Історія олімпійського руху в Україні

Титул інтерконтинентального чемпіона за версією WBC Володимир захистив двічі:

- 23 травня 1998 року, нокаутувавши в четвертому раунді американського боксера Коді «The Alaskan Assassin» Коха;

- 10 липня 1998 року в двобої проти американського боксера Нейджі Шахеда, якого нокаутував за 29 секунд до закінчення першого раунду.

2 травня 1998 року в Любеку (Німеччина) Віталій проводить свій перший титульний двобій. Його суперником у поєдинку за вакантний титул інтерконтинентального чемпіона за версією WBO був американський боксер Дик «The Raging Bull» Райян. У п'ятому раунді після нокдауну секунданти Райяна викинули в ринг рушник. Віталій переміг технічним нокаутом.

Влітку 1998 року Віталій та Володимир провели свої перші двобої в Америці, в Майамі, які виграли достроково нокаутом. Американські вболівальники пам'ятають Віталія Кличко ще з того часу, коли він юнаком, займаючись кікбоксингом, завоював у Лас Вегасі титул чемпіона світу серед професіоналів. Володимир відомий Америці як переможець Олімпійських ігор в Атланті.

24 жовтня 1998 року в Гамбурзі (Німеччина) Віталій проводить двобій за вакантний титул чемпіона Європи проти німецького боксера Маріо «Super Mario» Шиссера. Після двох нокдаунів у другому раунді рефері зупинив двобій, констатуючи перемогу Віталія технічним нокаутом.

Титул чемпіона Європи Віталій захистив двічі:

- 05 грудня 1998 року в київському Палаці спорту в двобої проти італійця Франческо Спінеллі, якого нокаутував на 54 секунді першого раунду,

- 20 лютого 1999 року в двобої з французьким боксером Ісмаелем Юллой, якого нокаутував у другому раунді серією влучних ударів.

5 грудня 1998 року було нелегким днем у житті Віталія та Володимира. У Києві (Україна) на Міжнародному турнірі з професійного боксу Володимир втретє відстоює титул інтерконтинентального чемпіона за версією WBC у двобої проти американського боксера Росса «The Boss» Пьюритті. Володимир боксував у своєму рідному місті і дуже хотів показати ефектний поєдинок. Десять раундів він наносив удари в голову і корпус американця, необачно розтрачуючи сили. Наприкінці десятого раунду Володимир опинився на помості рингу. На чотирнадцятій секунді одинадцятого раунду тренер Володимира Фриц Здунек вийшов у ринг і зупинив поєдинок. Це був перший програний Володимиром двобій.

Володимир згадує: «Ще знаходячись у ринзі, я зрозумів, що мій програш – це прикра помилка, яка, однак, сталася не випадково. Мені тоді було трохи більше двадцяти, я провів серію безпрограшних двобоїв. Мені потрібно було слухати свій внутрішній голос, слухати тренера, а я слухав публіку. Мені дуже хотілося подарувати глядачам справжній красивий бій, порадувати переконливою перемогою, зробити цей вечір незабутнім. А в результаті, я не зміг правильно розподілити сили й енергію на всі 12 раундів і програв. Мені не просто було пережити програш. Це був гіркий, але дуже корисний урок».

Через два місяці 13 лютого 1999 року Володимир посилає в глибокий нокаут сербського боксера Зорана Вуджечича. Це був один з найкоротших двобоїв Володимира Кличко. Він тривав 1 хвилину 02 секунди.

В той же вечір 5 грудня 1998 року відразу після програшу Володимира на ринг вийшов Віталій, щоб у двобої з італійцем Франческо Спінеллі захистити свій титул чемпіона Європи.

«У мене не було бажання боксувати в той вечір, – згадує Віталій. – «Я хотів якомога швидше закінчити бій і приєднатися до брата. Цього вечора я не боксував – я бився». Віталій не тільки не залишив італійцеві ніяких шансів на перемогу, він навіть не дав йому можливості завдати удару. Бій тривав півтори хвилини і закінчився перемогою Віталія технічним нокаутом.

26 червня 1999 року в Лондоні (Великобританія) Віталій Кличко вперше виборює титул чемпіона світу за версією WBO у двобої з власником чемпіонського пояса англійцем Хербі «Dansing Destrover» Хайдом. В другому раунді Хайд опинився в нокдауні, а ще через 52 секунди Віталій влучним правим ударом нокаутує його. Віталій згадує: «Ми три роки чекали цього бою, я готувався до нього і хотів його, як ніколи в житті. Цей бій мене багато чому навчив: витримці – Хербі Хайд провокував мене своїми висловленнями і вчинками; умінню правильно реагувати на некоректні заяви суперника, що далі траплялося досить часто. Ніхто не очікував, що двобій виграю я і виграю так швидко. Ставки були 1: 32 проти мене. Перемога в цьому двобої дала мені і нашим уболівальникам такий довгоочікуваний титул чемпіона світу. Це була не просто перемога. Це було почуття виконаного обов'язку та велике щастя».

Титул чемпіона світу за версією WBO Віталій захистив двічі:

- 9 жовтня 1999 року в двобої проти американського боксера Еда «Hammer» Махона, нокаутувавши його в третьому раунді;

- 11 грудня того ж року в двобої проти американця Обеда «Ben» Саллівана, перемігши його технічним нокаутом у десятому раунді.

25 вересня 1999 року в Кельні (Німеччина) Володимир у двобої з німецьким боксером Акселем Шульцем виборює вакантний титул чемпіона Європи. Усі раунди Володимир домінував над Шульцем. У восьмому раунді на 1 хвилині 18 секунді Володимир посилає Акселя в нокдаун, а за 18 секунд до кінця восьмого раунду нокаутує Акселя.

«Я знав, що Аксель Шульц закінчить свою кар'єру, якщо програє, – говорить Володимир.