Інтерактивні методи навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах

М. Скребкова

 

 

Формування навичок мовленнєвої культури у процесі вивчення англійської мови є одним їх актуальних завдань методики навчання іноземної мови. Виразне мовлення передбачає використання не тільки лексичних та граматичних засобів мови, але й правильну організацію мовлення у фонетично-інтонаційному відношенні, що забезпечується тренуванням та практикою в різноманітних ситуативно-комунікативних актах спілкування у класній та позакласний роботі.

Заняття проводяться з учнями середньої загальноосвітньої школи в процесі навчальної діяльності на уроках іноземної мови. Засвоєння мовного матеріалу (граматичного, лексичного, фонетичного, орфографічного) відбувається комплексно, що дозволяє спілкуватися іноземною мовою з самих перших уроків. На уроках англійської мови в молодших та середніх класах потрібно давати хоча б частку навчального матеріалу в казковій формі. Це допомагає учням краще засвоювати, запам'ятовувати завдання і відтворювати свої знання під час практичних вправ. Використання ігор та цікавих завдань на уроках іноземної мови сприяє розширенню ерудиції, дає можливість тренувати пам'ять. На жаль, незважаючи на розважальну та дидактичну цінність ігор у процесі навчання іноземної мови, вони досить обмежено застосовуються у практиці роботи викладачів.

У статті пропонуються вправи, що спонукають учнів до зовнішнього виявлення їх емоційних психічних станів у процесі формування та розвитку іншомовних мовленнєвих навичок та вмінь.

При навчанні фонетичного матеріалу велика увага приділяється звукам та ролі звукових компонентів. Оволодіння усним мовленням та читанням неможливе без стійких слухо-вимовних навичок. Англійська мова, на відміну від української, має певні правила вимови. Радимо використовувати таку гру: вчитель пропонує учням уявити, як англієць буде розмовляти українською мовою та зачитує кілька речень, в яких кожне слово починається однією і тією ж буквою, звертаючи увагу на вимову англійських звуків: d – [d] – дівчина допомагає друзям дістатися на дачу; t – [t] – Тетянка танцює танго; th – [з] – Зоя зробила завдання; th – [с] – Сашко садить садочок.

При ознайомленні з правилами вимови літери «С» в залежності від її місця в слові, можна розказати дітям казку: Жила-була собі в англійському алфавіті літера «С». Їй дуже подобалось ходити у гості до інших літер і утворювати з ними слова. Але був у неї один секрет – нікому вона не казала, як її ім'я вимовляється насправді. Інколи вона називалася як [si] – city ['siti], pencil ['pensl], а в деяких випадках: як [k] – cat [ket], cap [kep], cup [kᴧp]. Лише букви «є, і, у» знали її справжнє ім'я і не дозволяли їй обманювати інших. Разом з ними вона була змушена вимовлятися так як в алфавіті – cell [‘sell], bicycle ['baisikl].

Пояснюючи дітям правило відкритого та закритого складу можна використовувати іншу казку: Жила в абетці голосна літера «Е». Вона була дуже доброзичлива, співуча і коли їй доручали закінчити слово, тобто стати на кінці слова, літери, які стояли попереду неї, раділи, співали і вимовлялися як в алфавіті: plate [pleit], late [leit]. А коли вона хворіла, в кінці слова ставали приголосні букви, вони замикали слово на великий замок і літери дуже сумували і втрачали своє справжнє вимовляння: nut [nᴧt], map [mep], lamp [lemp].

При поясненні вимови літери «Q» – можна порадити таку казку: Жила собі літера «Q». Вона дуже погано бачила і коли їй потрібно було утворювати нові слова, вона приходила разом із своїм помічником-собакою – буквою «U», яка їй допомагала. Але ця літера «U» була сором'язлива і стояла мовчки та не вимовлялась: squirrel [skwirel], quik [kwik], square [skwæ].

Перед поясненням граматичного матеріалу стосовно вживання допоміжного дієслова to do у теперішньому неозначеному часі вчитель – на дошці, учні – у своїх зошитах малюють два яблука. Одне яблуко має листочок do, у ньому живуть чотири 4 черв'ячки: you, we, they. У іншому яблуці з листочком does - тільки три черв'ячки: he, she, it. Маючи перед очима такий малюнок учні будуть легше сприймати новий матеріал.

Читання, як вид мовленнєвої діяльності є однією з головних практичних цілей навчання іноземної мови у середній школі. Читання допомагає удосконалювати вміння усного мовлення: під час читання як уголос, так і про себе, функціонують провідні мовні аналізатори – слухові та мовленнєво-рухові, характерні для говоріння. Читання іншомовних текстів розвиває мислення учнів, допомагає усвідомити особливості системи іноземної мови. Інформація, яку отримує учень з іншомовних текстів, формує його світогляд, збагачує країнознавчими знаннями про історію, культуру, економіку, політику, побут країни, мову якої він вивчає. Велика розумова робота, яка виконується з метою проникнення у зміст тексту, розвиває мовну здогадку, самостійність у подоланні мовних та смислових труднощів, інтерес до оволодіння іноземною мовою. Тексти, на базі яких формується вміння вивчаючого читання, за своїм змістом і тематикою повинні задовольняти пізнавально-комунікативні потреби та інтереси учнів. Потрібно пропонувати нескладні автентичні або адаптовані тексти різних жанрів: науково-популярні, публіцистичні, художні, а також тексти прагматичного характеру: інструкції, рецепти (переважно кулінарні та ін.). Існує багато прийомів, що дають позитивний результат, наприклад, цікаві тексти, які використовуються під час аудіювання і викликають в учнів бажання перекласти їх. Важливо навчити учнів користуватися різними довідниками, лінгвокраїнознавчим коментарем, поясненнями, висновками. У процесі читання учень має реалізувати