Інформаційні системи та технології в економіці

-мати активну працездатність (тобто застосовувати знання ефективно і швидко, уникаючи, як і люди, непотрібних обчислень). 

-мати адекватну  працездатність (тобто здатність лише поступово знижувати якість роботи з міри наближення до границь діапазону компетентності або припустимої надійності даних). 

2. Можливістю до символьних міркувань, а саме: 

-представляти знання в символьному виді 

-переформулювати символьні знання. На жаргоні штучного інтелекту символ — це рядок знаків, що відповідає змісту деякого поняття. Символи поєднують, щоб виразити відносини між ними. Коли відносини представлені в ЕС вони називаються символьними структурами. 

3. Глибиною, а саме: 

-працювати в предметній області, що містить важкі задачі 

-використовувати складні правила (тобто використовувати або складні конструкції правил, або велику їхню кількість) 

4. Самосвідомістю, а саме: 

-досліджувати свої міркування (тобто перевіряти їхня правильність)

-пояснювати свої дії 

Існує ще одна важлива відмінність ЕС. Якщо звичайні програми розробляються так, щоб щораз породжувати правильний результат, то ЕС розроблені для того, щоб поводитися як експерти. Вони, як  правило, дають правильні відповіді, але іноді, як і люди, здатні помилятися. 

Традиційні програми для рішення складних задач, теж можуть робити помилки. Але їх дуже важко виправити, оскільки алгоритми, що лежать у їхній основі, явно в них не сформульовані. Отже, помилки нелегко знайти і виправити. ЕС, подібно людям, мають потенційну можливість учитися на своїх помилках. 

Технологія розробки ЕС, містить у собі шість етапів: етапи ідентифікації, концептуалізації, формалізації, виконання, тестування, досвідченої експлуатації. Розглянемо більш докладно послідовності дій, які необхідно виконати на кожнім з етапів.

1)   На етапі ідентифікації необхідно виконати наступні дії: 

-визначення задачі, що підлягають рішенню і меті розробки, визначення експертів і типу користувачів. 

2)   На етапі концептуалізації: 

-здійснюється змістовний аналіз предметної області, 

-виділяються основні поняття і їхні взаємозв'язки, 

-визначаються методи рішення задач. 

3)   На етапі формалізації: 

-вибираються програмні засоби розробки  ЕС, 

-визначаються способи представлення усіх видів знань, 

-формалізуються основні поняття. 

4)   На етапі виконання (найбільш важливе і трудомісткому) здійснюється наповнення експертом БЗ, при якому процес придбання знань розділяють: 

-на "витяг" знань з експерта, 

-на організацію знань, що забезпечує ефективну роботу  ЕС, 

-на представлення знань у виді, зрозумілому для  ЕС. 

Процес придбання знань здійснюється інженером по знаннях на основі діяльності експерта. 

5)   На етапі тестування експерт і інженер по знаннях з використанням діалогових і пояснювальних засобів перевіряють компетентність  ЕС. Процес тестування продовжується доти, поки експерт не вирішить, що система досягла необхідного рівня компетентності. 

6)   На етапі дослідної експлуатації перевіряється придатність  ЕС для кінцевих користувачів. За результатами цього етапу можлива істотна модернізація  ЕС. 

Процес створення  ЕС не зводиться до строгої послідовності цих етапів, тому що в ході розробки доводиться неодноразово повертатися на більш ранні етапи і переглядати прийняті там рішення. 

 

Розділ 17. Проектування інформаційних систем

Автоматизація процесів, що виникають в інформаційних системах, є складною проблемою, особливо коли мова йде про системний підхід, тобто взаємозв'язок всіх елементів та складових частин. Тому, проектуючи автоматизовані системи, розробник програмного забезпечення використовує відповідні стандарти - принципи, загальні вимоги та нормативи, що є обов'язковими.

В основу стандартів проектування інформаційних систем покладені сформульовані академіком В. М. Глушковим науково-методичні положення та рекомендації з проектування автоматизованих систем управління, що закріплені нині державним стандартом. Стандарти проектування автоматизованих систем грунтуються на загальних принципах. До них належать принципи системності, розвитку, сумісності, стандартизації та уніфікації, ефективності.

Принцип системності забезпечує встановлення зв'язків між складовими структурними одиницями на базі системного аналізу. Принцип системності є основним при створенні, функціонуванні та розвитку ІС. Він дає змогу розглядати досліджуваний об'єкт як єдине ціле, виявляти на цій підставі різноманітні типи зв'язків між структурними елементами, які забезпечують цілісність системи та встановлювати напрямок функціонування системи. Системний підхід передбачає проведення двохаспектного аналізу, відомого під назвою «макро- і мікропідходів». Мікроаналіз розглядає систему або її елемент як частину системи вищого порядку. Особлива увага приділяється інформаційним зв'язкам: визначається їх кількість, виділяються та аналізуються ті зв'язки, які зумовлені метою вивчення системи, а далі відбираються найперспективніші, які реалізують задану цільову функцію. При мікроаналізі вивчається структура об'єкта, аналізуються її складові елементи з погляду їх функціональних характеристик, які виявляються через зв'язки з іншими елементами та зовнішнім середовищем. У процесі проектування ІС системний підхід дає змогу використовувати математичний опис функціонування, дослідження різноманітних властивостей окремих елементів і системи в цілому, моделювати процеси, що вивчаються, для аналізу роботи створюваних систем. Практичне значення системного підходу і моделювання полягає в тому, що вони дають змогу в доступній для аналізу формі не лише відображати усе суттєве, цікаве для творця системи, а й використати ЕОМ для дослідження поведінки системи в конкретних, заданих експерементатором умовах. Тому в основу створення ІС, в сучасних умовах, покладено метод моделювання на базі системного підходу, який дає змогу знаходити оптимальний варіант структури системи і таким чином забезпечувати найвищу ефективність її функціонування.

Принцип розвитку враховує можливість створення в майбутньому нових функціональних можливостей, підсистем та