обернено пропорційна залежність. З урахуванням та законодавчо встановлених обмежень щодо складу інвестиційного портфелю, фінансовий посередник визначає види фінансових інструментів, з яких складатиметься інвестиційний портфель, та потенційну частку кожного з них. Крім того інвестиційна політика має містити основні принципи формування та управління інвестиційним портфелем (або тактику інвестиційного менеджменту).
Загальним для усіх типів фінансових посередників принципом інвестиційної політики є диверсифікація, тобто таке комбінування елементів портфелю, при якому досягається мінімальний ризик при максимальному доході. Таким чином, диверсифікація як стандарт інвестиційної політики, є фактором зменшення інвестиційних ризиків.
Загальні принципи диверсифікації полягають у таких вимогах:
- частка цінних паперів одного емітента в інвестиційному портфелі фінансового посередника не може перевищувати 5%;
- фінансовий посередник не може володіти більш ніж 10% акцій з правом голосу одного емітента.
Типи інвестиційної політики
Інвестиційна політика фінансових посередників розробляється з метою досягнення конкретної кінцевої мети – максимізації очікуваного доходу інвесторів та збереження вкладеного капіталу. В залежності від розмірів очікуваного доходу, термінів його отримання та джерел формування можуть бути вироблені відмінні форми інвестиційної політики, на базі яких формуються інвестиційні портфелі фінансових посередників.
Інвестиційна політика в залежності від строку виплати доходу поділяється на 1) політику максимізації капіталу інвесторів та 2) політику максимізації поточного доходу інвесторів.
Найпоширенішою є класифікація фінансових посередників в залежності від джерел отримання доходу або від структури активів, наведена нижче.
1. Інвестиційна політика базується на придбанні акцій:
- фонди агресивного зростання – мета: високі доходи у короткостроковій перспективі; активи формуються з акцій, вартість яких має перспективи швидкого росту, з метою їх подальшого перепродажу; дивідендні доходи незначні;
- фонди зростання (growth funds) – мета: стабільні доходи у довгостроковій перспективі; активи формуються з акцій, які мають перспективи зростання ціни у довгостроковій перспективі, дивідендні доходи незначні; принципи управління активами не передбачають їх продажу при кон’юнктурному (тимчасовому) зростанні вартості цінних паперів;
- фонди зростання і доходу (growth and income funds) - мета: помірно високі доходи у довгостроковій перспективі; активи формуються з акцій “блакитних фішок” та облігацій або привілейованих акцій з достатньо високими фіксованими доходами; орієнтуються на отримання дивідендних доходів;
- фонди доходних акцій (equity income funds) – високі поточні доходи за рахунок вкладення коштів у високодивідендні акції.
- міжнародні фонди – мета: високі доходи у середньостроковій перспективі; активи формуються з акцій іноземних компаній з потенціалом довгострокового зростання та облігацій іноземних держав з порівняно високими процентними доходами; інвестиційна політика не спрямована на продаж акцій з метою отримання доходу у короткостроковій перспективі, базується на принципах, притаманних для фондів зростання;
- галузеві фонди – мета: отримання високих доходів за рахунок інвестицій у підприємства конкретної галузі; активи формуються з акцій та інших цінних паперів підприємств галузей, стосовно яких існують надійні прогнози щодо прибутковості і зростання обсягів випуску на даному етапі розвитку економіки – комп’ютерні та телекомунікаційні технології; фармацевтичні компанії, нові медичні технології;
- збалансовані фонди – мета: помірно високі доходи у довгостроковій перспективі; активи формуються з акцій та облігацій (акції складають 75% активів; облігації – 25% активів), мета мінімізація ризиків з поєднанням можливостей зростання та поточного доходу; основним принципом управління портфелем є стабільне співвідношення між акціями і облігаціями;
- фонди змінного доходу (flexible income funds) – орієнтуються на забезпечення високих поточних доходів, на відміну від збалансованих фондів не витримують структуру активів у постійній пропорції, активно продають і купують цінні папери з метою отримання доходу від торгівлі цінними паперами;
2. Інвестиційна політика базується на придбанні облігацій (bond funds) :
- фонди державних цінних паперів – мета: збереження вартості коштів інвесторів та отримання надійних доходів; інвестиційна політика передбачає активне управління портфелем облігацій, вартість яких коливається разом зі змінами ринкової процентної ставки, отримання доходів від продажу облігацій та реінвестування в інші облігації;
- фонди корпоративних облігацій – мета: отримання помірно високих доходів; активи формуються з довгострокових або короткострокових облігацій; інвестиційна політика передбачає активне управління портфелем облігацій, вартість яких коливається разом зі змінами ринкової процентної ставки, отримання доходів від продажу облігацій та реінвестування в інші облігації;
- фонди іноземних облігацій – мета: отримання високих доходів; активи формуються переважно з облігацій іноземних держав, за якими сплачуються достатньо високі процентні доходи; інвестиційна політика достатньо ризикована, що пов’язане з валютними ризиками (складністю точного прогнозування майбутнього курсу іноземної валюти) ;
- фонди високодоходних облігацій (junk bond funds) – мета: отримання дуже високих доходів за рахунок вкладення коштів у ризиковані облігації при нехтуванні завданням збереження вкладеного капіталу.
3. Інвестиційна політика базується на придбанні інструментів грошового ринку:
фонди грошового ринку (money market funds) – мета: отримання доходів у короткостроковій перспективі з надійних джерел (казначейські векселі, високоліквідні муніципальні та корпоративні цінні папери), виникли як альтернатива ощадних рахунків банківської системи.
Практика інвестиційної діяльності свідчить, що найдоходнішими та найризикованішими є фонди акцій, високий рівень доходу та достатньо високі ризики (насамперед, валютні) характерні для фондів іноземних облігацій, найменш прибутковими і, водночас, майже безризиковими є вкладення в державні облігації та облігації резидентів.
ТЕМА № 2. Інвестиційна політика України на умовах ринку
Загальний огляд складових інвестиційної політики України
Механізм державного регулювання інвестиційної діяльності в Україні
Стратегія пріоритетів інвестиційної політики України
1. Загальний огляд складових інвестиційної політики України
Політику держави щодо механізмів здійснення інвестиційної діяльності, а також пріоритетних напрямів інвестицій називають інвестиційною політикою; це найважливіша складова економічної політики держави.
Особливість інвестиційної політики держави в Україні визначається ситуацією, яка склалася в інвестиційному комплексі та в інвестиційній діяльності. Їй властиві: надзвичайно низькі