Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Інтеграційні процеси в Європі: від Європейського співтовариства до Європейського Союзу

Предмет: 
Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
11
Мова: 
Українська
Оцінка: 

і продовольчих товарів.

Не можна сказати, що єдина сільськогосподарська політика ЄС не мала недоліків. Серед них найсуттєвіші наступні:
виграш членів Союзу був неоднаковий, що породжувало безліч суперечливих моментів;
в кінці 70-х рр. ціни на продовольчі товари в країнах ЄС значно (в 2 – 3 рази) перевищили світовий рівень;
Євросоюз став об’єктом тиску з боку інших світових виробників продовольчих товарів.
Проте відзначені проблеми поступово знаходили своє розв’язання і через деякий час:
відбувалось значне зниження цін на продукцію, обсяг якої перевищував виділені квоти;
сталось скорочення угідь, що використовувались для сільськогосподарського виробництва;
було впроваджене прогресивне зниження мінімальних цін імпорту.
Інтеграція в ЄС мала також і валютні аспекти. У 1979 році було прийнято рішення про створення Європейської Валютної Системи. Головною метою її побудови було формування «зони валютної стабільності» в межах ЄС, яка конкретизувалась у наступних цілях:
досягнення валютної стабільності всередині ЄС;
спрощення конвергенції процесів економічного розвитку;
надання системі реальних ознак основного елемента стратегії зростання в умовах стабільності;
здійснення стабілізуючого впливу на міжнародні валютні та економічні взаємовідносини.
Економічна та валютна політика Європейського Союзу
Європейська валютна система складається з трьох головних компонентів.
1. ЕКЮ – «кошика валют», в якому зібрані певні кількості валют країн-членів (залежно від долі країн-членів у ВНП ЄС, у торгівлі всередині ЄС та внеску до механізмів валютної підтримки), – виконує чотири основні функції:
розрахункова одиниця в механізмі обмінного курсу;
основа для визначення показників курсових відхилень;
розрахункова одиниця для операцій в межах інтервенційного та кредитного механізмів;
засіб розрахунку між центральними банками країн-членів.
2. Механізму обмінних курсів і валютних інтервенцій.
3. Кредитного механізму.
На сьогодні генеральний напрямок руху ЄС – це поступовий перехід від спільного ринку через Економічний Союз до Економічного та Валютного Союзу (1992 р. – договір про Європейський Союз чи Маахстріхтська угода, в якій зафіксовано рішення країн ЄС про створення Європейського Союзу). Цей перехід ґрунтується на спільній валютно-фінансовій політиці щодо впровадження єдиної європейської валюти. Європейська валюта – ЄВРО – з 1 січня 1999 року замінила ЕКЮ для безготівкових розрахункових операцій, а з 2002 року планується ввести її в готівковий обіг.
Переваги впровадження єдиної валюти:
1. На макроекономічному рівні єдина бюджетна дисципліна та уніфікація грошових ринків країн ЄС під «дахом» наднаціональних фінансових інститутів дозволить ефективніше боротися з інфляцією, знизити процентні ставки, а з часом – і податки;
2. Для суб’єктів господарювання єдина валюта означатиме уніфікацію грошово-кредитного та валютного регулювання, в т. ч. і фондового, на всій території ЄС, і відповідно, істотне скорочення, порівняно з багатовалютним середовищем, накладних витрат на розрахункове обслуговування операцій, термінів переказу коштів і, як наслідок, зменшення потреб в оборотному капіталі;
3. Для фізичних осіб зменшення витрат на поїздки в межах ЄС;
4. Єдина валюта спроможна більш ефективно протистояти долару та ієні, ніж нинішня «валюта змія»;
5. Посилюється вимогливість до стану фінансової системи країн, що вступають до ЄС, що спрощує для Євросоюзу проблеми, пов’язані з його розширенням.
Для конкретизації ідеї створення спільного ринку був розроблений спеціальний план заходів з 300 пунктів щодо скасування різноманітних перешкод у торгово-економічній сфері, так звана «Біла книга».
Основні напрями:
а) демонтаж фізичних бар’єрів співробітництва, що передбачає:
повну ліквідацію механізму національного імпортного контролю;
покращення процедури оформлення вантажів у межах торгівлі між країнами-членами;
Шенгенська угода про повне скасування контролю за переміщенням усіх громадян, які мешкають на території країн, що підписали цю угоду;
б) скасування технічних перешкод:
вирівнювання норм і стандартів;
з 1993 року кожен банк-резидент має право на виконання всіх банківських операцій в будь-якій країні-члені інтеграційного угруповання;
дозволений продаж частин статутного фонду громадянам і компаніям країн-членів ЄС;
в) уніфікація податкової системи. Податкова сфера суттєво гальмує просування до економічного союзу. На першому етапі реформування податкової системи не стоїть завдання швидкого й жорсткого вирівнювання національних ставок податків. Основна проблема – це структура непрямого оподаткування, тобто розмежування на ПДВ та акцизи. А вже по тому – регулювання кількості національних ставок ПДВ, максимальне зближення їх рівня.
 
Керівні органи ЄС
 
Рада Міністрів ЄС (скорочено Рада) – керівний орган ЄС, який має право приймати рішення щодо основних питань діяльності ЄС і право укладати міжнародні угоди від імені ЄС. Членами Ради є міністри закордонних справ усіх країн-учасників, але в роботі Ради беруть участь і інші члени їх уряду. Основним методом прийняття рішень є кваліфікаційна більшість у 54 і 76 голосів (країни мають від 10 до 2 голосів) і лише в обмежених випадках необхідна одностайність рішення. Постанови Ради різняться за своїм характером, обов’язковістю для виконання і способам впровадження:
регламенти необхідно безпосередньо використовувати в усіх країнах;
директиви впроваджуються в життя через прийняття національних актів;
рішення стосуються лише деяких підприємств і організацій;
рекомендації обов’язкової сили не мають.
Керівники держав-учасниць ЄС на своїх зустрічах, які відбуваються двічі на рік, відомі як Європейська Рада, обговорюють у неформальних умовах найважливіші проблеми ЄС і координують політику своїх країн.
Комісія Європейського співтовариства (скорочено Комісія, КЄС) є адміністративним органом і має широкі повноваження: готує пропозиції для Ради, здійснює контроль за виконанням її постанов, приймає самостійні рішення щодо окремих питань. Штат КЄС складає близько 11 тис. осіб, місцезнаходження – Брюссель.
Європейський парламент (Європарламент) з 518 парламентарів формується шляхом загальних і прямих виборів та є консультативним органом (за виключенням бюджету, який затверджується Європарламентом). В останні роки зросла його роль у формуванні концепції розвитку ЄС. Місцезнаходження – Страсбург.
Суд ЄС – міжнародний правовий орган країн ЄС, що забезпечує, насамперед, однаковість тлумачень прийнятих в ЄС правил і норм та врегульовує пов’язані з їх використанням суперечки і претензії, в тому числі від іноземних юридичних осіб. Його рішення мають обов’язковий характер. До його складу входять 13 суддів. Місцезнаходження – Страсбург.
У грудні 1992 року країни Центральної Європи (Угорщина, Польща, Словаччина та Чехія) підписали Центральноєвропейську угоду про вільну торгівлю. Головною метою створення зони вільної торгівлі було прагнення якнайшвидше підключитися до економічної та політичної системи Європейського Союзу. У січні 1996 року до цієї угоди приєдналась Словенія, пізніше – Румунія та Болгарія.
Угода передбачала створення зони вільної торгівлі промисловими товарами протягом чотирьох років шляхом поступового взаємного скасування митних тарифів та нетарифних обмежень. У липні 1994 року між цими країнами була укладена угода про лібералізацію торгівлі сільськогосподарськими товарами. Результатами функціонування Центральноєвропейської зони вільної торгівлі стали:
стабільний та передбачуваний характер торгової політики створив сприятливі умови для іноземних інвесторів;
відбулось збільшення імпорту до цих країн (оскільки лібералізація експорту відбулась раніше), що спричинило проблему торгового дефіциту;
загострилась проблема конкурентоспроможності продукції (поки що ці країни залишаються постачальниками на зовнішньому ринку головним чином енерго- та матеріалоємних виробів з невисоким рівнем обробки та екологічно шкідливих продуктів).
 
Список використаних джерел
 
Козлов Г., Середа С. У лабіринті Європейського Союзу // К. : Основи, 1995.
Копійка В. Розширення Європейського Союзу – К. : Видавничо-поліграфічний центр, 2002.
Марченко Ю. Словник-довідник Європейського Союзу. – К:. Інформація-Сервіс, 2001.
Петрусь Ю. Європейський Союз – консолідовані договори. – К. : Port-Royal, 1999.
Розширення Європейського Союзу: момент істини для України // Політика і час. – 2004. – № 7-8.
Шлях до Європейського Союзу починається з економічного співробітництва // Урядовий кур'єр, 2005. -№ 85.
Фото Капча