Історія української культури

Об’єднати населення України у життєспроможну націю може патріотично налаштована еліта, здатна на самопожертву і безкорисливе служіння суспільним ідеалам. У зв’язку з цим до істотних культурно-політичних зрушень у незалежній Україні слід віднести запровадження системи президентських нагород 1995 р. як форму консолідації нової, справді національної еліти. Окрім Почесної відзнаки Президента, затверджено орден Богдана Хмельницького, відзнаку “За мужність”, орден Ярослава Мудрого, орден княгині Ольги. Серед нагороджених діячів культури і освіти багато достойних цих почесних відзнак непересічних особистостей, наших сучасників.

Незважаючи на економічну кризу та інші негаразди, значних успіхів за роки незалежності досягли українські спортсмени. У цьому можна бачити продовження кращих традицій попереднього часу (з 639 олімпійських медалей, завойованих радянськими спортсменами, на рахунку українських – 444, в тому числі 196 золотих). Успішно виступили українські спортсмени на Олімпійських іграх в Атланті (США, 1996 р.). За підсумками змагань Україна увійшла в десятку кращих спортивних держав світу.

Скромнішими є успіхи сучасного українського кіномистецтва. Вийшло багато документальних фільмів, присвячених, в основному, історичному минулому України. Створено декілька багатосерійних фільмів, серед них “Сад Гетсиманський” за мотивами творів І. Багряного, “Пастка” (за І. Франком), телесеріал “Роксолана” та ін. На 34-му кінофестивалі в Сан-Ремо українському фільму “Ізгой” (за мотивами повісті А. Дімарова, режисер В. Савельєв, продюсер А. Браунер, ФРН) присуджено Гран-прі. На жаль, більшість талановитих українських кіноакторів сьогодні зайняті в інших сферах діяльності (театр, реклама, телебачення). Деякі з них знімаються у фільмах іноземних кіностудій. Нещодавно подією в кіномистецькому житті не тільки Польщі, а й України стала історико-пригодницька картина за мотивами твору Г. Сенкевича “Вогнем і мечем” за участю кількох українських акторів, включаючи й Б. Ступку. Створюються українсько-російські, українсько-французько-російські (“Схід-Захід”) та інші кінокартини. Закінчилися зйомки українсько-китайської кіноверсії повісті М. Островського “Як гартувалася сталь”, надзвичайно популярної в Китаї з його давніми традиціями подолання різноманітних кризових періодів і надзвичайно корисної нам у наших скрутних умовах. Цей фільм знімався на українській кіностудії, на українській землі повністю українським акторським складом. У 2000 р. завершилися зйомки на кіностудії ім. О. Довженка суто української масштабної кінострічки, присвяченої гетьманові І. Мазепі (“Молитва за Україну; режисер Іллєнко) ; відзнято кіноекранізацію романа П. Куліша “Чорна рада”, готується українська кіноверсія “Пригод бравого солдата Швейка”.

Продовження розвитку сучасного театрального мистецтва в Україні пов’язане передусім з діяльністю таких яскравих режисерів, як Р. Віктюк, Б. Жолдак, С. Данченко, Б. Шарварко.

Позитивним моментом у роботі державного телебачення стала трансляція художніх фільмів і телесеріалів українською мовою, перекомутація з 1995 р. УТ на канал, що раніше займало ОРТ, хоча робота Першого Національного мала б здійснюватися на значно кращому, ніж досі, рівні. Суттєво змінило зміст своїх програм Українське радіо. Вони стали професіональними, національно спрямованими. Проте зростає комерціалізація засобів масової інформації – газет, каналів телебачення, радіостанцій, серед яких значна частина орієнтується на маловибагливого і дезорієнтованого читача, глядача, слухача, поширюючи низькопробну й нерідко просто безвідповідальну інформацію та сурогатні вироби маскультівського ширвжитку. В країнах зі стійкими культурними традиціями подібні “твори” мало впливають на загальну культурну атмосферу в суспільстві, хоча й там на їх шляху вибудовуються перешкоди. У нас же, при відсутності кращих зразків, їх нерідко деструктивний характер залишає значно глибші рубці на душах людей, передусім, молодих, які нерідко сприймають розраховані на невігласів чи дикунів новітні “брязкальця” за останні досягнення сучасної світової культури. Масова культура є чинником, з яким необхідно рахуватися у вільному демократичному суспільстві, однак перетворювати цей різновид розважальної субкультури шоу-бізнесу на замінник або відповідник особистої чи колективної культури було б неприпустимою помилкою.

Розвиток української популярної музики останнього десятиліття пов’язаний з іменами І. Білик, П. Зіброва, Т. Повалій, О. Пономарьова, Руслани, А. Кравчука, Ані Лорак, В. Павлика, І. Сказіної та ін. Їх поява і творча еволюція щільно пов’язана з необхідністю задоволення потреби у своїй національній популярній розважальній музиці як складовій шоу-бізнесу. Практично кожен із перелічених виконавців має свою групу палких прихильників у всіх населених пунктах України. Однак поки що український шоу-бізнес програє російській конкуренції, що свідчить не стільки про нижчий рівень виконання, скільки про несформованість уявлення про престижність української популярної музики. Українські музиканти продовжують виїздити до Москви у пошуках продюсерів. Група “ВВ” здобула в Росії чималу популярність завдяки оригінальності свого лірично-“розхристаного” стилю, але її вплив на російський музичний ринок порівняно зі зворотним впливом російських виконавців і колективів є незначним. Видаються спеціальні журнали, присвячені сучасній українській естраді (напр. “Галас”).

Складним є розвиток літературного процесу в Україні. З одного боку, продовжують творити письменники й поети старшого покоління: І. Драч, В. Дрозд, Р. Іваничук, П. Загребельний, Л. Костенко, Ю. Мушкетик, Б. Олійник, Д. Павличко. З іншого боку, література відчуває на собі тиск ринку, вона змушена йти за читачем (покупцем). Ця тенденція сприяє розвитку масової та популярної літератури, переважно російськомовної. Розквітають такі жанри, як фантастика, детектив, любовно-авантюрний роман. Відомими далеко за межами України письменниками-фантастами є Генрі Лайон Олді (колективний псевдонім Д. Громова та О. Ладиженського), А. Валентинов, М. та С. Дяченки, майстром любовно-авантюрного жанру вважається Симона Вілар (Н. Гавриленко).

Однак останніми роками інерційність мислення і рудименти старого життя усе далі відходять у минуле, а в сучасному культурному житті України можна відзначити обнадійливі позитивні тенденції, які віддзеркалюють процес національного духовного відродження українського народу. Яким буде його майбутнє, багато в чому залежить від цілеспрямованості в досягненні мети і згуртованості різних верств і ланок суспільства, передусім, звичайно, органів державного управління, але щось, хай і невеличке, можливо, непомітне в загальному процесі, залежить від кожного громадянина Української держави.

Протягом ХХ ст. українська культура розвивалася в складних умовах, її поступ мав здебільшого суперечливий характер. Незважаючи на це, здобутки українських митців у галузі літератури, образотворчого мистецтва, досягнення вчених є вагомими й оригінальними. Складнощі будівництва національної держави за сучасних умов не повинні лякати молоде покоління громадян України, яке має стати гідним кращих національних традицій, повноправно увійшовши у ІІІ тис. нової ери в ролі зміцнілого в роки сучасних випробувань, здорового й культурно збагаченого, вповні свідомого майбутніх завдань, національно згуртованого організму.

1. Які досягнення мав процес розбудови національної української освіти у добу національно-визвольних змагань 1917 – 1920 рр.?
2. З якою метою у 20-х рр. ХХ ст. була запроваджена ленінська політика “коренізації” і які реальні наслідки вона мала в Україні?
3. Назвіть перший політичний судовий процес, спрямований проти діячів української культури.
4. Схарактеризуйте явище „розстріляного відродження” в українській культурі та назвіть представників “розстріляного відродження”.
5. Поясніть термін „соціалістичний реалізм”.
6. Який фільм отримав “Оскара” і вважається найвищим досягненням українського кіномистецтва 1940-х рр.?
7. Хто такі “шістдесятники”? Який вплив справив рух “шістдесятників” на розвиток української радянської культури?
8. Поясність значення терміну “дисидент”. Назвіть центри дисидентського руху в Україні.
9. Коли був прийнятий “Закон про мови в Українській РСР”, який його зміст? Як здійснювалося його запровадження?
10. Поясніть сутність модернізації у сфері освіти (болонський процес) та проаналізуйте сучасний стан розвитку науки.

1. Де відкрився перший український народний університет за доби Центральної Ради?

a. У Полтаві;

b. У Миколаєві;

c. У Харкові;

d. У Києві.

2. Хто став першим президентом Української Академії Наук?

a. М. Грушевський;

b. О. Довженко;

c. В. Вернадський;

d. Л. Курбас.

3. Хто керував роботою Молодого театру, заснованого у Києві у 1918 році?

a. О. Загаров;

b. Б. Кривецький;

c. П. Саксаганський;

d. Л. Курбас.

4. Вільну академію пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ) засновано

a. П. Тичиною;

b. Б. Рильським;

c. Ю. Яновським;

d. М. Хвильовим.

5. Якого року було проголошено курс на “коренізацію” (“українізацію”)?

a. 1923 р. ;

b. 1925 р. ;

c. 1933 р. ;

d. 1917 р.

6. Який фільм О. Довженка на Всесвітній виставці в Брюсселі включено до почесного списку двадцяти найкращих фільмів усіх часів і народів?

a. “Звенигора”;

b. “Арсенал”;

c. “Земля”;

d. “Аероград”.

7. „Розстріляне відродження” ? умовна назва

a. покоління українських політичних діячів часів Української революції, знищених під час Великого терору 1930-х рр. ;

b. групи українських „буржуазних спеціалістів”, розстріляних у ході боротьби зі „шкідництвом” в 1920 – 1930-х рр. ;

c. літературно-мистецької генерації України 1920 – 1930-х рр., репресованої сталінським режимом; d. плеяди видатних українських учених, засуджених у 1930-х рр. у справі „Спілки визволення України”.

8. Виникнення в Україні руху „шістдесятників” зумовлено: А лібералізацією суспільно-політичного та духовного життя. Б збільшенням фінансування культури та народної творчості. долученням до європейської та світової культурної спадщини. Г поверненням в українську культуру забутих і репресованих імен.

9. Установіть відповідність між митцями та сферами їхньої творчості. 

1. С. Параджанов, Л. Биков, Ю. ІллієнкоА живопис

2. К. Білокур, Т. Яблонська, М. ПримаченкоБ література

3. А. Coлов’яненко, Б. Лятошинський, В. ІвасюкВ кіномистецтво

4. Б. Олійник, І. Драч, П. Загребельний, Л. КостенкоГ музичне мистецтво

10. Установіть відповідність між назвами періодів в історії України та поняттями й термінами, які потрібно використовувати, характеризуючи їх. 

1 Велика Вітчизняна війна

(1941 – 1945 рр.) А “Відлига”, лібералізація, науково-технічна революція, реабілітація, “шістдесятники”. 

2 Післявоєнна відбудова

(1945 – початок 1950-х рр.) Б “Розвинений соціалізм”, русифікація, “застій”, неосталінізм, Українська Гельсінська група, дисидент. 

3 Десталінізація

(1953 – 1964 рр.) В Голод, індустріалізація, колективізація, “ждановщина”, “лисенківщина”. 

4 Загострення кризи радянської системи (середина 1960 – початок 1980-х рр.) Г Мобілізація, евакуація, Голокост, “новий порядок”, рух Опору.

 

 

Вступ

Тема 1. Загальне поняття про культуру, її матеріальні та духовні

цінності 3

Тема 2. Культура на українських землях у найдавніші часи 16

Тема 3. Культура Київської Русі 36

Тема 4. Культура Галицько – Волинського князівства 58

Тема 5. Культура України литовсько-польської доби

(XIV -перша половина XVII століття) 74

Тема 6. Українська культура епохи бароко та Просвітництва

(друга половина XVII – XVIII століття) 87

Тема 7. Українське національно – культурне відродження

(XIX – початок XX століття) 111

Тема 8. Новітня українська культура 141