Інвестиції і збереження

Потім сформувався неокласичний еластиційний підхід, розроблений Дж. Робінсон, А. Лернером, Л. Мецлером. Еластичний підхід передбачає, що основною платіжного балансу є зовнішня торгівля і сальдо торгового балансу визначається перш за все відношенням рівня цін на експортовані товари (Ре) до рівня цін на імпортовані товари (Рі), яке помножене на валютний курс (r), тобто   . Звідси робиться висновок: для забезпечення рівноваги платіжного балансу найбільш ефективним засобом є зміна валютного курсу. Адже девальвація національної валюти знижує експортні ціни в іноземній валюті, а ревальвація – здорожує для іноземних покупців придбання товарів зазначеної країни і здешевлює для її власних резидентів увезення іноземних товарів. Така політика в цілому позитивно впливає на стабілізацію платіжного балансу країни.

Наукові праці С. Олександера на основі ідей Дж. Міда і Я. Тінбергена лягли в основу абсорбційного підходу, який в цілому базується на кейнсіанській теорії. Цей підхід прагне пов'язати платіжний баланс (перш за все торговий баланс) з основними елементами ВВП, у першу чергу із сукупним внутрішнім споживчим і інвестиційним попитом (для його позначення і використовується термін «абсорбція»), який є сумою приватного споживання, державного споживання й інвестицій. Абсорбційний підхід вказує на те, що покращення стану платіжного балансу (в тому числі через девальвацію національної валюти) збільшує дохід країни і внаслідок цього абсорбцію в цілому, тобто і споживання, і капіталовкладення. Звідси кейнсіанці роблять висновок: потрібно стимулювати експорт, стримувати імпорт, і перш за все через підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів і послуг у цілому (а не тільки шляхом девальвації національної валюти).

Монетаристський підхід до платіжного балансу був закладений у працях багатьох авторів, особливо Х. Джонсона і Дж. Поллака. Головна увага тут, природньо, приділяється грошовим факторам, особливо впливу сальдо підсумкового платіжного балансу на грошовий обіг у країні. Монетаристи вважають, що саме нерівновага на грошовому ринку країни визначає нерівновагу платіжного балансу в цілому. Монетаристи рекомендують уряду не втручатися радикально не тільки в грошовий обіг, але і в міжнародні розрахунки країни. Адже, якщо в обігу знаходиться більше грошей, ніж потрібно, то від них стараються позбутися, в тому числі і купуючи більше іноземних товарів, послуг, майна й інших активів. Щоб ліквідувати дефіцит платіжного балансу, потрібен лише жорсткий контроль над грошовою масою. І взагалі, до цієї проблеми слід відноситись як до другорядної, вважають монетаристи, тому що дефіцит платіжного балансу допомагає економіці швидше позбутися від надлишкових в обігу грошей.

Світова історія економічних відносин знає декілька систем міжнародних валютних курсів. Враховуючи загальні принципи функціонування гнучких і фіксованих валютних курсів, можна виділити три різні системи валютних курсів, які використовувались країнами світу. В період із 1879 по 1934 рр. – за виключенням тих років, які прийшлись на першу світову війну – переважала грошова система, відома як золотий стандарт. Із кінця другої світової війни, в середині 40-х років, і по 1971 р. переважала так звана Бреттон-Вудська система. Ці дві системи базувалися на фіксованих валютних курсах, хоча остання допускала періодичні корективи валютних курсів. Із 1971 р. діє система вільно плаваючих курсів. Ця система, однак, отримала назву керованих плаваючих валютних курсів, оскільки держави часто втручаються в функціонування валютних ринків для зміни міжнародної вартості своїх валют. Більш детально це питання буде розглядатись у курсі «міжнародні економічні відносини».

Навчально-методичне забезпечення курсу «Макроекономіка»

Тема 1. Макроекономіка як наука

2 години

План завдання

Предмет і основні проблеми макроекономіки.

Основні поняття макроекономіки. Макроекономічна політика.

Теми рефератів

Методологія макроекономіки.

Особливості перехідної української економіки.

Нові поняття і категорії

Агреговані показники. Короткостроковий і довгостроковий періоди. Економічна політика держави. Макроекономічна модель. ВВП і ВНД. Сукупний попит і сукупна пропозиція. Економетрика. Суб'єкти і об'єкти макроаналізу. Сектор домашніх господарств. Підприємницький сектор. Державний сектор. Сектор закордон. Фіскальна і монетарна політика. Соціальна політика.

1. Панчишин С. Макроекономіка. Навчальний посібник. К. : “Либідь”, 2002, розд. 1.
2. Соболев В. М. Макроэкономика. Учебное пособие. Харьков. : Студцентр, 1997, гл. 1.
3. Экономика: Учебник (Под ред. А. С. Булатова). М. : БЕК, 2001. – с. 24-44.
4. Україна і світове господарство (за ред. А. С. Філіпенко). – К. : “Либідь”, 2002, розд. 1., гл. 1.
5. Базилевич В., Базилевич К., Баластрик Л. Макроекономіка. Підручник. К., “Знання”, 2005, розд. 1.

Завдання і учбові питання

Чи може макроекономіка розвиватись без мікроекономіки? Відповідь обгрунтуйте.

Назвіть основні макроекономічні школи.

Перерахуйте ключові макроекономічні проблеми.

Які існують різновидності економічної політики?

Чи має практичне значення вивчення макроекономіки? Відповідь обгрунтуйте.

Тема 2. Система національних рахунків і її показники.

4 години.

Заняття перше.

Поняття системи національних рахунків.

Валовий продукт у системі національних рахунків.

Методи підрахунку валового продукту.

Заняття друге.

Показники національних рахунків: чистий внутрішній продукт, національний дохід, особистий дохід.

Номінальний і реальний ВВП і його вплив