Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Історія розвитку льонарства в Україні (друга половина ХІХ – ХХ століття)

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
31
Мова: 
Українська
Оцінка: 

робочої сили в районах льоносіяння. Посіви льону-довгунця в Україні здавна були зосереджені на Поліссі (Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Чернігівській областях), а також в районах Прикарпатських і Ростоцько-Опільських лісів, Волинського лісостепу. Олійний же льон вирощували в степовій зоні України, зокрема в Одеській (центральна частина), Запорізькій, Кримській (західній і східній частинах) областях.

На основі єдності історичного і логічного підходів, використання компаративного методу автором визначено і обґрунтовано історичні етапи розвитку льонарства в Україні. Це – донауковий період, що охоплює передісторію становлення наукового знання про льон (від найдавніших часів до початку дослідів Генріха Ле-Докта у 1859 році) – час накопичення стихійно-емпіричного досвіду в процесі практичної діяльності льоновиробників. З 1859 до 1904 – піднесення льоновиробництва, накопичення фактичного матеріалу в процесі безсистемних розрізнених дослідів з культурою льону. Період занепаду льонарства внаслідок соціальних зрушень, зміни спеціалізації сільськогосподарського виробництва визначився з 1905 по 1924 роки. Протягом 1925-1940 років – відновлення льоновиробництва, початок промислової переробки трести, товарного льонарства. Це період поглиблення наукової роботи з культурою у зв’язку зі створенням у 1930 році Всесоюзного науково-дослідного інституту льону з мережею опорних пунктів, зональних дослідних станцій. У 1941-1946 роках спостерігається спад льоновиробництва, припинення наукової роботи з культурою внаслідок війни. Протягом 1947-1974 років відбувається процес формування мережі сільськогосподарських дослідних осередків у льонарській галузі, становлення методологічно обґрунтованих досліджень в галузі селекції і насінництва льону. З 1975 по 1991 – роки підйому льоновиробництва внаслідок впровадження в практику сільськогосподарського виробництва досягнень наукової селекції і раціональної технології вирощування. З 1991 року спостерігається кризовий стан як у виробничій, так і у науковій сферах льонарства.
На основі узагальнюючого і порівняльного аналізу досягнень провідних вітчизняних учених-льонарів оцінено значення їх наукової спадщини для розвитку аграрної науки в Україні. Розкрито роль та обґрунтовано особистий внесок Л. П. Левченко, В. П. Динника, В. М. Євмінова, І. П. Карпця, Т. С. Аніськової, В. Б. Ковальова, М. І. Андрушківа у розвиток агротехніки та первинної переробки льону-довгунця.
В результаті вивчення історичного досвіду розвитку льонарства в Україні за окремими періодами визначено об’єктивні передумови подолання сучасного кризового стану в галузі, оскільки льон – єдина вітчизняна целюлозна сировина, що відновлюється щороку. Культура має унікальні властивості, і це обумовлює широкий спектр її використання у різних галузях народного господарства України, окреслює перспективні шляхи до відродження вітчизняного льоновиробництва.
 
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
 
Кругла Н. А. Актуальність історичних досліджень розвитку науки в галузі льонарства // Матеріали Науково-практичного семінару молодих вчених та спеціалістів “Вчимося господарювати”. – Київ: Нора-прінт. – 1999. – С. 285-286.
Кругла Н. А. Історична необхідність відродження сировинної бази льонарства // Зб. наук. пр. Інституту землеробства УААН. – Вип. 2. – К. : Нора-прінт, 1998. – С. 239 – 240.
Вергунов В. А., Коваленко Н. П., Скорченко С. Б., Сайко О. В., Михайлюк О. І., Утюшева Л. В., Ремез Я. В., Кругла Н. А. Історичний аспект становлення землеробства України та окремих його галузей // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Землеробство ХХІ століття – проблеми та шляхи вирішення”. – К. : Нора-прінт. – 1999. – С. 242-243.
Chursina L. A., Semchenko V. S., Kruglaya N. A. The Effects of Flax Variety and Ripening Rate on the Cottonin Properties // Materials of the Production, Technology and Ecology Symposium “Hemp, Flax and Other Bast Fibrous Plant”. – Poznan (Poland). – 1998. – P. 33 – 37.
Вергунов В. А., Скорченко С. Б., Кругла Н. А. Деякі аспекти історії сільськогосподарської дослідної справи в Україні // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: історія. – 2000. – Вип. 10. – С. 191 – 195.
Кругла Н. А. Льонарство – важлива сировинна база // Легка промисловість. – 2000. – № 2. – С. 55 – 57.
Кругла Н. А. Соціально-економічні та історичні особливості становлення українського льонарства // Етнічна історія народів Європи. – 2001. – Вип. 8. – С. 52 – 54.
Вергунов В. А., Кругла Н. А. Історичні витоки та джерела наукової селекції льону-довгунця в Україні // Вісник Дніпропетровського університету. Історія і філософія науки і техніки. – 2000. – Вип. 7 – С. 117 – 120.
Кругла Н. А. Льонарство: історія і сучасність // Наука і наукознавство. – 2001. – № 2. – С. 138 – 145.
Кругла Н. А. Історія науково-дослідної справи в льонарстві в кінці ХІХ – на початку ХХ століття // Історія української науки на межі тисячоліть. – 2001. – Вип. 4. – С. 234 – 238.
Кругла Н. А. Історично – науковий аналіз розвитку льонарства у міжвоєнному періоді // Історія української науки на межі тисячоліть. – 2001. – Вип. 5. – С. 300 – 309.
 
АНОТАЦІЇ
 
Кругла Н. А. Історія розвитку льонарства в Україні (друга половина ХІХ – ХХ століття). – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07. 00. 07 – Історія науки і техніки. – Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки імені Г. М. Доброва НАН України. – Київ, 2002.
Фото Капча