Індивідуально-типологічні чинники адаптивності особистості

Мета роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні та емпіричному дослідженні структури адаптивності особистості, що виявляється в соціальному середовищі, експлікації та опису її формально-динамічних та якісних показників, вивченні якісних особливостей емоційності як чинників, що детермінують індивідуально-психологічну специфіку адаптивності.

Для досягнення поставленої мети було визначено такі завдання:

1. На підставі аналізу теоретико-методологічних робіт визначити основні напрямки та принципи дослідження адаптивності як властивості особистості, компонентний склад її формально-динамічних та якісних показників (ознак); здійснити пошук широкого спектру рис особистості, що є гіпотетично пов’язаними з адаптивністю.

2. Обґрунтувати вибір якісних особливостей емоційності як індивідуально-типологічних чинників адаптивності особистості.

3. Визначити логіку емпіричного дослідження та шляхи його організації, створити систему методів і методик, що є релевантними меті роботи, розробити оригінальний тест-опитувальник адаптивності.

4. Дослідити характер взаємозв’язку показників адаптивності з емоційністю і широким спектром рис особистості, що гіпотетично пов’язані з адаптивністю.

5. Емпірично визначити „типи” адаптивності, що характеризуються стійким поєднанням її показників (диспозицією); вивчити психологічні портрети осіб, які розрізняються за рівнем і „типом” адаптивності.

6. Вивчити специфіку адаптивності у осіб, які розрізняються за емоційністю.

Об’єкт дослідження – психологічні властивості адаптивності особистості.

Предмет дослідження – формально-динамічні та якісні ознаки адаптивності особистості і характеристики емоційності як її індивідуально-типологічні чинники.

Гіпотеза дослідження. Спираючись, з одного боку, на положення сучасної психології про те, що адаптивність є інтегральною властивістю особистості, що забезпечує підтримку врівноважених взаємовідносин особистості з соціальним середовищем, та, з іншого боку, на положення про те, що емоційність як стійка властивість індивідуальності виконує адаптивну функцію і функцію системоутворювання по відношенню до властивостей особистості, ми припустили, що якісні особливості емоційності можуть виступати індивідуально-типологічними чинниками адаптивності особистості.

Індивідуально-типологічні особливості адаптивності обумовлені комбінацією (поєднанням) її показників, що презентують коґнітивний, емоційно-мотиваційний та поведінковий компоненти.

Методи дослідження. У роботі використовувалась система методів, що включає теоретичний аналіз літератури з обраної проблеми дослідження, методи спостереження, бесіди, анкетування та тестування. Комплекс психодіагностичних методик склали: „Багаторівневий особистісний опитувальник адаптивності” (О.Г. Маклаков, С.В. Черм’янін); “Чотиримодальнісний тест-опитувальник емоційності” (О.П. Саннікова); “16-факторний особистісний опитувальник”, форми А та В (Р. Кеттелл); опитувальник “Індекс життєвого стилю” (Г. Келлєрман, Р. Плучек, Г. Конте), „Малюнковий тест фрустраційних реакцій” (С. Розенцвейг); „Методика діагностики соціально-психологічної адаптації” (К. Роджерс, Р. Даймонд).

Для діагностики формально-динамічних та якісних показників адаптивності у відповідності до вимог психодіагностики і психометрики нами був створений (у співавторстві) „Тест-опитувальник адаптивності” (свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № 8824).

Обробка отриманих даних здійснювалася за допомогою кількісного (кореляційного та факторного) та якісного (методів “асів”, “профілів”) аналізів. У межах якісного аналізу для визначення вірогідності розбіжностей був використаний параметричний t – критерій Стьюдента. Процедура обробки даних здійснювалася за допомогою комп’ютерної програми SPSS v 10.0.5 for Windows.

У дослідженні брали участь 548 осіб, з них: 153 студенти Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського (у віці від 18 до 23 років), 98 слухачів факультету післядипломної освіти “Психологія” (у віці від 25 до 45 років). Окремо вибірка стандартизації складала 297 осіб.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що:

вперше встановлено, що в контексті континуально-ієрархічного підходу адаптивність є інтегральною властивістю особистості, яка включає формально-динамічний, змістовно-особистісний та соціально-імперативний рівні;

експліковані і описані формально-динамічні та якісні показники адаптивності особистості, що представляють коґнітивний, емоційно-мотиваційний та поведінковий компоненти;

вперше теоретично обґрунтовані та емпірично виявлені типи адаптивності особистості, що зумовлені якісно-кількісним поєднанням її показників;

представлені психологічні портрети осіб, що відрізняються рівнем розвитку та типом адаптивності;

розкрита специфіка адаптивності, що виявляється у соціальному середовищі, у осіб з різною емоційною диспозицією;

доведено, що якісні особливості емоційності є індивідуально-типологічними чинниками адаптивності особистості; 

доповнені уявлення про системоутворюючу та адаптивну функції емоційності.

Теоретичне значення дисертації полягає у вивченні індивідуально-типологічних особливостей адаптивності як властивості особистості; в розширенні знань про структуру адаптивності та її різнорівневі показники; у вивченні якісних особливостей емоційності як індивідуально-типологічних чинників адаптивності особистості.

Практичне значення одержаних результатів полягає у створенні оригінального тест-опитувальника адаптивності, що є надійним та валідним психодіагностичним інструментом, який був використаний з науковою метою та в практиці психодіагностичної роботи при консультуванні досліджуваних. Основні результати теоретико-емпіричного дослідження були впроваджені в межах навчальних курсів у процес професійної підготовки військових психологів в Одеському інституті сухопутних військ (акт № 708 від 17 вересня 2004 р.); студентів, які навчаються за спеціальностями “Практична психологія”, “Управління фінансами” в Одеській філії Міжрегіональної Академії управління персоналом (акт № 286 від 13 грудня 2004 р.); студентів, які навчаються за спеціальністю “Початкове навчання” в Одеському педагогічному коледжі, а також у практиці роботи психологічної служби цього навчального закладу (акт № 5 від 15 грудня 2004 р.).

Особистий внесок автора в