноваженість.
Форма – це загальний контур зачіски, видимий під будь-яким кутом зору. Вона тривимірна і змінюється залежно від кута зору.
1. Геометричний вид форми та її частин. Для оцінки об'ємної форми важливі два ракурси: вигляд зачіски в анфас, зі сторони обличчя, та вигляд збоку. Форми за виглядом нагадують геометричні фігури – кулі, конуси, куби та ін. Загальна форма зачіски дає уявлення про ідею зачіски, ЇЇ призначення й художній задум. Заповнюючи контур деталями, можна ще виразніше передати ідею зачіски, підсилюючи декоративність її рішення. Форма характеризується поверхнею. Характер поверхні створюють лінії. Існують чотири базових типи ліній, які око людини здатне прослідкувати в зачісці. Горизонтальні лінії – паралельні, вони проходять в одному і тому ж напрямку, не перетинаючись, на незмінній відстані одна від одної відносно лінії горизонту або лінії підлоги. Горизонтальна лінія відповідає за ширину в зачісці, бо вона впадає в око, починаючи з центральної точки і до самого її кінця (рис. 10. 10). Горизонтальні лінії створюють відчуття спокою, монументальності.
Рис. 10. 10. Горизонтальні лінії
Вертикальні лінії – прямі, спрямовані згори вниз або знизу вгору. Подібні лінії в зачісці візуально подовжують і звужують обличчя (рис. 10. 11). При створенні зачіски вони виражають злет, прагнення ввись, або ж навпаки – рух униз.
Рис. 10. 11. Вертикальні лінії
Діагональні лінії розташовуються між горизонтальними та вертикальними. Часто їх використовують для підкреслення або, навпаки, приховування якихось рис обличчя. Діагональні лінії використовуються для привертання уваги до зачіски (рис. 10. 12).
Рис. 10. 12. Діагональні лінії в зачісці
В емоційному плані вони створюють відчуття руху, спливання (текучості).
Зігнуті лінії надають зачісці обтічної форми. Згин може бути великим або малим, може утворювати повне коло або тільки частину кола. Лінії можуть бути спрямовані горизонтально, вертикально або діагональне. Лінії, що повторюються у протилежних напрямках, утворюють у зачісці хвилю або рух. Вдале поєднання та використання цих ліній допоможе у створенні зачісок.
Зачіски з використанням лише одного типу ліній є простими (рис. 10. 13).
У зачісці можуть повторюватись паралельні лінії – прямі або ламані, вони роблять її цікавішою (рис. 10. 14).
Рис. 10 13 Зачіска з одним типом лінії
Рис. 10. 14. Зачіска з лініями, що повторюються
Контрастуючі вертикальні та горизонтальні лінії сходяться під кутом 90°. Вони створюють ефект різкого переходу та рекомендовані для створення незабутнього образу й особливого враження (рис. 10. 15).
Проміжні лінії, як правило, ламані; використовуються для зв'язку й пом'якшення горизонтальних і вертикальних ліній (рис. 10. 16).
Рис. 10. 15 Контрастуючі лінії Рис. 10. 16. Проміжні лінії
2. Величина форми та її частин. Ця особливість підкреслює, що величина зачіски з обличчям ілюзорно збільшується або зменшується. Наприклад, при маленькій зачісці обличчя буде виглядати більшим, а при великій воно візуально зменшується. При цьому не слід забувати про співвідношення величини зачіски з фігурою. Дрібні деталі у великій формі підкреслюють її величину, а великі, навпаки, візуально зменшують.
3. Маса форми та її частин. Зі зміною форми за величиною змінюється і її маса, тобто зрима вагова кількість форми. «Важка» та «легка» форми викликають різні емоційні оцінки. Чим монолітніше побудована зачіска, тим масивніше вона виглядає. Статична форма виглядає важче, ніж така ж за формою, але характерна рухом волосся.
Максимальної маси набувають форми, наближені за своїм виглядом до форми куба, циліндра, кулі. На зміну маси форми впливає характер прикрас.
4. Колір і фактура. Ці елементи суттєво впливають на зовнішній вигляд форми зачіски. Якщо в моделях статичних форм виправдане використання чистого кольору – білого, чорного, червоного, то в рухливих формах ці кольори не настільки ефективні.
Колір впливає на відчуття легкості (світлі кольори) та важкості (темні кольори). Світлі тони наближують і збільшують. Темні ж діють навпаки. На темному фоні всі інші кольори світліють і навпаки. Використання оптичних ілюзій відкриває великі можливості перед майстром.
Колір тісно пов'язаний з фактурою волосся, тобто з характером його будови (товщина, блиск, еластичність). Поняття «фактура» включає в себе і характер поверхні зачіски. Від фактури волосся залежить створення конструктивних і декоративних ліній: напружена буде лінія чи в'яла, круглий завиток чи слабкий, триматиметься форма чи ні.
Силует – площинне зорове сприйняття об'ємної форми, чітко обмеженої контурами. За ступенем прилягання зачіски до голови силуети умовно поділяють на три групи:
- скульптурний, або прилеглий силует (рис. 10. 17) повторює форму голови, відкриває як її переваги, так і недоліки;
Рис. 10. 17. Скульптурний, або прилеглий, силует
- декоративний силует відступає від природних обрисів голови, маскує та ховає її природні лінії. Візуально змінює як форму голови, так і її природні пропорції, а також пропорції голови щодо фігури людини (рис. 10. 18) ;
- напівприлеглий силует (рис. 10. 19) поєднує особливості двох попередніх.
Для зручності силует інколи схематизують, наближаючи його до якоїсь геометричної фігури.
Рис. 10. 18. Декоративний силует Рис. 10. 19. Напівприлеглий силует
Лінії. Композиція моделі зачіски характеризується лініями. У зачісці розрізняють чотири основні групи ліній:
1. Силуетні, або контурні, створюють зовнішні обриси форми зачіски і дають найбільш загальне уявлення про її форму й ступінь об'ємності, визначають пропорції та виражають напрям моди, їх характер сприяє розкриттю задуму композиції;
2. Конструктивні – це робочі лінії, що використовуються при створенні як окремих деталей, так і форми загалом, їх ще називають технологічними. Різні проділи, від яких волосся отримує напрямок у пасмах, також належать до конструктивних ліній. У готовій зачісці ці лінії можуть бути непомітними;
3. Конструктивно-декоративні – це видимі конструктивні лінії, що мають подвійне навантаження: з одного боку, вони використовуються при побудові форми, а з іншого – беруть участь в естетичному вирішенні моделі. Прикладом може бути зачіска із хвилями, виконана холодним способом;
4. Декоративні лінії є вирішальними при розробці фасону. До них належать лінії, утворені різними елементами оформлення локонів, елементи деталей складнішої конфігурації, які наділяють зачіску індивідуальними рисами.
Усі лінії мають бути взаємопов'язані та взаємозумовлені загальним композиційним задумом і будь-які з них можуть бути головними чи підрядними залежно від композиції зачіски.
Колір. Образна виразність форми зачіски багато в чому визначається кольоровим рішенням моделі. Колір волосся в зачісці, як і макіяж та особливості одягу, повинен служити для створення єдиного художнього образу. Колір може створити враження більшого або меншого об'єму частини чи всієї зачіски. За допомогою кольору можна створити структуру та лінії, пов'язати різні елементи зачіски. Певні тони здатні викликати певні реакції. Так, світліші відтінки роблять людей молодшими й ефектнішими, темні тони сприймаються як таємничі та чаруючі. Світлі і темні відтінки створюють ілюзію великого об'єму волосся. Темні й холодні кольори, навпаки, візуально зменшують зачіску, надають їй більшої гладкості та обтічності. Відчуття додаткового об'єму або товщини волосся досягається чергуванням теплих і холодних тонів зі світлими і темними. Чорний колір добре тримає композицію, підсилює виразність, різко окреслює силует зачіски. При зміні освітлення колір може змінюватись.
Композиційні засоби та композиційні зв'язки. Одним із головних завдань у творчому процесі створення зачіски є знаходження форми, вигляду та поєднання елементів, їх співвідношень і зв'язків, які передають функціональні та художні якості цієї зачіски. Характер зв'язків частин та елементів зачіски між собою в системі цілого досягається за допомогою засобів композиції: пропорції, масштабу, симетрії та асиметрії, ритму.
Пропорції – це співвідношення елементів зачіски, те, на чому будується вся композиція. При цьому порівнюють величини однієї якості. Крім того, співвідношення можливі за кольором, фактурою, масою, лініями. На співвідношенні 1: 1 будуються найпростіші геометричні форми – квадрат, куб. Співвідношення 1: 2, 1: 3 та інші дають у прямокутній формі повторення квадрата ціле число разів. Менша величина (квадрат) буде модулем. Для людини модулем є висота голови, яка 8 разів укладається по висоті всієї фігури. Для обличчя модулем є довжина носа. У кожної людини можливі відхилення від пропорційної будови, і перед модельєром постає завдання визначити це відхилення й узяти його до уваги.
Пропорційна зачіска конкретної людини в рамках історичного стилю або модного циклу визначається масштабністю. Кожен модний цикл задає свій масштаб.
Баланс. Симетрія – це повна рівність однієї половини цілого другій половині, повна відповідність за розташуванням і величиною всіх деталей, ліній та інших елементів композиції, що входять у зачіску, відносно осі симетрії. Симетрія несе у собі спокій, рівновагу окремих частин і деталей зачіски. Вісь симетрії при цьому є і віссю рівноваги. Рішення композиції може базуватися також на неповній симетрії та на асиметрії (рис. 10. 20). І в тому і в іншому разі необхідною умовою гармонійності зачіски є врівноваження асиметричних частин відносно осі рівноваги.
а в
Рис 10. 20. Види асиметрії:
а – повна симетрія, б – горизонтальна асиметрія, в – діагональна асиметрія
Ритм. При порівнянні будь-яких однорідних елементів зачіски можливі три види зіставлення та зв'язку. Одним із них є ритм – рівномірний тип змін, що повторюється, або рух у зачісці. Ритм може бути швидким або плавним. Швидкий ритм означає чітко виражені переходи, наприклад, тугі локони або круті хвилі. Плавний ритм більше помітний у пишних зачісках або на довгому хвилястому волоссі (рис. 10. 21). Великі повтори слід застосовувати помірно, бо може виникати монотонність.
Рис. 10. 21. Ритм у зачісці• а – швидкий, б- плавний
Нюанс. Це відношення однорідних елементів, схожих між собою. Схожість виражена сильніше, ніж різниця, і зв'язок утворюється на явно вираженої схожості.
Контраст. Контрастом називається відношення з яскраво вираженою нерівністю порівнюваних однорідних елементів. Зв'язок у ньому разі утворюється шляхом яскраво вираженої різниці та протиставлення (рис. 10. 22).
Ритм, нюанс і контраст у композиції використовуються як художні засоби побудови єдності елементів зачіски та їх гармонійного зв'язку в певному масштабі конкретної зачіски.
Типи зачісок. Зачіски можна розподілити на чотири основні типи: зворотні, ацентральні, концентровані та передні, або фронтальні.
Зворотні зачіски. Усе волосся зачісується назад (рис. 10. 23). Це найпоширеніший тип. який підходить і для чоловіків, і для жінок. Зачіски цього типу можуть виконуватись на довгому і короткому волоссі.
Ацентральні зачіски. Волосся спрямоване від маківки в різні боки, відповідно до напрямку його росту (рис. 10. 24). Зачіски цього типу, як і зворотні, можуть бути виконані на волоссі різної довжини. Підходять як для чоловіків, так і для жінок. Однак при їх виконанні на довгому волоссі необхідно вкоротити передню частину волосся до довжини, яка зрівняється з довжиною чілки.
Концентровані зачіски. Усе волосся, включаючи волосся з нижньої частини потилиці та шиї, зачісується до маківки (рис. 10. 25). Волосся для зачісок цього типу мас бути достатньо довгим. Підходять для жінок.
Рис. 10. 26. Передні зачіски Рис. 10. 25. Концентровані зачіски
Передні зачіски. Усе волосся спрямоване вперед, до лоба (рис. 10. 26). Бажано, щоб волосся нижньої частини потилиці та шиї було довгим, бо воно обов'язково повинне діставати до тім'я та поступово переходити в коротку чілку. Через складність виконання зачіски цього типу трапляються рідко.
Зачіска і тип волосся. Зв'язок типу зачіски з типом волосся виявляється головним чином – тому, що при деяких типах волосся не варто носити певні зачіски. Передусім це стосується проблемного волосся, тобто того, що має певні косметичні недоліки. Нормальне, здорове волосся легко піддається укладанню, довго тримає надану форму. Такому типу волосся підходять будь-які зачіски – з довгого або короткого волосся, з чілкою тощо. Рекомендується нескладна зачіска, яка б підкреслювала природну красу волосся.
Жирне волосся, якщо це можливо, слід стригти якомога коротше. Коротке волосся не так швидко набуває недоглянутого вигляду, та й доглядати за ним набагато легше: часто мити, сушити. Бажано не носити чілки – вона першою втрачає привабливий вигляд. До того ж при жирному волоссі достатньо практичною є зачіска з великими локонами, які не дуже дотикаються до голови і волосся брудниться повільніше. Рекомендується легка хімічна завивка: вона знежирює волосся та допомагає тривалий час зберігати зачіску. Якщо немає бажання підстригати довге волосся, а локони не пасують, тоді краще носити зачіски з ефектом «мокрого волосся». Це досягається за допомогою гелю (можна у великій кількості), оскільки він не надає волоссю жирного блиску. Такі зачіски, як правило, гарно виглядають за наявності низького косого проділу або коли волосся укладене назад. Необхідно, щоб волосся було зачесане дуже гладенько. При такій зачісці непогано виглядають великі хвилі.
Сухе волосся зазвичай січеться, може ламатися. Йому важко надати бажаної форми, бо воно «розсипається». Необхідно носити нескладні зачіски з напівдовгого або короткого волосся. Обов'язково слід користуватись спеціальними засобами догляду за волоссям.
Основна проблема при тонкому волоссі – відсутність об'єму. В такому разі рекомендується відрізати надто довге волосся, оскільки під власною вагою воно витягується і стає ще тоншим. Крім того, короткому волоссю чи волоссю середньої довжини легше надати об'єму за допомогою спеціальних зачісок. Для такого волосся оптимальним варіантом вирішення проблеми є ступінчасті стрижки, стрижки «зубчиками», неглибоке філірування та об'ємні стрижки.
Тонке, рідке волосся легко вкладати, але при цьому воно швидко втрачає набуту форму. Рекомендується хімічна завивка. Проділ час від часу слід переміщувати на іншу сторону – тоді волосся виглядатиме пишніше. Не рекомендується відрощувати тонке волосся довшим, ніж до плечей. Довжину волосся слід співвідносити з його об'ємом. Кінці підрізають, тримаючи лезо ножиць перпендикулярно до волосся. На потилиці, для надання об'єму, волосся краще підрізати ступінчасто.
Працювати з кучерявим волоссям досить складно. Тому отримати задоволення при роботі з таким волоссям можна, лише досягнувши достатнього рівня майстерності. Дуже важливо зрозуміти, як поводить себе кучеряве волосся після стрижки та сушіння. Незважаючи на те, що до такого типу волосся застосовуються практично будь-які техніки стрижки, готові зачіски на ньому виглядають зовсім інакше, ніж на прямому волоссі. Кучеряве волосся може бути хвилясте або закручене в маленькі кільця. Воно може мати різноманітну структуру і густоту.
При роботі з кучерявим волоссям слід враховувати таке:
- кучеряве волосся після висихання «зжимається» значно більше, ніж пряме. Чим дрібніші кучері, тим більший ступінь скручування. Після висихання довжина кожного пасма зменшується на 2, 5 см;
- потрібно використовувати гребінець з рідкими зубцями або мінімальне натягування волосся. Кучеряве волосся при натягуванні в процесі стрижки випрямляється і, відповідно, при висиханні більше вкорочується;
- у зачісці кучеряве волосся має природний «ступінчастий» вигляд. Якщо потрібно створити форму з чітко визначеними кутами, для кучерявого волосся використовують менші кути відтягування, ніж для прямого;
- цей тип волосся має більшим об'єм. Тому для нього більше підходять подовжені стрижки, що «обтяжують» форму зачіски І не дають волоссю вільно стирчати;
- кучеряве волосся не рекомендується стригти бритвою. Стрижка бритвою ослаблює кутикулу, і волосся починає ще більше закручуватися:
- необхідно ретельно вибирати методи філірування. Краще обрати метод цілеспрямованого врізання для зменшення маси волосся;
- ступінь кучерявості волосся можна зменшитися за допомогою кондиціонера, а використання тепла підсилить ефект;
- на ступінь кучерявості впливає вологість повітря, лак нанесений на волосся, захистить його від вологи;
- випрямити волосся або надати йому іншої форми можна за допомогою засобів для гарячого укладання.
 
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:
 
1. Ветров А. Парикмахер – стилист. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2003.
2. Вольфрам К. Идеальные ногти: Способы моделирования // Nand & nails. – 2003. – №4. – С. 32-33.
3. Гутиря Л. Г. Сучасна перукарська справа. – Харків: Фоліо, 1997.
4. Дрибноход Ю. Маникюр, педикюр. : Профессиональный курс. (Сер. «cosmetical&professional»). – СПб. : Весь, 2002. – 256 с.
5. Константинов А. В. Парикмахерское дело. – М. : Высшая школа, 1987.
6. Корпев В. Д. Мы причесываем женщин. – М. : Стройиздат, 1991.
7. Кулешкова О. Н. Технология и оборудование парикмахерских работ. – М. : Академия, 2002.
8. Куприянова И. Н. Современные прически: женские, мужские, детские. – М. : Эксмапресс, 2002.
9. Луканова О. В., Федорова Л. В. Технология парикмахерских услуг. – Ростов-на-Дону: Март, 2002.
10. ЛяпичА. Д. Парикмахерское мастерство. – К. : Будівельник, 1982.
11. Маникюр. Ростов-на-Дону: Владне, 2001. – 256 с.
12. Марек Збшнев. Парикмахерское дело. – Минск: Высшая школа, 1996.
13. Моделирование причесок: Иллюстрированное методическое пособие. – К. : 1990.
14. Панченко О. А. Прическа. Укладка. Завивка. – СПб. : Папирус, 1999.
15. Панченко О. А. Мелирование и прическа. – СПб. : Корона-принт, 2000.
16. Пономарчук А. Ростковые зоны и рост ногтя // Ногтевая эстетика. – 2004. – №5. – С. 38-39.
17. Смирнова Л. В. Уроки парикмахерского искусства. – СПб. : Парителы, 2002.
18. Сокол Е. Дезинфекция как наука // Ногтевая эстетика. – 2004. – №1. – С. 48-50.
Фото Капча