Індивідуальне моделювання

Рис. 10. 21. Ритм у зачісці• а – швидкий, б- плавний

Нюанс. Це відношення однорідних елементів, схожих між собою. Схожість виражена сильніше, ніж різниця, і зв'язок утворюється на явно вираженої схожості.

Контраст. Контрастом називається відношення з яскраво вираженою нерівністю порівнюваних однорідних елементів. Зв'язок у ньому разі утворюється шляхом яскраво вираженої різниці та протиставлення (рис. 10. 22).

Ритм, нюанс і контраст у композиції використовуються як художні засоби побудови єдності елементів зачіски та їх гармонійного зв'язку в певному масштабі конкретної зачіски.

Типи зачісок. Зачіски можна розподілити на чотири основні типи: зворотні, ацентральні, концентровані та передні, або фронтальні.

Зворотні зачіски. Усе волосся зачісується назад (рис. 10. 23). Це найпоширеніший тип. який підходить і для чоловіків, і для жінок. Зачіски цього типу можуть виконуватись на довгому і короткому волоссі.

Ацентральні зачіски. Волосся спрямоване від маківки в різні боки, відповідно до напрямку його росту (рис. 10. 24). Зачіски цього типу, як і зворотні, можуть бути виконані на волоссі різної довжини. Підходять як для чоловіків, так і для жінок. Однак при їх виконанні на довгому волоссі необхідно вкоротити передню частину волосся до довжини, яка зрівняється з довжиною чілки.

Концентровані зачіски. Усе волосся, включаючи волосся з нижньої частини потилиці та шиї, зачісується до маківки (рис. 10. 25). Волосся для зачісок цього типу мас бути достатньо довгим. Підходять для жінок.

Рис. 10. 26. Передні зачіски Рис. 10. 25. Концентровані зачіски

Передні зачіски. Усе волосся спрямоване вперед, до лоба (рис. 10. 26). Бажано, щоб волосся нижньої частини потилиці та шиї було довгим, бо воно обов'язково повинне діставати до тім'я та поступово переходити в коротку чілку. Через складність виконання зачіски цього типу трапляються рідко.

Зачіска і тип волосся. Зв'язок типу зачіски з типом волосся виявляється головним чином – тому, що при деяких типах волосся не варто носити певні зачіски. Передусім це стосується проблемного волосся, тобто того, що має певні косметичні недоліки. Нормальне, здорове волосся легко піддається укладанню, довго тримає надану форму. Такому типу волосся підходять будь-які зачіски – з довгого або короткого волосся, з чілкою тощо. Рекомендується нескладна зачіска, яка б підкреслювала природну красу волосся.

Жирне волосся, якщо це можливо, слід стригти якомога коротше. Коротке волосся не так швидко набуває недоглянутого вигляду, та й доглядати за ним набагато легше: часто мити, сушити. Бажано не носити чілки – вона першою втрачає привабливий вигляд. До того ж при жирному волоссі достатньо практичною є зачіска з великими локонами, які не дуже дотикаються до голови і волосся брудниться повільніше. Рекомендується легка хімічна завивка: вона знежирює волосся та допомагає тривалий час зберігати зачіску. Якщо немає бажання підстригати довге волосся, а локони не пасують, тоді краще носити зачіски з ефектом «мокрого волосся». Це досягається за допомогою гелю (можна у великій кількості), оскільки він не надає волоссю жирного блиску. Такі зачіски, як правило, гарно виглядають за наявності низького косого проділу або коли волосся укладене назад. Необхідно, щоб волосся було зачесане дуже гладенько. При такій зачісці непогано виглядають великі хвилі.

Сухе волосся зазвичай січеться, може ламатися. Йому важко надати бажаної форми, бо воно «розсипається». Необхідно носити нескладні зачіски з напівдовгого або короткого волосся. Обов'язково слід користуватись спеціальними засобами догляду за волоссям.

Основна проблема при тонкому волоссі – відсутність об'єму. В такому разі рекомендується відрізати надто довге волосся, оскільки під власною вагою воно витягується і стає ще тоншим. Крім того, короткому волоссю чи волоссю середньої довжини легше надати об'єму за допомогою спеціальних зачісок. Для такого волосся оптимальним варіантом вирішення проблеми є ступінчасті стрижки, стрижки «зубчиками», неглибоке філірування та об'ємні стрижки.

Тонке, рідке волосся легко вкладати, але при цьому воно швидко втрачає набуту форму. Рекомендується хімічна завивка. Проділ час від часу слід переміщувати на іншу сторону – тоді волосся виглядатиме пишніше. Не рекомендується відрощувати тонке волосся довшим, ніж до плечей. Довжину волосся слід співвідносити з його об'ємом. Кінці підрізають, тримаючи лезо ножиць перпендикулярно до волосся. На потилиці, для надання об'єму, волосся краще підрізати ступінчасто.

Працювати з кучерявим волоссям досить складно. Тому отримати задоволення при роботі з таким волоссям можна, лише досягнувши достатнього рівня майстерності. Дуже важливо зрозуміти, як поводить себе кучеряве волосся після стрижки та сушіння. Незважаючи на те, що до такого типу волосся застосовуються практично будь-які техніки стрижки, готові зачіски на ньому виглядають зовсім інакше, ніж на прямому волоссі. Кучеряве волосся може бути хвилясте або закручене в маленькі кільця. Воно може мати різноманітну структуру і густоту.

При роботі з кучерявим волоссям слід враховувати таке:

- кучеряве волосся після висихання «зжимається» значно більше, ніж пряме. Чим дрібніші кучері, тим більший ступінь скручування. Після висихання довжина кожного пасма зменшується на 2, 5 см;

- потрібно використовувати гребінець з рідкими зубцями або мінімальне натягування волосся. Кучеряве волосся при натягуванні в процесі стрижки випрямляється і, відповідно, при висиханні більше вкорочується;

- у зачісці кучеряве волосся має природний «ступінчастий» вигляд. Якщо потрібно створити форму з чітко визначеними кутами, для кучерявого волосся використовують менші кути відтягування, ніж для прямого;

- цей тип волосся має більшим об'єм. Тому для нього більше підходять подовжені стрижки, що «обтяжують» форму зачіски І не дають волоссю вільно стирчати;

- кучеряве волосся не рекомендується стригти бритвою. Стрижка бритвою ослаблює кутикулу, і волосся починає ще більше закручуватися:

- необхідно ретельно вибирати методи філірування. Краще обрати метод цілеспрямованого врізання для зменшення маси волосся;

- ступінь кучерявості волосся можна зменшитися за допомогою кондиціонера, а використання тепла підсилить ефект;

- на ступінь кучерявості впливає вологість повітря, лак нанесений на волосся, захистить його від вологи;

- випрямити волосся або надати йому іншої форми можна за допомогою засобів для гарячого укладання.

 

 

1. Ветров А. Парикмахер – стилист. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2003.

2. Вольфрам К. Идеальные ногти: Способы моделирования // Nand & nails. – 2003. – №4. – С. 32-33.

3. Гутиря Л. Г. Сучасна перукарська справа. – Харків: Фоліо, 1997.

4. Дрибноход Ю. Маникюр, педикюр. : Профессиональный курс. (Сер. «cosmetical&professional»). – СПб. : Весь, 2002. – 256 с.

5. Константинов А. В. Парикмахерское дело. – М. : Высшая школа, 1987.

6. Корпев В. Д. Мы причесываем женщин. – М. : Стройиздат, 1991.

7. Кулешкова О. Н. Технология и оборудование парикмахерских работ. – М. : Академия, 2002.

8. Куприянова И. Н. Современные прически: женские, мужские, детские. – М. : Эксмапресс, 2002.

9. Луканова О. В., Федорова Л. В. Технология парикмахерских услуг. – Ростов-на-Дону: Март, 2002.

10. ЛяпичА. Д. Парикмахерское мастерство. – К. : Будівельник, 1982.

11. Маникюр. Ростов-на-Дону: Владне, 2001. – 256 с.

12. Марек Збшнев. Парикмахерское дело. – Минск: Высшая школа, 1996.

13. Моделирование причесок: Иллюстрированное методическое пособие. – К. : 1990.

14. Панченко О. А. Прическа. Укладка. Завивка. – СПб. : Папирус, 1999.

15. Панченко О. А. Мелирование и прическа. – СПб. : Корона-принт, 2000.

16. Пономарчук А. Ростковые зоны и рост ногтя // Ногтевая эстетика. – 2004. – №5. – С. 38-39.

17. Смирнова Л. В. Уроки парикмахерского искусства. – СПб. : Парителы, 2002.

18. Сокол Е. Дезинфекция как наука // Ногтевая эстетика. – 2004. – №1. – С. 48-50.