Історія походження фразеологізмів

Предки українців відчували благоговійний страх перед природними стихіями, вважаючи їх утіленням божественних сил. Повелителем грому і блискавки, за їх віруваннями, був Перун — верховний над усіма богами. У мить свого гніву він спалахом блискавиці відчиняє оселю небожителів, що є грізним застереженням для людей, аби не грішили. У народі форму блискавки порівнювали з батогом, ударами якого бог-громовик карає злих демонів хмар. З поширенням християнства люди почали вважати, що це святий Ілля з неба кидає вогняні стріли, щоб вразити слуг, яких залишив сатана на землі. У народі кажуть, що коли настане кінець світу, Ілля так вдарить громами, що земля розсиплеться. Отже, блискавку завжди пов’язували з гнівом і карою. Вираз «блискавки метати» висловлюють на позначення роздратування, крайнього невдоволення, сердитості, готовності карати

Вийти сухим із води

У давнину в багатьох народів існував звичай звинуваченого в злочині чи відьомстві випробовувати водою. Підозрюваного кидали в річку чи озеро. Якщо він не тонув, тобто вода його не приймала, його вважали злочинцем і судили. Якщо ж тонув, то вірили, що ця людина не винна у злочині, її обмовлено, отже, вона марно загинула. Про того, кому поталанило уникнути смерті, говорили, що він вийшов сухим із води.

Нині цей вислів уживають стосовно тих, кому вдалося уникнути великих неприємностей.

Як у воду дивився

З водою пов'язано багато українських приказок, прислів'їв та фразеологічних зворотів. З давніх-давен чаклуни, дивлячись на непочату воду, дізнавались, хто винен у зуроченні. Наші предки, вдивляючись у нечітке відображення на водяному плесі, вгадували свою долю, передбачали небезпеку, визначали правильність рішень. У слов'ян є чимало варіантів ворожінь на воді: звичай ставити посуд з водою на ніч під ліжко, пускання вінків у купальську ніч, заглядання в криницю та ін. Вислів "як у воду дивився" вживають тоді, коли виникає ситуація, яку можна передбачити.

Переклади іншомовних висловів (дивитись крізь пальці, шукайте жінку, пам’ятати про смерть);

Дивитися крізь пальці  

На що, в ролі прис. – робити вигляд, що не помічаєш чого-небудь непорядного, недозволеного. Memento mori - пам'ятай про смерть

Одна з найпідступніших помилок людини - це прагнення приховати від себе існування смерті, переконати себе в тому, що не загрожує швидка зустріч з цією некоронованою володаркою світу, яка зробила всю землю своїм маєтком, і спорудила з кісток і черепів свій непохитний трон, що зустріч з цією царицею кладовищ і вічної ночі ще далеко.

 

Людина не вірить, що вона помре - це для неї дуже жахливо; але вона не може також сказати, що не помре - це було б божевілля.

 

Тому людина каже сама собі, що смерть далеко, як зірка, світло якої доходить до нас через тисячі років. Людина вважає: смерті немає сьогодні, значить, її немає, і живе так, ніби смерті не існує. Вона витіснила пам’ять про смерть зі своєї свідомості і заспокоїлася так, немов витіснила смерть з космосу.

 

Ми не знаємо свого майбутнього, ми не знаємо, що трапиться завтра, але є одне неминуче і нічим невідворотне - смерть, про яку ми говоримо, бачимо очима, читаємо в книгах і, не дивлячись на все, не віримо, а тому наполегливо не готуємося до неї. Не можна грішити, одночасно не забуваючи про смерть, бо кожен гріх походить від ілюзії, - що ми вічні на землі. Коли ми грішимо, то для нас смерть ховається в тумані, зникає. Пам’ять про смерть дає людині сили мужньо переносити нещастя і скорботу цього життя. Пам’ять про смерть відкриває серце для молитви; вона учить прощати і любити.

Зазвичай смерть застає людей зненацька, і людина з жахом бачить, що вона даремно спалила час, немов хворост, програла його, як невмілий гравець. Але той, хто пам’ятає про смерть, той побачить її не в образі грізного месника, а як друга, який прийшов в темницю цього життя, щоб звільнити його від трудів і скорботи і ввести в країну вічного спокою. Тому святі отці говорили: день смерті - більший дня народження.

Каламбури, анекдоти, жарти (ростуть на вербі груші; На городі бузина, а в Києві дядько)

 

Груші на вербі - Безглузда вигадка; щось неможливе. 

 

Нема ніде нічого, а вона 

якогось дуба смаленого править 

та обіцяє груші на вербі! 

(Леся Українка, Осіння казка, IV).  

У городі бузина, а в Києві дядько — нісенітниця, приклад несообразного розповіді, міркування, висловлювання не має резону, логіки. Це одне, найпоширеніше тлумачення фразеологізму.

Народна творчість (що посієш, те й пожнеш; гірко заробиш — солодко з’їси; ні слуху ні духу); Що посієш, те й пожнеш

Вважається, що ця приказка була придумана виходячи з висловлювання царя Соломона. Воно говорило про те, що розсіюючи зло, у відповідь отримаєш теж багато зла. Якщо задуматися це дійсно правда. Роблячи людям погане, у відповідь ми навряд чи отримаємо щось хороше. Якщо людина добра, відкрита, вона обов'язково робить у своєму житті багато добра.

Ни слуху, ни духу 

Нет никаких сведений о ком-то или